Постанова № 33354094, 22.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 р. Справа № 804/9006/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Дубровці Д.В.

за участю: представника позивача - Костирі Г.А.

представника відповідача-1, відповідача-2 - Басової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» до відповідача-1: Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідача-2: Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Спецбуд-Сервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області від 29.03.2013р. за №0000162250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523'412грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706грн. 00коп.; №0000172250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1'225'056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 612' 528грн. 00коп.

20.08.2013р. у судовому засіданні позивачем збільшені позовні вимоги, шляхом надання відповідної заяви. А саме: позивач просив, також скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000072205 від 08.08.2013р., яким ТОВ «Спецбуд-Сервіс» збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668грн. 50коп.

Також, ухвалою суду від 20.08.2013р. залучено в якості другого відповідача - Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцією головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (51413, м.Павлоград, вул.Верстатобудівників, 14-А, код ЄДРПОУ 38685474).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс», зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 15.11.2004р. (т.1 а.с.85).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ з 22.11.2004р. за №3159 (т.1 а.с.68).

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення господарської діяльності в Україні.

Так, згідно направлення на перевірку від 28.02.2013р. №130 та наказу від 28.02.2013р. №157 (т.2 а.с.158), згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33253299) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р. при взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689).

За результатами перевірки складено Акт №1/225-33253299 від 14.03.2013р. (далі Акт перевірки) (т.1 а.с.10-54), за висновками якого встановлені порушення:

1. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між TOB «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), TOB «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476) з покупцем TOB «Спецбуд-сервіс» (код ЄДРПОУ 33253299) за період: грудень 2011р., січень-листопад 2012р. на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 523' 411,50 грн.

У зв'язку з не підтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» та TOB «Спецбуд-сервіс» за звітні податкові періоди: грудень 20l1p., січень-листопад 2012р., підприємством TOB «Спецбуд-сервіс» в порушення п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 ПК України завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 523' 411,50 грн. в тому числі у розрізі податкових періодів:

- грудень 2011 року на суму 72'616,50 грн.;

- лютий 2012 року на суму 52'233,50 грн.;

- березень 2012 року на суму 21'318,07 грн.;

- травень 2012 року на суму 60'339,99 грн.;

- серпень 2012 року на суму 62'153,48 грн.;

- вересень 2012 року на суму 66'328,64 грн.;

- жовтень 2012 року на суму 126'176,42 грн.;

- листопад 2012 року на суму 62'244,90 грн.

2. Порушено п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 , п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 39 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по коду рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за період 2-4 кв.2011 та 2012 рік на суму 2'617'057,00 грн. по взаємовідносинам з TOB «Шоковіта», TOB «Лігран»,

3. Порушено п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в частині заниження доходів, отриманих від невстановлених осіб за період 2-4 кв.2011р., 2012рік на суму 3140466 грн., в тому числі:

- 2-4 квартали 2011р. у розмірі 363082грн.;

- 1 квартал 2012 р. у розмірі 441550 грн.;

- 2 квартал 2012р. у розмірі 423710 грн.;

- 3 квартал 2012р. у розмірі 446610 грн.;

- 4 квартал 2012р. у розмірі 942105 грн.

4. На порушення п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за весь перевірений період на суму 5757523,00 грн., чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1225056,00 грн. в тому числі у розрізі періодів:

- 2-4 кв.2011року на суму 183719,00 грн.;

- квартал 2012 року на суму 203996,00 грн.;

- квартал 2012 року на суму 195754,00 грн.;

- квартал 2012 року на суму 206334,00 грн.;

- квартал 2012 року на суму 435253,00 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачачем-1 винесені податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013р., а саме: №0000162250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523' 412грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706грн. 00коп.; №0000172250, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1'225'056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 612' 528грн. 00коп.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача-1 від 29.03.2013р. №0000162250 та №0000172250, позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі скаргою, в порядку ст.ст. 55, 56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 10.06.2013р. прийняте рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000162250 від 29.03.2013р. та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172250 від 29.03.2013р. в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 91 859,50 грн., в іншій частині залишено без змін (т.1 а.с.55-60).

За наслідками винесеного Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області рішення від 10.06.2013р. відповідачем-2 винесене нове податкове повідомлення-рішення №0000072205 від 08.08.2013р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1'225'056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668грн. 50коп. (т.3 а.с.3).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідною позовною заявою.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що висновки Акту перевірки є хибними, а тому прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Позивач пояснює, що з підстав викладених в акті перевірки, з посиланням на відсутність у постачальників TOB «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476), TOB «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) можливості здійснювати господарську діяльність в тому числі із TOB «СБС», ДПІ приходить до хибного висновку, що операції з постачання будівельних матеріалів та іншої продукції TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» на користь TOB «Спецбуд-сервіс» за період, що перевірявся не спричиняють реального настання правових наслідків, бо спрямовані лише на здійснення операції з отримання (надання) податкової вигоди, з огляду на наступне.

