Рішення № 33352906, 02.09.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року справа № 919/776/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченко І.А., розглянувши матеріали справи № 919/776/13:

за позовом Прокурора Нахімовського району м.Севастополя

(99001, м.Севастополь,вул.Робоча,18)

в інтересах держави в особі

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1

ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого

майна у розмірі 176 499,04 грн, розірвання договору

та повернення майна,

за участю учасників судового процесу:

прокурора - Місюри О.М., посвідчення прокурора відділу прокуратури міста Севастополя № 005793 від 25.09.2012;

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність від 09.01.2013;

відповідач - не з'явився.

Суть спору: Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна у розмірі 176 499,04 грн, розірвання договору та повернення майна.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 525, 526, 625, 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 193, 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди №40-13 від 15.03.2013.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.07.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.07.2013.

У судовому засіданні 25.07.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи відкладений на 02.09.2013.

Під час судового засідання 02.09.2013 прокурор та представник позивача підтримали предмет і підставу позову, наполягали на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1 (арк.с.20), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення прокурора та представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2013 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 40-13 (далі Договір), відповідно до якого останньому передається майно вбудовані нежитлові приміщення другого поверху адміністративно-виробничої будівлі, загальною площею 165,98 кв.м (у т. ч. місця загального користування 28,28 кв.м), що знаходяться на балансі Комунального підприємства «Житлосервіс-13» та розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Михайлівська, 13-а (арк.с.16-17).

Відповідно до п.3.2 Договору орендна плата складає 4 576,08 грн за місяць оренди, із застосуванням індексів інфляції станом на березень 2013 року і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п.3.3 Договору).

За приписами п.4.4.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Передача об'єкта оренди в суборенду дозволяється тільки з письмової згоди орендодавця. Орендар немає права надавати третім особам право користування об'єктом оренди за будь-якими договорами без згоди орендодавця (п.6.1 Договору).

Строк дії Договору - до 28.02.2016 (п.7.1 Договору).

Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлений договором або законом. До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених п.п.3.4, 3.5, 4.4.2 - 4.4.13, 6.1 Договору. Сторони погодились, що порушення будь-якого з вищевказаних пунктів є достатньою підставою для розірвання договору (п.7.4 Договору).

Дія Договору припиняється у випадках: закінчення строку оренди, передбаченого договором, рішення суду, загибелі об'єкту оренди, банкрутства орендаря, ліквідації орендаря, приватизації об'єкта оренди орендарем, дострокового розірвання договору, відмови від договору однією із сторін у випадках, визначених договором (п.7.6 Договору).

Відповідальність сторін за Договором визначена у розділі 8 Договору. У випадку порушення строків внесення орендної плати, визначеного п.3.2 Договору, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків пеню у розмірі 200 відсотків від облікової ставки НБУ, що діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки (п.8.5 Договору).

Згідно з п.8.6 Договору у випадку, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватися більше 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст.625 Цивільного кодексу України).

15.03.2013 сторони Договору склали та підписали акт прийому-передачі зазначеного орендованого майна (арк.с.18).

Позивачем на адресу прокуратури Нахімовського району міста Севастополя надіслані матеріали перевірки ефективності використання орендованого майна фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої виявлені порушення істотних умов Договору, а саме: наявність заборгованості зі сплати орендних платежів (арк.с.11).

Наведене стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною шостою статті 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються стаття 283 ГК України та стаття 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону, статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно із частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (п.3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 15.03.2013 по 31.05.2013 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 11 661,62 грн (арк.с.14) та під час розгляду даної справи ним не погашена. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Ураховуючи те, що своєчасне внесення орендних платежів є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, а також те, що доказів внесення орендної плати відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 11 661,62 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 21.03.2013 по 11.06.2013 у розмірі 224,76 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статтей 3-4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені погоджений сторонами Договору у пункті 8.5 Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.15), суд визнає його вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю у розмірі 224,76 грн.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача 30% річних за період з 21.03.2013 по 11.06.2013 у розмірі 366,77 грн.

Так, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення міститься у частині третьої статті 692 ЦК України.

У пункті 8.6 Договору сторони погодили відповідальність орендаря у вигляді 30 % річних у випадку прострочення внесення ним орендних платежів більш ніж на 30 календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (арк.с.15), суд визнає його вірним, а тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 366,77 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12 253,15 грн, з яких: 11 661,62 грн - основний борг з орендних платежів, 224,76 грн - пеня та 366,77 грн - 30% річних, є такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (ст.16 ЦК України).

За приписами частини третьої статті 26 Закону, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт істотного порушення умов Договору, а саме пункт 4.4.3 Договору щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, що у контексті пункту 7.4 Договору та статтею 26 Закону, є підставою для дострокового розірвання договору оренди у судовому порядку. Доказів належного виконання Договору оренди відповідачем не надано, вищевказані обставини не спростовані.

З огляду на викладене, вимога позивача про розірвання договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення об'єкту оренди орендодавцю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір розірвано він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, Договір оренди нерухомого майна № 40-13 від 15.03.2013 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Частина друга статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів примусове виконання обов'язку в натурі.

Наведеній нормі кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів присудження до виконання обов'язку в натурі.

Частиною першою статті 27 Закону визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 Договору встановлений обов'язок Орендаря повернути об'єкт оренди у разі припинення дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об'єкт оренди - вбудовані нежитлові приміщення другого поверху адміністративно-виробничої будівлі, загальною площею 165,98 кв.м (у т. ч. місця загального користування 28,28 кв.м), що знаходяться на балансі Комунального підприємства «Житлосервіс-13» та розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Михайлівська, 13-а - підлягає поверненню позивачеві за актом приймання-передачі.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.

Крім цього, прокурор просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 164 245,89 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф в сумі що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за цим Договором.

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 54 748,63 грн. (арк.с.14), таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 164 245,89 грн (54 748,63 грн. * 3).

В той же час, стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку із чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його у розмірі 1 642,45 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 1 642,45 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 38022717; р/р 31517932700001 в ГУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, отримувач - місцевий бюджет) 13 895,60 грн (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять грн 60 коп), з яких: сума основного боргу у розмірі 11 661,62 грн (одинадцять тисяч шістьсот шістдесят одна грн. 62 коп.), 224,76 грн (двісті двадцять чотири грн. 76 коп.) - пеня, 366,77 грн (триста шістдесят шість грн. 77 коп.) - 30% річних, 1 642,45 грн (одна тисяча шістьсот сорок дві грн. 45 коп.) - штраф.

3. Розірвати договір оренди № 40-13 від 15.03.2013 нерухомого майна вбудованих нежитлових приміщень другого поверху адміністративно-виробничої будівлі, загальною площею 165,98 кв.м (у т. ч. місця загального користування 28,28 кв.м), що розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Михайлівська, 13-а, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) повернути приміщення другого поверху адміністративно-виробничої будівлі, загальною площею 165,98 кв.м (у т. ч. місця загального користування 28,28 кв.м), що розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Михайлівська, 13-а , та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044).

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в доход державного бюджету (р/р 31210206700001, одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код 38022717) судовий збір у розмірі 4 014,50 грн (чотири тисячі чотирнадцять грн 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2013.

Суддя підпис І.А. Харченко

Розсилка рекомендованим з повідомленням:

Прокуратура міста Севастополя

(99011, м.Севастополь, вул. Л.Павліченко, 1)

Прокурор Нахімовського району м.Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул.Робоча, 18)

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)