Рішення № 33353046, 03.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р.Справа № 922/3295/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків про стягнення 2919,48 грн. за участю представників:

позивача - Рожкова С.Г., за довіреністю № 2621/090 від 02.09.2013 року;

відповідача - Ремінний В.І., за довіреністю № 9462 від 18.12.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області основний борг за договором №15РГБ-24 від 26.10.12р. в розмірі 2669,53 грн., пеню в розмірі - 194,66 грн., 3% річних - 39,24 грн., інфляційні витрати - 16,05 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.08.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.08.2013 року представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

02.09.13р. представник відповідача надав відзив з документами, які долучено судом до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач повністю визнав позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.13р. позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.13р. позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

26.10.2012 р. між ПАТ «Харківгаз» та Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області було укладено договір № 15 РГБ-24 на розподіл природного газу.

Відповідно до предмету договору газорозподільне підприємство зобов'язувалось надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами (ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до «Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін». Замовник зобов'язувався сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами цього договору.

Відповідно до Додатку 2 до договору ПАТ «Харківгаз» протягом жовтня-грудня 2012 р. повинно було транспортувати відповідачу природний газ ГРМ в обсязі 20,990 тис. куб. м.

Так, 29.11.2012 р. між Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області та ПАТ «Харківгаз» було складено акт наданих послуг з розподілу природного газу, відповідно до якого у жовтні 2012 р. ПАТ «Харківгаз» виконало роботу по розподілу природного газу, а Державна інспекція сільського господарства в Харківській області безперебійно отримала 0,101 тис. куб. м, вартість наданих послуг складає 35,66 грн., в тому числі ПДВ 5,94 грн.

30.11.12р. між сторонами було складено акт наданих послуг з розподілу природного газу відповідно до якого у листопаді 2012 р. ПАТ «Харківгаз» виконало роботу по розподілу природного газу, а Державна інспекція сільського господарства в Харківській області безперебійно отримала 3,820 тис. куб. м, вартість наданих послуг складає 1349,08 грн., в тому числі ПДВ 224,85 грн.

21.12.2012 р. між Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області та Ш «Харківгаз» було складено акт наданих послуг з розподілу природного газу, відповідно до якого з 01 і 21 грудня 2012 р. ПАТ «Харківгаз» виконало роботу по розподілу природного газу, а Державі інспекція сільського господарства в Харківській області безперебійно отримала 3,000 тис. куб. вартість якого складає 1 059,48 грн., в тому числі ПДВ 176,58 грн.

31.12.2012 р. між Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області та ПАТ «Харківгаз» було складено акт наданих послуг з розподілу природного газу, відповідно до якого з 22 по 31 грудня 2012 р. ПАТ «Харківгаз» виконало роботу по розподілу природного газу, а Державна інспекція сільського господарства в Харківській області безперебійно отримала 7,559 тис. куб. м, вартість наданих послуг складає 2669,53 грн., в тому числі ПДВ 444,92 грн.

Відповідно до п. 4.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати на плановий обсяг газу по кожному об'єкту замовника або його споживача заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати, замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці.

У випадку недоплати за фактично про транспортований газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично про транспортований газ, сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу.

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування газу в п'ятиденний термін після збільшення цього обсягу в установленому порядку.

Пунктом 4.6 договору передбачає, що оплата послуг за транспортування газу ГРМ за цим договором здійснюється замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок газорозподільного підприємства, при цьому, якщо замовник замовляє послуги для власних споживачів він надає газорозподільному підприємству реєстр споживачів та їх обсяги транспортування, за які здійснена оплата.

На час розгляду справи відповідачем не сплачено заборгованість в розмірі 2669,53 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 2669,53 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором № 15 РГБ-24 93-2009 від 26.10.2012 р. про розподіл природного газу у сумі 2669,53 грн. та визнав суму боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2669,53 грн. заборгованості з орендної плати, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 194,66 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що в разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 194,66 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 194,66 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 39,24 грн. за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційні витрати в сумі 16,05 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 39,24 грн. за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційних витрат в сумі 16,05 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 548, 549, 598, 599, 610 - 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 195, 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків (61002, м. Харків, вул. Артема, 14, рахунок №35218001005149 в ГУ ДКСУ У Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 38000054) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівска, 1, рахунок №26005124944001 в ПАТ "КБ "Надра" м. Київ, МФО 380764, код 03359500) заборгованість в розмірі 2669,53 грн., пеню в сумі 194,66 грн., 3% річних - 39,24 грн., інфляційні витрати - 16,05грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.