Постанова № 33354166, 29.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року 810/4081/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Корх О.С. (за довіреністю)

Гаевська Н.І. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Века Україна" Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Века Україна" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 травня 2013 року № 0002352202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Века Україна» вимог пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 135.4 статті 135 та статті 56 Податкового кодексу України .

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження грошових зобов'язань ТОВ «Века Україна» з податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Века Україна» зареєстроване у виконавчому комітеті Броварської міської ради Київської області за № 13551020000001635 та перереєстровано Броварською районною державною адміністрацією.

На податковому обліку ТОВ «Века Україна» перебуває з 22 травня 2006 року у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 грудня 2012 року по 29 січня 2013 року, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та на виконання направлень від 17 грудня 2012 року № 1255, № 1257, № 1258, № 1259, № 1260 та від 11 січня 2013 року № 24, № 86 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Века Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 5 лютого 2013 року № 81/22-2/34360838 (далі по тексту-Акт перевірки) (т.1 а.с.20-70).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Века Україна» вимог пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 135.4 статті 135 та статті 56 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток. Виявлені порушення пов'язані, на думку перевіряючи, з застосуванням в бухгалтерському обліку задвоєння проводок,що не підтверджується бухгалтерськими довідками та первинними документами, як того вимагають Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

На підставі висновків акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомленні-рішення від 8 травня 2013 року № 0002352202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Века Україна» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 6360868,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 5190288,00 грн. та 1170580,00 за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.97).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, ТОВ «Века Україна» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті; за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього розділу. Пунктом 135.2. ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення обліку і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

-дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

-дохід банківських установ, до якого включаються: а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України зазначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 135 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Як вбачається з матеріалів акта перевірки від 5 лютого 2013 року № 81/22-2/34360838, у перевіряє мий період ТОВ «Века Україна» в господарській діяльності здійснювало реалізацію придбаних віконних та дверних профілів, фурнітури до них.

Позивачем до перевірки було надано наступні документи: видаткові накладні, договори з контрагентами, регістри бухгалтерського обліку ( оборотно -сальдові відомості) та аналізи рахунку 36.

Встановлено, що позивач за період з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року відобразив по рядку 01 «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» податкових декларацій з податку на прибуток на суму 322424430,00 грн., по рядку 02 «дохід від операційної діяльності» на суму 306969704,00 грн. В графі дебетний оборот рахунку 36, в частині дебетного обороту 361 рахунку без податку на додану вартість та дебетного обороту по 362 рахунку, становить 537907839,00 грн.

Таким чином, відхилення між рядком 01 та 02 - 230938135,00 грн. Кредитні обороти (клас бухгалтерських рахунків 7) зазначені, без урахування податку на додану вартість, у сумі 328700968,00 грн. Отже відхилення з рядком 02 податкових декларацій з податку на прибуток становить 21731264,00 грн.

В ході перевірки відповідачем було направлено ТОВ «Века Україна» запити, щодо надання пояснень по розбіжностям, як по дебету так і про кредиту. Разом з тим, відповідно до пояснень головного бухгалтера позивача дані розбіжності пов'язані з задвоєнням оборотів, як наслідок операцій сторнування та вирівнювання.

Проаналізувавши обороти по рахунку 361 встановлено, що вони не співпадають із даними оборотно-сальдових відомостей по підприємству, дебетовий оборот по рахунку 361 не відображений з кореспондуючими рахунками бухгалтерського обліку, зокрема, дебетовий оборот не відображено на 7 класі бухгалтерського рахунку, що є порушенням Інструкції із застосування Плану рахунків, яка затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (далі по тексту - План розрахунків).

Інструкція із застосування Плану рахунків (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291) спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Бухгалтерській облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію про наявність і рух об'єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси" та 0 "Позабалансові рахунки". Підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть аналітичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

Судом встановлено, що ТОВ ''Века Україна" застосовує в бухгалтерському обліку підприємства рахунок 704 «Дохід від реалізації готової продукції», рахунок 904 «Виробнича собівартість готової продукції», що за своїм економічним змістом не відповідає Плану рахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291.

ТОВ "Века Україна" також застосовує в бухгалтерському обліку задвоєння проводок, а саме в оборотах 361 рахунку, що не підтверджено бухгалтерськими довідками та первинними документами, як того вимагають Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995).

