Рішення № 33353547, 04.09.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1194/2013

Справа 235/2914/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2013 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецьої області

у складі: головуючого судді Халаджи О.В.

при секретарі Афендіковій А.О.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Козинець Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красноармійську справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі ТОВ «Краснолиманське») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою працездатності на виробництві.

У своєму позові позивач вказав, що з 06.09.2010 року по 21.11.2011 року він працював на підприємстві відповідача прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Під час роботи на даному підприємстві він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна попереково - крижова радикулопатія з вираженим м'язові - тонічним синдромом, помірними двобічним корінцевим, больовим синдромами, статико - динамічними порушеннями. Захворювання професійне. Виявлено вперше.

Після проходження медичного обстеження та лікування відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 30 листопада 2012 року.

Згідно висновку Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності з 26.02.2013 року та третю групу інвалідності.

На підставі висновку МСЄК відділом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Красноармійськ йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та втраченого заробітку.

Позивач вважає, що дійсно у зв`язку із шкідливими умовами праці він отримав професійне захворювання на підприємстві і тому відповідач йому повинен відшкодувати моральну шкоду. Спричинену моральну шкоду він пояснює тим, що у зв'язку з професійним захворюванням він постійно змушений лікуватись, почуває себе погано, не має можливості працювати як раніше на шахті та вести звичайний спосіб життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом.

Все це разом має вплив на його життя та стосунки із близькими, у нього з'явилося почуття відчаю, тривоги перед майбутнім. В даний час практично всі кошти його родини спрямовані на відновлення його здоров`я. Свою моральну шкоду він оцінює в 40 000 гривень та просить стягнути зазначену суму з відповідача на його користь.

Позивач до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу без нього, за участю його представника, на позові наполягав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що відшкодування моральної шкоди, як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовуються особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовуються до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до діючого законодавства. Також, звернула увагу суду на те, що позивач у відповідача пропрацював досить нетривалий проміжок часу, а тому підприємство відповідача не є винним у виникненні професійного захворювання у позивача. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням слухати справу без його участі, на розсуд суду.

Суд вважає, що в справі є достатньо даних про викладені у позові обставини та не має необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явились до судового засідання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 21.01.2002 року по 15.12.2007 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював в якості прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті, його було звільнено з підприємства за власним бажанням, через неможливість в подальшому виконувати роботу за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 8-10) та пояснення представника позивача.

Під час роботи в шахті він отримав професійне захворювання, яке виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці (26 років 9,5 місяців), зумовлених шкідливим впливом виробничого фактору - важкість праці, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 30.11.2012 року (а.с. 12-13).

Згідно висновку МСЄК від 04.03.2013 року позивачу було встановлено діагноз: хронічна попереково - крижова радикулопатія з вираженим м'язові - тонічним синдромом, помірними двобічним корінцевим, больовим синдромами, статико - динамічними порушеннями. Захворювання професійне. Виявлено вперше (а.с. 11).

04.03.2013 року позивачу було вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності по профзахворюванню, що підтверджується довідками МСЄК (а.с. 11). Крім того, йому протипоказано роботу у важких підземних умовах із шкідливим метеофактором та у вимушеній позі. Рекомендовано спостереження та лікування у невропатолога та сторно - курортне й медикаментозне лікування.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м.Красноармійську Донецької області були призначені страхові виплати: щомісячні страхові виплати та одноразова допомога по профзахворюванню, що підтверджується поясненням представника позивача, проти якого не заперечував представник відповідача.

Згідно виписок із історії хвороби та епікризів, доданих до справи (а.с. 15-24), позивача дуже тривалий час турбують болі у попереку, погіршення відмічено з 2007 року, у зв'язку з наростаючими болями змушений постійно і дотепер проходити як амбулаторне так і стаціонарне лікування, однак стан здоровя залишаеться нестабільним.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » від 23.03.2007 р. № 717-V (п.1.абз.3 п.5,п.9, абз 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 30.11.2012 року, саме у період роботи на підприємстві відповідача ТОВ «Краснолиманське» позивач отримав вищезазначене професійне захворювання, саме дане підприємство склало вищевказаний акт, а тому саме у останнього виникає обов`язок відшкодовувати моральну шкоду позивачу.

Законодавством не передбачено можливості відшкодовувати моральну шкоду позивачу за рахунок всіх підприємств, на яких він працював, навпаки обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я саме за професійним захворюванням, законодавець поклав на підприємство за останнім місцем роботи потерпілого, де саме виникло професійне захворювання. Крім того, згідно з інформаційною довідкою умов праці позивача (а.с. 13) саме на підприємстві відповідача позивач знаходився під впливом дуже важкого навантаження, що не відповідає небезпечним умовам праці. Тому суд не приймає доводи представника відповідача про те, що ТОВ «Краснолиманське» не є належним відповідачем по цій справі, оскільки не спричиняло пошкодження здоров'я позивачу.

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, яке є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві саме відповідача.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримав професійне захворювання з незворотніми наслідками, втратив 50% професійної працездатності, став інвалідом, що суттєво вплинуло на його життя, життя його сім'ї. Окрім того, позивач зазнав та продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю та страждань, у зв'язку із чим змушений довго тривало лікуватись, що також впливає на якість його життя.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступеню фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Страждання позивача викликають певні зміни у його житті, він був вимушений звільнитися з підприємства, де бажав продовжувати працювати та отримувати гідну зарплатню. Періодичні дуже сильні болі у попереку, віднімання кінцівок обох ніг не дають йому можливості почувати себе повноцінною людиною, заважають спілкуванню з родиною. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він постійно пригнічений через те, що можливості лікування і відновлення здоров`я практично немає, відносини його погіршилися, він позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, усі турботи по будинку лягли на дружину.

Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, а також важкості отриманого професійного захворювання, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 21 000 гривень. Моральна шкода у розмірі 40 000 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача судом вважається перебільшеною.

Суд, при визначені розміру моральної шкоди не може прийняти до уваги доводи представника відповідача, що судом при його визначенні необхідно бути враховано час роботи на підприємстві відповідача, оскільки діючим законодавством передбачено стягнення моральної шкоди саме з підприємства, на якому встановлено пошкодження здоров'я та був виданий акт, а не з усіх підприємств на яких працював працівник та чиї небезпечні умови праці впливали на стан його здоров'я. Обмеження розміру стягнення моральної шкоди з урахуванням часу роботи на підприємстві відповідача є на думку суду звуженням прав працівника на отримання повного відшкодування моральної шкоди у зв'язку із пошкодженням його здоров'я.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Так, суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 114 гривень 70 копійок.

На підставі ст.ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 3-6,10, 11, 57, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» код ЄДРПОУ 32281519, місцезнаходження юридичної особи: 83310 Донецька область, м. Родинське, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди, яка пов`язана із отриманим професійним захворюванням, 21 000 (двадцять одну тисячу) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок (сто чотирнадцять) гривень70 копійок .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: