Рішення № 33357142, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9244/13 04.09.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 753 478,10 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Мороз О.А. - за дов. №11/135 від 31.05.2013р.

Від відповідача Скопич Ю.В, - за дов. №2-12д від 27.12.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 753 478,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором на відповідальне зберігання товарно - матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09від 26.10.2009р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2013 порушено провадження у справі №910/9244/13 та призначено розгляд справи на 05.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013, відповідно до вимог ст 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справу №910/9244/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/9244/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 07.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/9244/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/9244/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.08.2013 розгляд справи було відкладено на 04.09.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 04.09.2013 з'явився, надав пояснення по справі та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 04.09.2013 з'явився, надав пояснення по справі та повністю заперечував проти позову.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9244/13.

У судовому засіданні 04.09.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2009 року між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (далі - Сторона -1) та дочірньою компанією «Укргазвидобування Національної акціонерної копанії «Нафтогаз України» (далі - Сторона-2) було укладено договір на відповідальне зберігання товарно - матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Сторона-2 довіряє, а Сторона -1 зобов'язується надати послуги з зберігання трубної продукції, надалі Майна, згідно з актами приймання - передач, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору Сторона -2 передала, а Сторона-1 прийняла на зберігання Майно:

НазваКількість, штукКількість, тон (без врахування ізоляції)Кількість, тонн (з врахуванням ізоляції)Кількість, МетрівТруби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х14 в ізоляції833926,283956,8838 488,100Труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції598842,003863,6356 017,620Всього:14311 768,2861 820,53614 505,720

Факт виникнення між Позивачем і Відповідачем договірних відносин з надання Позивачем Відповідачу послуг зі зберігання даної трубної продукції на підставі вищезазначених Договору і акту №1 приймання-передачі трубної продукції на відповідальне зберігання від 26.10.2009р. встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2011р. у справі №9/180, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. і постановою Вищого Господарського суду України від 10.05.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Сторона -1 зберігає Майно Сторони -2 на базі ССМУ ДАТ «Чорноморнафтогаз» с. Яковенково, АР Крим.

Матеріалами справи, а саме рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2011р. у справі №9/180, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. і постановою Вищого Господарського суду України від 10.05.2012р. уже було встановлено, що Майно зберігалося на базі у період з 26.10.2009 по 03.09.2012.

Зазначений факт також підтверджується: актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 03.08.2011р., актами приймання-передачі трубної продукції з відповідального зберігання: №3 від 20.07.2011р., №4 від 20.07.2011р., №5 від 29.07.2011р., №6 від 07.08.2012р., №7 від 12.08.2012р., №8 від 16.08.2012р., №9 від 24.08.2012 р., №10 від 28.08.2012р., №11 від 01.09.2012р., №12 від 03.09.2012р. копії яких містяться в матеріалах справи).

Загальна кількість трубної продукції, прийнятої на відповідальне зберігання Позивачем прийнято від Відповідача складає:

- трубна продукція - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 СТ.10Г2 Д325х14 в ізоляції у кількості 956,883 тонн (з врахуванням ізоляції), а також труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції у кількості 863,635 тонн (з врахуванням ізоляції);

- трубна продукцію - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції у кількості 77,787 тонн (з врахуванням ізоляції).

Зазначене підтверджується підписаними повноважними представниками актів приймання-передачі трубної продукції на відповідальне зберігання за № 1 від 26.10.2009 р., та уточненого до нього акту № 2 від 08.07.2011р. (копії містяться в матеріалах справи).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що видача Майна здійснюється у тому числі часткова, здійснюється по пред'явленні необхідних документів та оформленні актів прийому - передачі (п. 2.2 Договору).

А тому враховуючи умови договору, у період з 20.07.2011р. по 03.09.2012р. позивачем здійснювалося повернення (передача) Відповідачу Майна з відповідального зберігання (трубної продукції - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х14 в ізоляції у загальній кількості 956,883 тонн (з врахуванням ізоляції), а також труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції у загальній кількості 941,422 тонн (з врахуванням ізоляції), згідно Договору, що підтверджується актами приймання-передачі трубної продукції з відповідального зберігання: №3 від 20.07.2011р, №4 від 20.07.2011р., №6 від 07.08.2012р., №7 від 12.08.2012р., №8 від 16.08.2012р., №9 від 24.08.2012р., №10 від 28.08.2012р., №11 від 01.09.2012р.,№12 від 03.09.2012р. (копії містяться в матеріалах справи).

Залишкова кількість трубної продукції була передана Позивачу 03.09.2012 року, що підтверджується актом приймання - передачі.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідачем не було відшкодовано Позивачу фактичні витрати на зберігання трубної продукції у період з 01.01.2011 по 31.08.2012 включно, що за розрахунком позивача складають 753 478,10 грн., в обґрунтування чого позивач посилається на норми ст. 947 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву посилаючись на те, що сума фактичних витрат зі зберігання трубної продукції за період з 01.01.2011 по 31.08.2012 є завищеною, адже враховуючи рішення Господарського суду м. Києва за №9/180 за 1 місяць вони складають 12 918,88 грн. крім того, відповідно до актів приймання - передачі №№3,4 Позивачем було йому повернуто 155 і 54 штуки труб відповідно, що є підставою для зменшення суми фактичних витрат зі зберігання трубної продукції.

Крім того, у відзиві Відповідач також акцентував свою увагу на тому, що продукція, яка знаходилася у Позивача на зберіганні була притриманою і знаходилася у володінні Позивача, а відтак останній не має права вимагати оплати фактичних витрат за спірним Договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно доводів Відповідача про зменшення кількості трубної продукції, а звідси і зменшення фактичних витрат на зберігання Позивач зазначив про таке.

