Постанова № 33357387, 02.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 вересня 2013 р. справа № 820/7026/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача - Іваненко Є.В.,

представника відповідача - Лозова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (далі - ТОВ "Стройиндустрия") з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області від 17.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження 38880399 та визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області від 17.07.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні 38880399.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова від 17.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження та постанова від 17.07.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах виконавчого провадження 38880399, винесені з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягають скасуванню. Зокрема, позивач вважає, що у постанові про відкриття виконавчого провадження містяться помилки відносно суми заборгованості та підстав виникнення заборгованості, у постанові не зазначено найменування органу, що видав виконавчий документ, а саме прізвище приватного нотаріуса Київського міського нотаріального органу. Також, позивач вважає, що державний виконавець позбавлений можливості стягувати суму боргу в іноземній валюті. На думку позивача, державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження порушено підвідомчість виконавчих проваджень, передбачена ст.21 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім цього, у виконавчому написі відсутня дата набрання ним чинності, в зв'язку з чим виконавчий документ не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на незаконність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, відсутні підстави для примусового виконання виконавчого напису, та як наслідок відсутні будь-які підстави для накладення арешту на майно позивача, що є підставою для скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Представник позивача в судове засідання прибув, надав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі. Під час судового засідання представник позивача вказав, що постанова державного виконавця від 22.08.2013 року про виправлення граматичних та арифметичних помилок, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та не впливає на протиправність дій державного виконавця.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що керуючись ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» 22.08.2013 року державним виконавцем було винесено відповідну постанову, якою виправлено граматичні та арифметичні помилки, допущені у процесуальних документах виконавчого провадження №38880399. Крім цього, відповідач зазначив, що приписами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено стягнення суми боргу, обчисленої в іноземній валюті, державним виконавцем не порушено підвідомчість виконавчих проваджень з огляду на загальну суму заборгованості по виконавчому напису. Щодо не зазначення державним виконавцем прізвища приватного нотаріуса у постанові про відкриття виконавчого провадження, відповідач зазначив, що вимоги ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» стосуються лише виконавчого документа, а не постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, вивчивши матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2013 року Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України було подано до ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №1882 виданого 04.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та накладення арешту на заставлене майно боржника.

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем 17.07.2013 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої відкрито виконавче провадження ВП№38880399 з виконання виконавчого напису №1882 виданого 04.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на заставлене майно - обладнання та устаткування, а саме: профілююча касета для лінії по виробництву профільованого трапецеїдального листа TR 107-1 шт. (комплект з 5-ти формонакатуючих касет); профілююча касета для лінії по виробництву профільованого трапецеїдального листа TR 135-1 шт. (комплект з 6-ти формонакатуючих касет); розмотувач; розгінкнй конвеєр 8 m; прокатні касети НТ 75-750; основна рама з системою приводів; літаючий ніж, включаючи відрізний інструмент для НТ-75-750; штабелем з довжиною подачі 20 m; гідропривід потужність 7,5 кВт, тиск 160 атм.); панель ЧПУ; неприводні рольганги довжиною 4000 мм - 2 шт. (надалі - Обладнання та устаткування) згідно Договору застави обладнання № 19, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 11.09.2012 року за реєстровим № 3285, Договору про внесення змін № 1, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 14.09.2012 року за реєстровим № 3329, Договором про внесення змін № 2, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 15.10.2012 року за реєстровим № 3806, Договору про внесення змін № 3, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 29.11.2012 року за реєстровим № 4587, та знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Чугуїв, вул. Щорса, 57-е, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРОЙИНДУСТРИЯ» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Плиткова, буд. 12, податковий номер 14090900, рахунок № 26003301329495 в філії - Харківське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 351823). За рахунок коштів, отриманих від реалізації Обладнання та устаткування, частково задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (податковий номер 00032129, код банку 300465, рахунок № 37394301952 в ГОУ AT «Ощадбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г) за Договором про надання банківської гарантії № 48/GRI005PRA12 від 26.07.2012 року, які станом на 08.02.2013 року складають суму у розмірі 308 944 (триста вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири) євро 48 центів за курсом Національного банку України на день виплати та суму у розмірі 5 167 (п'ять тисяч сто шістдесят сім) гривень 26 коп., у тому числі 300 000 (триста тисяч євро 00 центів - загальна заборгованість за комісійними винагородами; 2 559 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) євро 502 центів - загальна сума пені; 509 (п'ятсот дев'ять) євро 98 центів - загальна сума 3% річних; 5 017 (п'ять тисяч сімнадцять) гривень 26 копійок - загальна сума заборгованості за комісійною винагородою, що сплачується на рахунок Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк"; 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок - загальна сума заборгованості по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у ДРОРМ; а також плата за вчинення виконавчого напису у розмірі - 29 000 (двадцять дев'ять тисяч ) гривень 00 коп.

Згідно положень ч.3 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV), у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Частиною 2 статті 25 Закону України №606-XIV передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Дотримуючись приписів вказаних норм права, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, на підставі заяви стягувача, державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження та зареєстровано вказаний арешт рухомого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Вказані постанови були направлені на адресу боржника 17.07.2013 року за вих.№479/08.01/В-1 та отримані боржником 29.07.2013 року відповідно до наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення відправлення.

Статтею 1 Закону України №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону України №606-XIV.