Посилаючись на п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України (далі Кодекс), позивач зазначає, що доводи податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між TOB «Спецбуд-сервіс» та TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» - є безпідставними, та спростовуються посиланнями на первинні документи, що надавались при перевірці. Крім того, документи, які витребовувались контролюючим органом з питань його взаємовідносин з цими контрагентами були надані платником податку до перевірки і свідчать про протилежне.

Таким чином, позивач вважає, що під час складання Акту перевірки відносно TOB «Спецбуд-сервіс» у ДПІ було достатньо доказів на підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Крім того, позивач вважає, що податковим органом не надано належної оцінки наявності у TOB «Спецбуд-сервіс» матеріально технічної бази та власних виробничих потужностей у перевіряємому періоді.

Так, позивач зазначає, що згідно наданого до перевірки штатного розкладу, затвердженого директором підприємства станом на 01.10.2011р., на підприємстві працювало 60 осіб, а саме: адмінперсоналу - 5 осіб, кошторисно-договірного відділу - 3 особи, виробничо-технічного відділу - 3 особи, будівельного об'єкту - 6 осіб, відділу постачання - 5 осіб, проектно-конструкторського відділу - 6 осіб, робочих (електрогазозварювальників, монтажників, бетонників, слюсарів, камінчиків, малярів, монтажників, електромонтерів) - 32 особи.

Позивач вважає, що Акт перевірки, не містить жодного обґрунтування правової підстави, яка б піддавала сумніву дійсності укладених між наведеними контрагентами правочинів, а отже ДПІ повністю проігноровано презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України.

Також, позивач зазначає, що недійсність укладених договорів між TOB «Спецбуд-сервіс» та TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» судами не встановлена.

Позивач стверджує, що первинні документи, видані за укладеними TOB «Спецбуд-сервіс» з TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства встановленим для первинних документів.

Крім того, позивач вважає, що податковий орган при складанні Акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори (між TOB «Спецбуд-сервіс» - з однієї сторони та його контрагентом - з іншої сторони) такими, що не відповідають приписам закону, при цьому не ставлячи питання про їх недійсність або нікчемність.

Таким чином, позивач вказує, що ним, по-перше, правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям по взаємовідносинах з TOB «Лігран», TOB «Шоковіта», у розмірі 523'411,50 грн. за період: грудень 2011р., січень-листопад 2012р. По-друге, правомірно віднесено витрати по взаємовідносинам з TOB «Шоковіта», TOB «Лігран», що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по коду рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за період 2-4 кв. 2011р. та 2012 рік на суму 2'617'057,00 грн.

З визначенням ДПІ валового доходу TOB «Спецбуд-сервіс» на суму 3' 140' 466,00 грн. за період 2-4 кв.2011р., 2012рік, як доходу отриманого від невстановлених осіб, позивач не погоджується, оскільки вважає такі висновки зробленими на припущеннях, що не підтверджується жодним доказом, без посилань на первинні документи. З огляду на те, що такі припущення спричиняють платнику податків суттєву шкоду, на думку позивач, є службовим правопорушенням.

З огляду на вищенаведене, позивач вказує на відсутність ознак порушення п.п.35.5.4. Податкового кодексу України та відсутність заниження доходів, отриманих від невстановлених осіб за період 2-4 кв.2011р., 2012рік на суму 3'140'466,00 грн.

Отже, позивач вважає хибними висновки в Акті перевірки щодо порушення TOB «Спецбуд-сервіс» п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України і, як наслідок, відсутності в останнього факту заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за весь перевірений період на загальну суму 5'757'523,00 грн. та відсутності заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1'225'056,00 грн., в тому числі, у розрізі періодів: 2-4 кв.2011року на суму 183'719,00 грн.; 1 квартал 2012 року на суму 203'996,00 грн.; 2 квартал 2012 року на суму 195'754,00 грн.; 3 квартал 2012 року на суму 206'334,00 грн.; 4 квартал 2012 року на суму 435'253,00 грн.

Заперечення відповідачів проти позову є тотожними.

В обґрунтування заперечень відповідачами зазначено наступне.

Під час перевірки TOB «Спецбуд-сервіс» щодо взаємовідносин з TOB «Лігран» проведеної Західно-Донбаською ОДПІ, встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач формував показники податкової звітності виходячи з господарських операцій з TOB «Лігран» відповідно до договору поставки №011201 від 01.12.2011р., згідно якого останній зобов'язується здійснювати поставку TOB «Спецбудсервіс» будівельних матеріалів.

Також, відповідачі зазначають, що виконання цього договору позивач підтверджував накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківським виписками.

Проте, за твердженням відповідача, позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження транспортування товару, наказу про призначення матеріально-відповідальних осіб, які повинні здійснювати прийом - передачу ТМЦ. Не надано карток складського обліку отриманої продукції та документів, підтверджуючих оприбуткування на склад зазначених ТМЦ.

Крім того, під час перевірки взаємовідносин позивача з TOB «Лігран» податковим органом використовувався акт документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476) №7250/224/34656476 від 28.12.2012р.

Щодо взаємовідносин позивача з підприємством TOB «Шоковіта» відповідач зазначає, що під час перевірки TOB «Спецбуд-сервіс», проведеної Західно-Донбаською ОДПІ, встановлено: протягом періоду, який перевірявся, останній формував показники податкової звітності виходячи з господарських операцій з TOB «Шоковіта» відповідно до договору поставки №0107/04 від 01.07.2012р., згідно якого TOB «Шоковіта» зобов'язується здійснювати поставку TOB «Спецбудсервіс» будівельних матеріалів.

Також, відповідач пояснює, що виконання зазначеного договору з TOB «Шоковіта» позивач підтверджував накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківським виписками. Проте, до перевірки не надано документів на підтвердження транспортування товару, наказу про призначення матеріально-відповідальних осіб, які повинні здійснювати прийом - передачу ТМЦ, не надано карток складського обліку отриманої продукції та документів, підтверджуючих оприбуткування на склад зазначених ТМЦ.

Відповідно, під час перевірки взаємовідносин позивача з TOB «Шоковіта» відповідачем використовувалась інформація згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) №7206/229/33421689 від 21.12.2012р.

З огляду на наведене, позивач пояснює, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаська ОДПІ враховувала в сукупності такі фактори як:

- відсутність у позивача обов'язкових для бухгалтерського, а отже, і податкового обліку, документів, які б свідчили про реальне надходження товару на його склад (товарно-транспортних накладних, журналу обліку вантажів, журналу реєстрації довіреностей, прибуткових ордерів, карток складського обліку матеріалів, матеріальних ярликів, реєстрів приймання-здачі документів). Без наявності цих документів неможливо встановити факт надходження товару від постачальників до позивача, а, отже, і факту придбання останнім вказаних ТМЦ, з яким законодавство пов'язує право на формування податкового кредиту та валових витрат;

- наявність обов'язкової для формування висновків під час проведення перевірки податкової інформації (актів перевірок контрагентів), відповідно до якої постачальники позивача не знаходяться за юридичною адресою, здійснюють безтоварні операції і не мають фінансових, трудових, матеріальних та інших ресурсів для ведення реальної господарської діяльності.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що документи, якими позивач обґрунтовував своє право на виникнення податкового кредиту та валових витрат, є формальними і не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, тому оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені законно та обґрунтовано.

Крім того, представник відповідачів пояснив, що винесеним відповідачем-2 податковим повідомленням-рішенням №0000072205 від 08.08.2013р. на підставі рішення Головного управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.06.2013р., позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668грн. 50коп., оскільки відповідно до п.п.5.1.2 п.5.1 р.5 Порядку №1236 «Про порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. та зареєстрований в Мінюсті 20.12.2012р. за №2135/22447) попереднє податкове повідомлення-рішення №0000172250 від 29.03.2013р. вважається відкликаним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірки, можуть бути: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Так, з висновками відповідача-1, викладеними в Акті перевірки, щодо не підтвердження первинними документами реальність здійснення господарських операцій TOB «Спецбуд-сервіс» з TOB «Лігран», TOB «Шоковіта», у зв'язку з чим позивачем занижено податку на додану вартість у сумі 523'412,00 грн., суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу зазначеним норм ПК України вбачається, що позивач може віднести суму податку до податкового кредиту тільки лише, коли придбання товарів/послуг підтверджені податковими накладними, іншими первинними документами та оформлені згідно вимог податкового законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що між TOB «Спецбуд-сервіс» (Замовник) та TOB «Лігран» (Постачальник) укладено договір поставки №011201 від 01.12.2011р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали (Товар), а Замовник прийняти та оплатити товар. Згідно п.7.1 цього Договору товар поставляється власним автотранспортом Постачальника на будівельні об'єкти Замовника (т.1 а.с.95-96).

Крім того, виконання цього Договору підтверджується податковими та видатковими накладними за період грудень 2011р., січень-липень 2012р., платіжними дорученнями відповідно (т.1 а.с.97-198).

Також, згідно матеріалів справи між TOB «Спецбуд-сервіс» (Замовник) та TOB «Шоковіта» (Постачальник) укладено договір поставки №0107/04 від 01.07.2012р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали (Товар), а Замовник прийняти та оплатити товар. Згідно п.7.1 цього Договору товар поставляється власним автотранспортом Постачальника на будівельні об'єкти Замовника (т.2 а.с.1-2).

Виконання цього Договору підтверджується податковими та видатковими накладними за липень-грудень 2012р., платіжними дорученнями відповідно (т.2 а.с.3-88).

Таким чином, суд зазначає, що висновок відповідача-1 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій TOB «Спецбуд-сервіс» з TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» за періоди: грудень 20l1p., січень-листопад 2012р., підприємством TOB «Спецбуд-сервіс» в порушення п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 ПК України та завищення розміру податкового кредиту на загальну суму 523' 411,50 грн. є протиправним та таким, що не відповідає дійсності, та спростовується матеріалами справи.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача-1 щодо порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 , п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 39 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по коду рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за період 2-4 кв.2011 та 2012 рік на суму 2' 617' 057,00 грн. по взаємовідносинам з TOB «Шоковіта», TOB «Лігран», з огляду на наступне.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності с регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст.5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, згідно п.139.1.9 ч.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДНА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, разом із податковою накладною платником податку, який поставляє товари (послуги), видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З аналізу викладеного, висновки відповідача-1 щодо порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.39 Податкового кодексу України спростовуються первинними документами позивача, а саме: договорами поставки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 а.с.95-198, т.2 а.с.1-88).

Крім того, на підтвердження реальності проведення господарської діяльності, TOB «Спецбуд-сервіс» надані договір підряду №24/12-2010 від 24.12.2010р., договір генерального підряду №110819 від 23.05.2012р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, договір оренди території, приміщення №26/01/2006-2 від 26.01.2006р., штатний розклад, сертифікати якості, сертифікати відповідності та інш. (т.2 а.с.89-286).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, TOB «Спецбуд-сервіс» та TOB «Лігран», TOB «Шоковіта» належним чином оформили договірні правовідносини та, на виконання вимог податкового законодавства, оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо висновків податкового органу про визнання правочинів позивача такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, суд виходить з наступного.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

При цьому, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Матеріалами справи (первинними документами) спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, реального настання наслідків за результатами вчинення правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним, є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, з 01 січня 2011 року, набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст.203, у новій редакції та доповнено ст.228 частиною третьою.

З набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатись на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевказаного, можна дійти висновку, що законодавець з 01.01.2011року, виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними, виключно судом.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючи органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Отже, висновки відповідача-1 щодо штучного створення податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат підприємства при обчисленні податку на прибуток, що суперечить меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких ТОВ «Спецбуд-Сервіс» не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, як єдиної мети укладених угод між позивачем та його контрагентами, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів, також, не знайшли підтвердження в ході розгляду адміністративної справи, спростовуються доводами позивача та його первинними документами, наявними в матеріалах справи, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

У зв'язку з чим, прийняті відповідачем-1 податкове повідомлення-рішення №0000162250 від 29.03.2013р. та відповідачем-2 податкове повідомлення-рішення №0000072205 від 08.08.2013р. є протиправними, такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України та підлягають скасуванню.

В частині скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000172250 від 29.03.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 612'528грн. 00коп. позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначено вище, на підставі Акту перевірки №1/225-33253299 від 14.03.2013р. відповідачем-1 винесені податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013р. за №0000162250 та №0000172250.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.06.2013р. податкове повідомлення рішення №0000172250 від 29.03.2013р. скасоване в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 91' 859,50 грн.

У зв'язку з чим відповідачем-2 винесене податкове повідомлення-рішення за №0000072205 від 08.08.2013р. (з врахуванням зменшення суми штрафної санкції).

Так, згідно п.п.5.1.2 п.5.1 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за №2135/22447, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Отже, з викладеного вбачається відсутність необхідності скасування податкового повідомлення-рішення №0000172250 від 29.03.2013р., оскільки останнє є відкликаним, а тому ніяким чином не порушує права та законні інтереси позивача.

Заперечення відповідача в цій частині знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням викладеного, з матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АРЕАЛ» судові витрати у розмірі 2' 294грн. 00коп., сплачені платіжним дорученням №2900 від 13.06.2013р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» до відповідача-1: Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідача-2: Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000162250 від 29.03.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 523' 412грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 261'706грн. 00коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000072205 від 08.08.2013р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1' 225' 056грн. 00коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 520' 668грн. 50коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Сервіс» (51400, м.Павлоград, вул.К.Маркса, 1-А, п/р 26000060037854 в КБ «ПриватБанк», МФО 305727, код ЄДРПОУ 33253299) 2' 294грн. 00коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00коп.) судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.08.2013р.

Суддя Г. В. Потолова