Зменшення кількості труб, які перебували на відповідальному зберіганні у Позивача, лише на 155 штук з загальної кількості 1431 штук жодним чином не впливає на зменшення витрат останнього, адже його витрати це виплати і нарахування заробітної плати сторожам, які здійснювали охорону трубної продукції; доставка заробітної плати цим сторожам у с. Яковенково; відрядження працівників Позивача, задіяних для видачі заробітної платні сторожам у с. Яковенково; опалення приготування їжі сторожами; амортизація основних засобів Позивача, які знаходяться у с. Яковенково, та інші рахунки, зазначених у розрахунку фактичних витрат Позивача зі зберігання трубної продукції за період з 01.01.2011 по 31.08.2012 включно.

Щодо доводів Відповідача про те, що фактичні витрати Позивача за зберігання трубної продукції за спірним договором мали б складати 12 918,88 грн. - за місць Позивач зазначив наступне.

Так, Господарський суд м. Києва у справі №9/180, при прийнятті рішення, керувався саме наданим Позивачем розрахунком і, за твердженням Позивача не приходив до висновку щодо розміру фактичних витрат Позивача у сумі 12 918,88 грн. за один місяць, на що посилається Відповідач у своєму відзиві.

Крім того, сума заборгованості Відповідача з відшкодування Позивач у здійсненних ним фактичних витрат зі зберігання трубної продукції у розмірі 180 864,28 грн. (за рішенням суду від 01.12.2011р. у справі №9/180) стосується періоду зберігання з жовтня 2009 по грудень 2010 включно і була предметом спору саме у справі №9/180., тоді у справі №910/9244/13 Позивач просить стягнути заборгованість з Відповідача за період з 01.01.2011 по 31.08.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 594 ЦК України притримання є видом забезпечення виконання зобов'язання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

А тому, за твердженням Позивача притримання є способом сприяння виконанню боржником свого зобов'язання належним чином, спонукання боржника до належного виконання свою зобов'язання, а звідси притримання не звільняє Відповідача від виконання ним свого зобов'язання щодо відшкодування Позивачу здійсненних ним витрат на зберігання трубної продукції, а спрямоване на сприяння виконанню Відповідачем цього зобов'язання належним чином.

Крім того, Позивач зазначив, що враховуючи навіть те, що Відповідачем не було погашено заборгованість за рішенням №9/180 Позивачем здійснювалося повернення Відповідачу трубної продукції, при цьому повністю продукція була повернена 03.09.2012.

Як вже було встановлено рішенням Господарського суду м. Києва №9/180, розрахунок фактичних витрат позивача було здійснено за період жовтня 2009 року по грудень 2010 року, а саме з моменту укладення договору від 26.10.09р. та з моменту фактичного виконання дій за даним договором шляхом підписання сторонами акту № 1 прийому - передачі трубної продукції на відповідальне зберігання від 26.10.2009р.

Крім того, зі слів Позивача передача ним Відповідачу з відповідального зберігання залишкової кількості трубної продукції відбулася саме 03.09.2012р., а тому Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь фактичні витрати із зберігання трубної продукції у розмірі 753 478,10 грн. за період з 01.01.2011 по 31.08.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Правовідносини щодо зберігання продукції регулюються нормами глави 66 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Виходячи з аналізу вказаної норми, укладання договору зберігання вимагає узгодження наступних істотних умов: предмет договору зберігання, а саме індивідуальне визначення речі, що передається на зберігання, або визначення обсягу товару, що передається на зберігання, із зазначенням номенклатури щодо речей не визначених індивідуальними ознаками.

При цьому, як слідує з положень глави 66 ЦК України договір зберігання може бути укладено без визначення строку зберігання (ч. 2 ст. 938 ЦК України), а також без визначення вартості послуг, наданих зі зберігання речі/товару (ч. 4 ст. 946, ч. 3 ст. 947 ЦК України). За таких обставин, дані умови - строк та вартість послуги не визначені законом як істотні умови договору зберігання.

З аналізу договору на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем слідує, що такий договір за своєю правовою природою відноситься до договорів зберігання, а отже правовідносини за ним регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України.

Як слідує з умов договору на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009 року, підписаного між сторонами (копія міститься в матеріалах справи), сторони не досягли згоди щодо ціни договору, а саме щодо вартості послуг позивача щодо зберігання.

Враховуючи те, що плата за зберігання, не є істотною умовою договору зберігання, суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору зберігання, що передбачені законом, а також своїми фактичними (конклюдентними) діями підтвердили своє волевиявлення щодо виконання зобов'язань по договору зберігання.

Частиною 8 ст. 181 ГК України, передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобовязаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, станом на дату винесення рішення відповідач не розрахувався повністю з позивачем за надані послуги, а тому має заборгованість у розмірі 753 478,10 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті отриманих від позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 753 478,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ЄДРПОУ 30019775) з будь якого - рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомовський, 52/1, ЄДРПОУ 00153117, п/р 260020014162 у ПАТ «Укрексімбанк» в АР Крим, МФО 324786) заборгованості за договором на відповідальне зберігання товарно - матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р. у розмірі 753 478,10 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ЄДРПОУ 30019775) з будь якого - рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомовський, 52/1, ЄДРПОУ 00153117, п/р 260020014162 у ПАТ «Укрексімбанк» в АР Крим, МФО 324786) 15 069,57 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 09.09.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна