Постанова № 33353065, 04.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 914/580/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі товариства з обмеженої відповідальністю "Явіпарк" від 26.04.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 11.04.2013р. у справі № 914/580/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача арбітражного керуючого Козія В.Ю., м.Львів

до відповідача Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі товариства з обмеженої відповідальністю "Явіпарк", м.Яворів

про стягнення 51346,63 дол.США.

за участю представників сторін:

від позивача Пелещишин Н.Р.

від відповідача та третьої особи не з?явились

Права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Справа призначена до розгляду колегією суддів у складі Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвської М.В.

Розпорядженням в.о. голови суду від 06.06.2013р. введено в склад колегії замість судді Галушко Н.А. суддю Новосад Д.Ф.

Розпорядженням голови суду від 20.06.2013р. введено в склад колегії замість судді Новосад Д.Ф. суддю Галушко Н.А.

Розпорядженням голови суду від 04.07.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи №914/580/13-г введено заміть судді Краєвської М.В. суддю Бонк Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2013р. у справі №914/580/13-г (суддя Артемович В.М.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі-ПАТ КБ) "Надра", присуджено до стягнення з Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі товариства з обмеженої відповідальністю (далі-ТзОВ) "Явіпарк" на користь позивача 40 510,07доларів США відсотків за кредитом по договору та 6476,45грн. судових витрат; повернуто позивачу з Державного бюджету України 286,97грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки відповідачем основна заборгованості, яка була присуджена до стягнення з ТзОВ "Явіпарк" на користь ПАТ КБ «Надра» рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2009р. у справі №17/72 (яке набрало законної сили 09.06.2009р.) станом на 28.01.2013р. погашена лише частково в розмірі 209 983грн., відтак, суд з посиланням на ст.35 ГПК України, зазначив про відсутність необхідності доведення розміру основної заборгованості за кредитним договором №1585/МК від 24.11.2006р., яка на момент звернення з позовом не погашена, частково задоволив позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих згідно ст.625 ЦК України та умов договору, обмеживши їх розмір застосуванням позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі до початку розгляду справи по суті.

Дане рішення оскаржується відповідачем, оскільки, на думку скаржника, прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення; просить рішення скасувати і залишити позов без розгляду. Зокрема, скаржник зазначає, що суд прийняв рішення на підставі заяви позивача від 08.04.2013р. про уточнення позовних вимог, кваліфікувавши її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, хоча ст.22 ГПК України не визначає такого права позивача як подання заяви про уточнення позовних вимог. Разом з цим, скаржник зазначає, що даною заявою від 08.04.2013р. позивачем змінено підстави позову, а саме, підставу нарахування відсотків по договору, які є предметом стягнення у даній справі. Зокрема, при здійсненні розрахунку по первинних вимогах банку станом на 29.01.2013р., банком не враховано приписи ч.1 ст.534 ЦК України та п.п.5.1.4. кредитного договору №1585/МК від 24.11.2006р., згідно яких в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням кредиту, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу - основна сума боргу. Відтак, на думку скаржника, оскільки такою заявою змінено підстави позову і така заява подана після початку розгляду справи по суті, така підлягала залишенню без розгляду. Окрім того, скаржник, вважає, що до первісних позовних вимог не долучено належного розрахунку суми, що стягується, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України або залишення позову без розгляду згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Позивач доводи скаржника (відповідача) заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.166-167), письмових поясненнях у справі (а.с.178-179) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

Відповідач та третя особа участі представників в судові засідання жодного разу не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були поінформовані про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2013р. адресатам (а.с.150, 152).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за доцільне розглянути справи у відсутності представників скаржника та третьої особи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

24.11.2006р. між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», позичальник по договору, позивач у справі) та ТзОВ "Явіпарк" (позичальник по договору, відповідач у справі) було укладено договір кредитної лінії №1585/МК, відповідно до умов якого банком надано відповідачу кредит в розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 15% річних, терміном на 24 місяці з 24.11.2006р. по 24.11.2008р. (а.с.6-9), який в порушення умов договору у встановлені строки не повернутий.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2009р. у справі №17/72, яке набрало законної сили 09.06.2009р., позов ВАТ КБ "Надра" задоволено частково, присуджено до стягнення з ТзОВ "Явіпарк" на користь позивача 761 900грн. основного боргу по кредиту, 14 095,23грн. заборгованості по відсотках, 34 739,25грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 8454,74грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 09.06.2009 р. господарським судом видано наказ про примусове виконання даного рішення (а.с.12-15).

На виконання рішення суду відповідач у 2011р. перерахував позивачу 190000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.31-39), а 19983,67 грн. згідно платіжної вимоги за №344 від 10.09.2009р. Державної виконавчої служби, що підтверджується копією зазначено платіжної вимоги (а.с.40).

03.08.2012р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Яворівського РУЮ Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ "Явіпарк" суми заборгованості в розмірі 819307,22 грн.

Невиконання відповідачем вказаного рішення та непогашення основної заборгованості в повному обсязі ПАТ КБ «Надра» стало підставою для звернення останнього 05.02.2013р. з позовом до ТзОВ «Явіпарк» про стягнення відсотків в розмірі 51 346,63 доларів США, що в еквіваленті станом на 29.01.2013р. становило 410 413,61грн., обчислених за період з 29.05.2009р. по 28.01.2013р.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, подав заяву про застосування строку позовної давності (вх.ЛАГС №4450/13 від 18.02.2013р. -а.с.28), згідно якої просить суд відмовити у позові в частині стягнення відсотків за період, що передував трьом рокам перед зверненням позивача із позовом до суду.

26.02.2013р. через канцелярію на розгляд суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, якою останній просив стягнути з відповідача за період з 24.11.2006 р. по 28.01.2013 р. заборгованість по відсотках у розмірі 37 589,28 доларів США, що в еквіваленті становить 300 214,28 грн. (а.с.64-65).

08.04.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла письмова заява позивача про уточнення позовних вимог, у прохальній частині якої позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсотках за період з 30.05.2009 р. по 28.01.2013 р. у розмірі 49 551,37 доларів США, що в еквіваленті становить 396064,09 грн. (а.с.120-121). До вказаної заяви долучено розрахунок позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв дану заяву від 08.04.2013 р. до розгляду та кваліфікував її як право позивача зменшити розмір позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позовних вимог визначено невиконання боржником (ТзОВ «Явіпарк») рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2009р. у справі №17/72, яким присуджено до стягнення з ТзОВ "Явіпарк" на користь позивача 761 900грн. основного боргу по кредиту, 14 095,23грн. заборгованості по відсотках, 34 739,25грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 8454,74грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказаним рішенням встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань по договору кредитної лінії № 1585/МК від 24.11.2006р. станом на 29.05.2009 року.

За змістом ст.ст. 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (даної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.01.2011 у справі № 10/25, від 14.11.2011 у справі № 12/207, від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами даної справи підтверджується факт виконання даного рішення в частині погашення лише 209 983грн. заборгованості. Дана сума заборгованості зарахована позивачем в порядку ч.1 ст.534 ЦК України, що підтверджується заявою про уточнення позовних вимог від 08.04.2013р. та доданим до неї розрахунком (а.с.120-122).

Матеріали справи доказів погашення основної заборгованості (тіла кредиту) в розмірі 81 225,59 доларів США, яка присуджена до стягнення рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2009 р. у справі №17/72, станом на момент звернення з позовом у даній справі не містять, відтак, відповідач вважається таким, що порушив грошове зобов?язання.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.п. 3.2.2.1, 3.2.2.2, 3.2.2.3 кредитного договору № 1585/МК від 24.11.2006 р., за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 15 % річних. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця або день, що передує даті сплати останнього платежу по кредиту. Відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з першого дня видачі кредиту до дня його повернення.

Пунктом 11.1. кредитного договору сторони погодили, що даний договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

З огляду на викладені обставини судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріалами справи підтверджується факт існування між сторонами кредитних правовідносин, розміру заборгованості по тілу кредиту та наявності заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 49 551,37грн., обчислених за період з 30.05.2009р. по 28.01.2013р.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відсотки за користування кредитом за своєю правовою природою відносяться до суми боргу, відтак, до таких нарахувань застосовується загальний строк позовної давності тривалістю в три роки.

Позивач з позовною вимогою про стягнення річних по договору звернувся до господарського суду Львівської області 05.02.2013р. (згідно відмітки пошти на конверті - а.с.24), тобто з пропуском позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України.

Частинами 3,4,5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У поданій відповідачем заяві від 18.02.2013р. до прийняття судом першої інстанції рішення у справі, відповідач, відповідно до ст.267 ЦК України, просив застосувати наслідки спливу позовної давності до стягнення відсотків за період, що передував трьом рокам перед зверненням позивачем із позовом до суду з одночасною констатацією факту спливу строку позовної давності до цих вимог (а.с.28).

За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив в позові в частині стягнення відсотків, обчислених за період з 30.05.2009р. по 04.02.2010р.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що суд лише в мотивувальній частині рішення описав підстави відмови в позові в цій частині та зазначив про необхідність такої відмови, не зазначивши про це в резолютивній частині рішення, відтак, резолютивну частину рішення слід доповнити, зазначивши про відмову в позові в решті частині позовних вимог.

Що стосується доводів скаржника, що заявою про уточнення позовних вимог від 08.04.2013р. позивач фактично змінив підставу позову і така заява подана після початку розгляду справи по суті, то судова колегія зазначає, що підставою позовних вимог у даній справі є невиконання відповідачем умов договору кредитної лінії №1585/МК від 24.11.2006р. в частині погашення тіла кредиту, що відповідно до ст.1048 ЦК України та умов договору є підставою для нарахування відповідачу відсотків за користування коштами до дня повернення такого кредиту. Дані обставини були як предметом первісно поданої позовної заяви, так і заяви про уточнення позовних вимог від 08.04.2013р., відтак, перерахунок позивачем розміру непогашеної заборгованості по кредиту та процентів за користування ним не визнається судовою колегією як зміна підстави позову.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, оскільки такий розрахунок було долучено позивачем до заяви про уточнення позовних вимог від 08.04.2013р. (а.с.122).

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак, не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника. Оскільки ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2013р. було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення апеляційним судом, судовий збір в розмірі 3238,22грн. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2013р. у справі №914/580/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі товариства з обмеженої відповідальністю "Явіпарк" - без задоволення.

Доповнити п.2 резолютивної частини рішення реченням наступного змісту:

«В решті позовних вимог - відмовити».

Стягнути з Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі товариства з обмеженої відповідальністю "Явіпарк" (81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Вокзальна, 5; код ЄДРПОУ 30765321) в дохід Державного бюджету України 3238,22грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.09.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Бонк Т.Б.