Рішення № 33356523, 28.08.2013, Миронівський районний суд Київської області

28.08.2013 Єдиний унікальний № 371/1194/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року м. Миронівка № 371/ 1194 / 13-ц

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі Харченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 4343 грн. 65 коп., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10500 грн. та 25000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07 липня 2010 року по 09 квітня 2013 року працював інженером з охорони праці. 10 квітня 2013 року був звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні з роботи з ним не було проведено повного розрахунку, оскільки відповідач має заборгованість по заробітній платі в розмірі 4343 грн. 65 коп., а тому позивач просить також виплатити на його користь середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 10500 грн. Невиплата заробітної плати негативно впливає на здоров'я позивача та його майновий стан, що завдало йому моральної шкоди, яку він оцінив у 25000 гривень.

У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, у заяві вказав, що заборгованість по заробітній платі йому виплачена 12 серпня 2013 року.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, однак свого представника до суду не направив, причини неявки не повідомив.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не забезпечив явку в судове засідання представника товариства, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивача з 07 липня 2010 року було прийнято на посаду інженера з охорони праці та охорони навколишнього природного середовища, 25 серпня 2010 року його було переведено на посаду інженера з охорони праці, а 10 квітня 2013 року звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються довідкою № 410 від 15 травня 2013 року, довідкою та копією трудової книжки позивача, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що на час звільнення позивача відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі в розмірі 4343 гривні 65 копійок. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній плати перед позивачем відповідачем погашено. Вказані обставини зазначив позивач у поданій до суду заяві, а тому позовна вимога щодо стягнення заробітної плати у розмірі 4343 грн. 65 коп. задоволенню не підлягає.

Однак на момент звільнення розрахунок з позивачем у встановленому порядку не було проведено.

Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої триває з часу звільнення з 10 квітня 2013 року по 12 серпня 2013 року.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення, тобто з виплат за лютий та березень 2013 року. Середньомісячний заробіток позивача, виходячи з вказаних сум, складає 1793 гривні 79 копійок. Відповідно середньоденний заробіток при п'ятиденному робочому дні позивача (за 10 днів) становить (1793,79 : 10) 179 гривень 38 копійок. За 49 робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком з 11 квітня 2013 року до вказаної у розрахунку позивача дати - 25 червня 2013 року, виплаті підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 8789 гривень 62 копійки.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в межах розрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що відповідач був зобов'язаний при звільненні позивача з роботи видати йому розрахункові кошти, а позивач мав законне право на їх отримання в день звільнення.

Порушення вказаного права позивача та затримка виплати розрахункових коштів заподіює йому моральної шкоди. Після звільнення з роботи позивач не мав коштів на проживання, порушився звичний спосіб його життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім'ї, придбання ліків, що вимагало додаткових зусиль для організації життя. Не своєчасне отримання коштів призвело до несвоєчасної сплати комунальних послуг, що призводило до заборгованості та попереджень про відключення від постачання, хвилювання та перебування у постійному стресі, що негативно відобразилося на його внутрішньому стані.

З урахуванням вказаних обставин та на підставі статті 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, визначає в розмірі 2000 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21,31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 131, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» (р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк» міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 8789 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 62 копійки та моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, всього 10789 (десять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 62 копійки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» в дохід держави судовий збір в розмірі 123 (сто двадцять три) гривень 88 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.В. Каліновська

згідно з оригіналом

Суддя А.В. Каліновська