З наявних матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис №1882, виданий 04.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в повному обсязі відповідає вимогам ст.18 Закону України №606-XIV та містить всі необхідні реквізити.

Щодо тверджень представника позивача про відсутність дати набрання чинності виконавчим написом, суд зазначає, що у виконавчому написі міститься запис, відповідно до якого виконавчий напис набирає чинності з моменту його вчинення. З огляду на цей факт суд вважає, у виконавчому документі належним чином зазначено час набрання чинності, отже вказаний виконавчий напис відповідає вимогам ст.18 Закону України №606-XIV.

Також суд зазначає, що статтею 21 Закону України №606-XIV визначено підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень, зокрема на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Суд відмічає, що за виконавчим документом (виконавчий напис №827 від 04.06.2013 року) сума заборгованості складає 308944 євро 48 центів за курсом Національного банку України на день виплати та суми у розмірі 34167 гривень 26 коп. Станом на час відкриття виконавчого провадження 17.07.2013 року, курс Національного банку України євро до гривні складав 1048,5217 гривень за 100 євро, вказаний факт є загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню. З огляду на вказаний курс євро, загальна сума заборгованості станом на 17.07.2013 року складала 3273512,14 грн. (10,485217*308944,48+34167,26=3273512,14 грн.). Тобто загальна сума заборгованості по виконавчому документу становить еквівалентну суму в іноземній валюті суму боргу від трьох до десяти мільйонів гривень.

У судовому засіданні представник позивача в порядку визначеному ст.71 КАС України не довів наявність обставин визначених ст.21 Закону України №606-XIV, що сума зобов'язання не становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, державним виконавцем було дотримано підвідомчість виконавчих проваджень та правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, стягнення за яким у еквіваленті перевищує 3 мільйони гривень.

Щодо тверджень позивача про порушення державним виконавцем ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Окрім цього, статтею 53 Закону України №606-XIV унормовано особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.

Відповідно до ч.3 ст.53 Закону України №606-XIV, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Крім того, згідно з вимогами ч.2 ст.53 Закону України №606-XIV, державний виконавець у разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, зобов'язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини першої цієї статті.

З огляду на приписи вказаної правової норми, та враховуючи положення ст.21, 53 Закону України №606-XIV, законодавцем передбачено право державного виконавця проводити примусове стягнення з боржника суми боргу в іноземній валюті.

Таким чином, суд не вбачає в діях державного виконавця порушення вимог ст.533 Цивільного кодексу України.

Відносно тверджень представника позивача про наявність у постанові про відкриття виконавчого провадження помилок відносно суми заборгованості та підстав виникнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 83 Закону України №606-XIV визначено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Представник відповідача під час розгляду справи не заперечував про наявність у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження, граматичних та арифметичних помилок, а саме замість «у тому числі 300 000 (триста тисяч) євро 00 центів - заборгованість за наданою гарантією; 5 875 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять ) євро 00 центів - загальна заборгованість за комісійними винагородами; 2 559 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) євро 50 центів - загальна сума пені; 509 (п'ятсот дев'ять) євро 98 центів - загальна сума 3% річних; 5 017 (п'ять тисяч сімнадцять) гривень 26 копійок - загальна сума заборгованості за комісійною винагородою, що сплачується на рахунок Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк"; 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок - загальна сума заборгованості по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у ДРОРМ; а також плата за вчинення виконавчого напису у розмірі - 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) гривень 00 коп.» помилково зазначено «у тому числі 300 000 (триста тисяч євро 00 центів - загальна заборгованість за комісійними винагородами; 2 559 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) євро 502 центів - загальна сума пені; 509 (п'ятсот дев'ять) євро 98 центів - загальна сума 3% річних; 5 017 (п'ять тисяч сімнадцять) гривень 26 копійок - загальна сума заборгованості за комісійною винагородою, що сплачується на рахунок Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк"; 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок - загальна сума заборгованості по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у ДРОРМ; а також плата за вчинення виконавчого напису у розмірі - 29 000 (двадцять дев'ять тисяч ) гривень 00 коп..».

З матеріалів справи вбачається, що керуючись положеннями ч.3 ст.83 Закону України №606-XIV, державним виконавцем 22.08.2013 року було винесено відповідну постанову про виправлення граматичних та арифметичних помилок у постанові від 17.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження та постанові від 17.07.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах виконавчого провадження.

Отже, державним виконавцем з власної ініціативи було виправлено допущені граматичні та арифметичні помилки у постанові від 17.07.2013 року.

Щодо посилань представника позивача про невідповідність змісту п.2 постанови від 22.08.2013 року про виправлення граматичних та арифметичних помилок, суд зазначає, що державним виконавцем було викладено резолютивну частину виконавчого документа у належній редакції. В оскаржуваних постановах обов'язковим реквізитом є саме резолютивна частина виконавчого документа, отже через помилки саме у цій частині, державним виконавцем було правомірно зазначено у постанові від 22.08.2013 року: викласти резолютивну частину виконавчого документа у відповідній редакції.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За наведених обставин та правових норм, винесення державним виконавцем постанови від 17.07.2013 року про відкриття виконавчого провадження та постанови від 17.07.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах виконавчого провадження 38880399, суд вважає правомірним, відповідач дотримав вимог діючого законодавства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб та діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09.09.2013 року.

Суддя Біленський О.О.