Надані позивачем документи на підтвердження факту виконання господарських операцій за договорами з ФОП Ведерніков С.Л. та контрагентами, суд до уваги не бере, оскільки вони не спростовують твердження відповідача про порушення ТОВ «Века Україна» в процесі ведення бухгалтерського обліку.

Щодо твердження позивача про неправомірність висновків Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо несплати ТОВ «Века Україна» роялті по взаємовідносинам з нерезидентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 1 листопада 2006 року № 06102401 між ТОВ «Века Україна» та «VEKA AG» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг щодо використання комп'ютерних програм (Sap, Logas, BW, Lotus notes) та їх обслуговування, технічну підтримку. Окремі послуги випливають із сфер визначених завдань. Вартість договору визначається як сума вартості окремих наданих за договором послуг.

Згідно умов договору, ТОВ «Века Україна» здійснювало виплати доходу нерезиденту «VEKA AG» у вигляді роялті, що підтверджується довідкою про статус «VEKA AG», як резидента Німеччини у 2011 року від 9 травня 2011 року та у 2012 року від 23 січня 2012 року.

Пунктом 1 статті 12 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно», ратифікованої Законом № 449/95-ВР від 22 листопада 1995 року(далі- Угода ), встановлено, що Роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки у цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті.

Пунктом 2 статті 12 Угоди зазначено, що Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до

законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 процентів валової суми роялті у межах значення пункту 4 підпункту a) цієї статті.

Згідно пункту 3 статті 12 Угоди, незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті,що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення пункту 4 підпункту b) цієї статті.

Відповідно до пункту 160.1 Податкового кодексу України, Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України 160.2. зазначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Суд зазначає, що для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід. У разі виплати роялті фактичний власник такого доходу повинен підтвердити авторське право на одержання такого доходу, засвідчене відповідним чином, яке підтверджене ліцензією, патентом тощо. Нерезидент не має права на звільнення від оподаткування в Україні або зменшену ставку податку згідно з міжнародним договором, якщо такий договір не передбачає наявність у нерезидента статусу бенефіціарного власника доходу з України як необхідної умови для звільнення від оподаткування в Україні чи застосування зменшеної ставки податку.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності прав власності «VEKA AG» на програмне забезпечення, що було предметом договору від 1 листопада 2006 року № 06102401.

Дослідивши документи на підтвердження факту сплати ТОВ «Века Україна» на користь VEKA AG» за використання ліцензії Lotus Notes 2008, а саме, від 29 травня 2009 року на суму 54402,40 Євро, від 29 травня 2009 року на суму 3368,22 Євро, 29 травня 2009 року на суму 15659,56 Євро, від 30 червня 2009 року на суму 4246,00 Євро, від 30 жовтня 2010 року на суму 1327,26 Євро, суд приходить до висновку, що ТОВ «Века Україна» при виплаті «VEKA AG» доходу за договором № 06102401 на суму 587340,43 грн. не утримано податок у розмірі 15% (роялті) та не сплачено податкове зобов'язання до бюджету.

Щодо твердження позивача про неправомірність висновків Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про порушення ТОВ «Века Україна» в частині відображення показників амортизаційних відрахувань, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши відображені у рядках 05.1, 06.2,06.3 Декларації показники амортизаційних відрахувань за період з 01.04.11 по 30.09.2012 у загальній сумі 20000830 грн. встановлено, що ТОВ « ВЕКА Україна» використовувало у господарській діяльності наступні групи основних засобів: приміщення, машини та обладнання; інструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби. 1 грудня 2011 року ТОВ «Века Україна» оприбуткувало як нематеріальний актив рекламний ролик «Века-Русь» в сумі 376955,23 грн. та нарахувало амортизаційних відрахувань в сумі 94239,00 грн..

Згідно з підпунктом 145.1.1 п.145.1 статті 145 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, група 3 нематеріальних активів становить права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих , витрати на придбання яких визнаються роялті.

Перевіривши відображення показників амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2012 року,1-3 квартали 2012 року, суд приходить до висновку, про завищення задекларованих ТОВ «Века Україна» показників у графі 3 «нематеріальні активи» у сумі 94239,00 грн. в тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року в сумі 31413,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 34413,00 грн. та за 3 квартал 2012 року у сумі 43413,00 грн.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про заниження ТОВ «Века Україна» грошових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 5190288,00 грн. законним та обгрунтованим.

Податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області 8 травня 2013 року № 0002352202є правомірним, підстави для його скасування відсутні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Века Україна» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 4 вересня 2013 року.