Постанова № 33352888, 05.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа№ 910/5238/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. (повний текст підписано 27.05.2013р.)

у справі № 910/5238/13 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новація»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства

з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ»

про стягнення 53 917, 71 грн.

В судовому засіданні 05.09.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Новація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» про стягнення 53 917, 71 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 04/10 від 04.01.2010р., а саме щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 46 338, 77 грн. заборгованості, 7 578, 94 грн. пені та судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. у справі № 910/5238/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новація» 46 338, 77 грн. основного боргу; 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, у відповідності із правильним розрахунком суми основного боргу, який, на його думку, складає 45 138, 77 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи, не прийнято до уваги сплату відповідачем 1 200, 00 грн. згідно платіжного доручення № 001899.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р. для розгляду справи № 910/5238/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2013р.

15.07.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. № 190-ю від 01.07.2013р., в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.09.2013р.

02.09.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання вих. № 219 від 27.08.2013р. про розгляд справи за відсутності позивача.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 05.09.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 74-76), причини неявки представника відповідача суду не відомі.

Оскільки явка в судове засідання учасників процесу обов'язковою не визнавалась, враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новація» (позивач, постачальник за договором) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (відповідач, покупець за договором) укладено договір № 04/10, відповідно до п. 1.1. якого постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього договору продукцію (надалі «товар») у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Товар, відповідно до цього договору, поставляється окремими партіями у відповідності з накладними на основі заявок покупця. Замовлення на партію товару покупець направляє постачальнику факсимільним або електронним зв'язком з послідуючим узгодженням сторонами умов поставки (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.4. договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність покупця є накладна, оформлена належним чином та доручення, які покупець повинен направити в триденний термін постачальнику з дня отримання товару. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару, що постачається, переходить на покупця одночасно з виникненням у нього права власності.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що ціна товару на кожну окрему партію товару вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунок, відповідно до п. 4.2. цього договору, здійснюється через 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі видаткової накладної (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. п. 6.3., 6.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Договір, згідно п. п. 9.1., 9.2., набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2010р. В частині невиконання зобов'язань відповідно до цього договору даний договір діє до їх повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «Новація» поставило, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» отримало товар на суму 123 996, 59 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними № 01316 від 06.12.2010р. на суму 46 172, 42 грн., № 01332 від 13.12.2010р. на суму 58 302, 23 грн. та № 00150 від 10.02.2011р. на суму 19 521, 94 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями на отримання матеріальних цінностей від позивача №003148 від 07.12.2010р., № 003246 від 13.12.2010р., № 000468 від10.02.2011р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новація» поставило, а Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» отримало товар на загальну суму 123 996, 59 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар та здійснив повернення товару на суму 2 279, 17 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 46 338, 77 грн.

08.06.2012р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія про оплату заборгованості та пені (вих. № 133-ю від 05.06.2012р.), яка отримана відповідачем 15.06.2012р. (а.с. 20), однак залишена без відповіді та задоволення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що розрахунок відповідно до п. 4.2. цього договору здійснюється через 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі видаткової накладної.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару за зазначеними накладними на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Посилання апелянта на те, що його заборгованість перед позивачем на момент прийняття рішення судом першої інстанції становила 45 138, 77 грн., а не 46 338, 77 грн., не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки 1 200, 00 грн. за товар згідно накладної № 150 від 10.02.2011р. було сплачено відповідачем 07.06.2013р. згідно платіжного доручення № 001899, доданого відповідачем до апеляційної скарги, тобто вже після прийняття місцевим господарським судом рішення по справі, що відбулося 20.05.2013р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 04/10 від 04.01.2010р. у розмірі 46 338, 77 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 578, 94 грн. пені.

Під час судового розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені (а.с. 41-42).

Згідно приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки згідно наданого позивачем розрахунку пені останнім днем, за який нараховується пеня є 27.07.2011р., то строк позовної давності в один рік для звернення з вимогою про стягнення пені сплив ще 27.07.2012р.

Водночас, з позовом до суду про стягнення заборгованості та пені позивач звернувся лише 14.03.2013р. (штамп органів поштового зв'язку на доданому до матеріалів позовної заяви конверті).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 578, 94 грн., у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності в один рік на звернення з даними вимогами до суду, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 20.05.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. у справі № 910/5238/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. у справі № 910/5238/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5238/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 09.09.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.