Постанова № 33355534, 03.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 5021/454/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Погребняка В.Я.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року господарського суду Сумської області від 11.04.2013 рокуу справі господарського суду № 5021/454/2011 Сумської областіза заявою 1. Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції; 2. ТОВ "Хімбуд-3"; 3. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткінського управління по експлуатації газового господарствадо ВАТ "Полісся"про визнання банкрутомліквідатор Чупрун Є.В.у судовому засіданні взяли участь представники :

ОСОБА_4:ОСОБА_6 (довіреність від 24.01.2012 року);Шосткінської МДПІ:не з'явилися;ТОВ "Хімбуд-3":не з'явилися;ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз":Сіденко Л.В. (довіреність №30/5 від 28.12.2012 року);ПАТ "Кременчукм'ясо":Андросов Є.О. (довіреність б/н від 01.06.2013 року);ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит": Косякевич Ю.С. (довіреність №1-131200/7798 від 02.09.2013 року);ліквідаторЧупрун Є.В., арбітражний керуючий.

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 02.03.2011 року порушено провадження у справі №5021/454/2011 про банкрутство ВАТ "Полісся" (далі - боржника) за заявою Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - ініціюючий кредитор 1), ТОВ "Хімбуд-3" (далі - ініціюючий кредитор 2), ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткінського управління по експлуатації газового господарства (далі - ініціюючий кредитор 3) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-XII від 14.05.1992 року, зі змінами та доповненнями) (далі - Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том 1, а.с. 1).

Оголошення про порушення справи №5021/454/2011 про банкрутство ВАТ "Полісся" опубліковано в газеті "Голос України" №70 від 16.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.09.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, визначено черговість їх задоволення (том 5, а.с. 36 - 40).

Додатковою ухвалою господарського суду Сумської області від 14.09.2011 року визнано вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство на суму 26 468 грн. з віднесенням їх до першої черги; вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, які виникли пізніше, ніж за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення справи, на суму 203 245, 15 грн. (друга черга); аліменти на суму 108 80, 72 грн. (друга черга) (том 5, а.с. 41).

Постановою господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Чупруна Є.В., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та після її завершення подати суду звіт та ліквідаційний баланс (том 6, а.с. 72 - 74).

05.02.2013 року до господарського суду надійшла скарга від громадянина ОСОБА_4 б/н від 29.01.2013 року на діяльність ліквідатора боржника Чупруна Є.В., в якій просить суд зобов'язати ліквідатора боржника відобразити у бухгалтерському обліку господарських операцій та судових рішень суми 175 601, 96 грн. та 2 698 грн., що були стягнені на його користь з боржника, згідно виконавчих листів, виданих Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 28.02.2012 року, на підставі рішення колегії суддів з розгляду цивільного судочинства апеляційного суду Сумської області, винесеного 01.02.2012 року у справі №2-1113/2011, та включити їх до реєстру вимог кредиторів, поновити його право на певну кількість голосів на зборах кредиторів (том 8, а.с. 13 - 58).

Ухвалою 07.02.2013 року зазначена скарга призначена до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2013 року о 10 год. 50 хв.(том 8, а.с. 59 - 6 0).

13.02.2013 року ОСОБА_4 подано до суду скаргу б/н від 07.02.2013 року на діяльність ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Чупруна Є.В., в якій просить суд зобов'язати арбітражного керуючого Чупруна Є.В. визнати його вимоги на суму 14 491, 32 грн. (або 15 162, 98 грн.) та включити до вимог кредиторів першої черги (том 8, а.с. 76 - 78); а 27.03.2013 року ОСОБА_4 подано до суду зміни до зазначеної скарги з проханням встановити факт неналежного виконання обов'язків арбітражним керуючим Чупруном Є.В. при здійсненні повноважень розпорядника майна та ліквідатора боржника, що полягало у грубому порушенні ним обов'язків щодо ведення реєстру вимог кредиторів, невключенні впродовж двох років (з квітня 2011 року по березень 2013 року) вимог скаржника щодо виплати заборгованості із зарплати на суму 15 162, 98 грн. до реєстру вимог кредиторів з віднесенням їх до першої черги задоволення (том 8, а.с. 147-152).

01.04.2013 року подано до суду зміни та доповнення до скарги від 05.02.2013 року, якими скаржник просить зобов'язати ліквідатора боржника включити до реєстру грошових вимог кредиторів його грошові вимоги на суму 14 491, 32грн. (або 15 162 грн., як вимоги першої черги) (том 9, а.с. 1 - 7).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року (суддя Костенко Л.А.) у задоволенні скарг громадянина ОСОБА_4 від 05.02.2013 року (із змінами та доповненнями) відмовлено (том 9, а.с. 118 - 123).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, громадянин ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду першої інстанції від 11.04.2013 року скасувати та винести постанову, якою задовольнити скарги, подані ОСОБА_4, на діяльність арбітражного керуючого Чупруна Є.В. при здійсненні ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора ВАТ "Полісся".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Здоровко Л.М., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року №5021/454/2011 - без змін (том 12, а.с. 141 - 149).

Не погоджуючись з винесеними рішеннями, громадянин ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 09.07.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 11.04.2013 року, винести нову постанову, якою задовольнити вимоги, що містяться у скарзі від 29.01.2013 року (із змінами та доповненнями від 25.03.2013 року) та скарзі від 07.02.2013 року (із змінами та доповненнями від 21.03.2013 року), аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 31, 13, 14, 15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в зазначеній редакції), статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 09.07.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 11.04.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 7 Закону (в зазначеній редакції) визначений порядок подання заяви кредитора до господарського суду та визначений перелік документів які додаються до заяви. Кредитор також повинен копію заяви надіслати боржнику та сплатити судовий збір у встановленому порядку.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров"ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника (в зазначеній редакції).

Відтак, після офіційного оприлюднення відомостей щодо порушення справи про банкрутство конкурсні кредитори зобов'язані звернутися зі заявою про свої вимоги до боржника в тридцятиденний строк саме до господарського суду. Вимоги конкретного кредитора по заробітній платі вносяться до реєстру вимог кредиторів персоніфіковано тільки після подання ним відповідної заяви до суду та її розгляду в передбаченому статтею 14 Закону порядку. За відсутності персональних заяв кредиторів по заробітній платі розпорядник майна зобов'язаний надати суду загальні дані обліку боржника про заборгованість по заробітній платі і така заборгованість зазначається в реєстрі вимог кредиторів загальною сумою.

Згідно з частиною 6 статті 31 Закону, при реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону, у ліквідаційній процедурі господарський суд, зокрема, розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури (в зазначеній редакції).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду першої інстанції від 05.09.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Полісся" у справі №5021/454/2011 (том 5, а.с. 36-40).

Додатковою ухвалою суду від 14.09.2011 року до ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів визнано вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових правовідносин у разі звільнення працівника до порушення справи на суму 26 468 грн. з віднесенням їх до першої черги; вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, які виникли пізніше, ніж за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення справи на суму 203 245, 15 грн. (друга черга); аліменти на суму 108 80, 72 грн. (друга черга) (том 5, а.с. 41).

Судами встановлено, що ОСОБА_4 не звертався з персональною заявою про визнання та включення його грошових вимог по заробітній платі до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів.

Постановою суду першої інстанції від 07.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Чупруна Є.В., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та після її завершення подати суду звіт та ліквідаційний баланс (том 6, а.с. 72 - 74).

Судами встановлено, що 27.03.2012року, у процедурі розпорядження майном, арбітражний керуючий Чупрун Є.В. звернувся до суду з клопотанням про внесення змін до реєстру вимог кредиторів в частині заборгованості по заробітній платі у зв'язку із збільшенням такої заборгованості боржника станом на 01.05.2012 року згідно поданої боржником довідки, в якій було зазначено, що заборгованість із заробітної плати боржника станом на 01.05.2012 року складає 360 196, 74 грн., що включає в себе заборгованість, визнану додатковою ухвалою суду від 14.09.2011 року, у тому числі перша черга - 30 430, 95 грн., друга черга - 329 765, 79 грн. (том 6, а.с. 26,92). Згідно доданої довідки про заборгованість по заробітній платі, заборгованість перед ОСОБА_4 складає 22 924, 7 грн. (том 6, а.с. 93-94).

За результатом розгляду зазначеного вище клопотання судом першої інстанції винесено ухвалу від 11.06.2012 року, якою визнано вимоги із заробітної плати перед працівниками ВАТ "Полісся", що обліковуються станом на 01.05.2012 року, загалом на суму 360 196, 74 грн., у тому числі перша черга - 30 430, 95 грн., друга черга - 329 765, 79 грн. (том 6, а.с. 106-107).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.01.2013 року ліквідатором Чупруном Є.В. подано до господарського суду клопотання про визнання вимоги із заробітної плати за період травень-серпень 2012 року на суму 71 731, 83грн. та встановити їх черговість, а також про визнання грошових вимог ОСОБА_4 із заробітної плати на суму 143 990 грн. перед громадянином ОСОБА_4 на загальну суму 143 990, 86 грн. (25 924, 71 + 50 852, 36 + 28 830, 55 + 38 383, 24), що виникли за виконавчими листами Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 16.12.2011 року у справі №2-1370/2011 року, Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 04.07.2011 року у справі №2-726/2011 року, Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 03.07.2012 року у справі №2-578/2012 року, Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 02.10.2012 року у справі №2-974/2012 року та встановлення їх черговості. В обґрунтування вимог із заробітної плати перед ОСОБА_4 ліквідатором були надані копії наявних у ліквідатора документів (том 7, а.с. 80-89). Про здійснення зазначених дій ліквідатором боржника було повідомлено ОСОБА_4 листом від 12.11.2012 року (том 7, а.с. 89).

За результатами розгляду зазначеного вище клопотання ліквідатора боржника суд першої інстанції ухвалою від 31.01.2013 року визнав вимоги із заробітної плати перед громадянином ОСОБА_4 на загальну суму 143 990, 86 грн. та включив їх до реєстру вимог кредиторів без визначення черговості їх задоволення (том 8, а.с. 3-4). Ухвала суду від 31.01.2013 року ОСОБА_4 не оскаржувалася.

Розглядаючи скарги ОСОБА_4 на дії ліквідатора та розпорядника майном Чупруна Є.В. суд першої інстанції виходив з того, що у процедурі розпорядження майном скаржник не звертався до суду з персоніфікованими вимогами по заробітній платі, а відтак дії Чупруна Є.В. по включенню до реєстру вимог кредиторів заборгованості по заробітній платі не суперечать приписам частини 6 статті 14 Закону (в зазначеній редакції).

Відхиляючи доводи скаржника про бездіяльність ліквідатора Чупруна Є.В. в ході ліквідаційної процедури на предмет приведення у відповідність до прийнятих судами рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_4 даних бухгалтерського обліку підприємства, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи ліквідатора Чупруна Є.В. про необхідність отримання не тільки виконавчих листів про стягнення заборгованості, але й судових рішень, оскільки саме в судових рішеннях було відображено періоди, за які стягувалась заборгованість по заробітній платі, що мало істотне значення для визначення черговості задоволення грошових вимог згідно з частиною 1 статті 31 Закону (в зазначеній редакції).

Судом першої інстанції відхилено доводи скаржника про незаконність дій ліквідатора Чупруна Є.В. щодо його відмови відобразити в бухгалтерському обліку боржника на стадії ліквідаційної процедури дані про наявність заборгованості перед ОСОБА_4 на суму 175 601, 96 грн. безвідсоткової допомоги та 2 698 грн. судових витрат згідно рішення Апеляційного суду Сумської області від 01.02.2012 року у справі №2-111311, оскільки суд дійшов висновку про неправомірність виконання зазначеного рішення на стадії ліквідаційної процедури у зв'язку з погашенням (припиненням) спірних грошових вимог кредитора відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в зазначеній редакції), як таких, що не заявлялися скаржником в процедурі розпорядження майном.

З огляду на те, що питання про включення грошових вимог ОСОБА_4, як спірних, було передано ліквідатором боржника на розгляд суду, ухвали суду першої інстанції у даній справі про затвердження вимог зі сплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_4 не оскаржувалися, суди дійшли до висновку про те, що ліквідатором вживалися належні та можливі заходи щодо встановлення розміру боргу та черговості задоволення вимог кредитора громадянина ОСОБА_4 по заробітній платі, а скаржником не доведено факту навмисного затягування та невключення ліквідатором банкрута до реєстру вимог кредиторів заборгованості по заробітній платі скаржника.

З огляду на встановлене, суди першої та апеляційної інстанції не встановили будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про неналежне виконання арбітражним керуючим Чупруном Є.В. обов'язків розпорядника майна та ліквідатора боржника у справі №5021/454/2011 про банкрутство ВАТ "Полісся".

Доводи скаржника про обов'язок розпорядника майна вносити до реєстру вимог кредиторів дані заборгованості по заробітній платі персоніфіковано щодо кожного працівника боржника колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 6 статті 14 Закону (в зазначеній редакції), допускається зазначення загальної суми боргу по заробітній платі за відсутності окремих заяв кредиторів з такими вимогами до суду.

Доводи скаржника про необхідність безумовного визнання ліквідатором виконавчих листів, надісланих йому органами виконавчої служби в ході ліквідаційної процедури, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на положення частини 2 статті 14 Закону (в зазначеній редакції), частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 117 ГПК України, згідно яких не підлягають виконанню накази суду (виконавчі документи), видані на виконання судових рішень, по яких зобов'язання припинило свою дію в силу закону, а також з огляду на встановлення судами обставин припинення зобов'язань по грошових вимогах скаржника, які випливали з наданої ним поворотної фінансової допомоги боржнику, внаслідок неподання таких грошових вимог у строк, передбачений статтею 14 Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанції і не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року та ухвали господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року в даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 1117 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року у справі №5021/454/2011 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

В.Я. Погребняк