Рішення № 33352666, 03.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2013 Справа №5002-33/ 2574-2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 3021276.64 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;

Від відповідача: Тітовський Олексій Васильович, довіреність № 11/131 від 31.05.2013, представник, ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»;

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та просило суд стягнути борг у розмірі 121 687 505.10 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, у розмірі 3 908 208.44 грн., 3% річних у розмірі 4 891 325.35 грн. та пеню у розмірі 3 021 276.64 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки природного газу №2057-ПГ-2011 від 28 січня 2011 року в частині оплати за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2013 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 скасовано та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2013 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 у частині відмови у стягненні пені та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2012 року в частині задоволення позову щодо стягнення пені скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 залишино в силі.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17 липня 2013 року справу прийнято до провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/2574-2012 (т. 2, а.с. 29).

Представник позивача позовні вимоги щодо стягнення пені підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти стягнення пені заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

28 січня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) було укладено договір поставки природного газу №2057-ПГ-2011 (т. 1, а.с. 11-15).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник передає покупцеві протягом 2011 року у власність природний газ для потреб населення, Міжнародного дитячого центру «Артек», а також установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) з ресурсів видобутих у 2011 році та з ресурсів видобутих у 2009-2010, що знаходяться на зберіганні в Глібовському ПСГ, а покупець приймає та оплачує газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник передає покупцеві протягом 2011 року газ в обсязі до 509700000 куб.м..

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється шляхом складання актів приймання-передачі природного газу (пункт 3.4. договору).

Постачальник складає загальний двосторонній акт приймання-передачі газу, який підписують уповноважені представники сторін (пункт 3.5. договору).

Згідно із пунктом 4.1. договору ціна газу за 1000 куб.м. становить:375.00 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ - 75.00 грн., разом з ПДВ - 450.00 грн..

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданих рахунків.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 25 числа місяця наступного, за звітним відповідно до місячного акту приймання-передачі газу, що укладається сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення остаточного строку платежу покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 8 відсотків суми простроченого платежу.

Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного завершення покупцем (пункт 10.1. договору).

На виконання умов договору постачальник у січні - березні 2011 року поставив покупцеві газ у обсязі 179440543 тис.куб.м. на суму 121687505.10 грн., згідно актів приймання-передачі, які були підписано обома сторонами та скріплено відповідними печатками (а.с. 16-20).

Крім того, 31 березня 2011 року між сторонами було підписано та скріплено відповідними печатками акт про внесення змін до акту приймання-передачі природного газу №3 від 30 березня 2011 року (а.с. 21).

А саме, згідно акту приймання-передачі природного газу від 30 березня 2011 року №3 обсяг переданого газу становить 82631547 тис.куб.м. на загальну вартість 37 184 196.15 грн..

Вказані обставини були також встановлені господарським судом та відображені в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2013 року, залишеною частково без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2013 року.

Також, судом було встановлено, що сторонами під час розгляду справи № 5002-24/2574-2012 (14 листопада 2012 року) було укладено додаткову угоду №2 до договору від 28 січня 2011 року №2057-ПГ-2011, відповідно до якій покупець визнав заборгованість, що виникла у нього перед постачальником за договором поставки природного газу від 28 січня 2011 року №2057-ПГ-2011 у розмірі 129059949.41 грн., з яких борг - 121 687 505.10 грн., інфляційні нарахування - 2 416 738.95 грн., 3% річних - 4 891 325.36 грн., витрати пов'язані з оплатою судового збору - 64 380.00 грн. (т.1, а.с. 99).

Крім того, сторони додатковою угодою передбачили розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, санкцій за прострочення грошового зобов'язання та судових витрат терміном на десять років (з 2012 по 2021 рік включно) з відстрочкою сплати заборгованості на два роки, що виникла у покупця перед постачальником за договором поставки природного газу від 28 січня 2011 року №2057-ПГ-2011, яку покупець зобов'язується погасити в повному обсязі відповідно до графіку платежів, передбаченого у пункті 8 цієї додаткової угоди.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що загальна сума боргу, що підлягає реструктуризації, становить 129059949.41 грн. станом на 12 жовтня 2012 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2013 року у справі № 5002-24/2574-2012 прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції посилався на те, що уклавши додаткову угоду про реструктуризацію зазначених в ній сум, сторони змінили порядок та строки погашення заборгованості за договором, тобто відбулася новація зобов'язання (стаття 604 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання матиме місце у випадку порушення відповідачем графіку погашення заборгованості, встановленого пунктами 7, 8 додаткової угоди, що не мало місця на час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки першій платіж з погашення заборгованості відповідач повинен здійснити не пізніше 31 жовтня 2014 року.

Таким чином, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що на час прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції у відповідача не не виникло прострочення виконання зобов'язання за договором.

Однак, з такими висновками Вищий господарський суд України погодився лише в частині стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій, однак не погодився з наявністю підстав для відмови у стягненні пені, у зв'язку з чим постановою від 12 червня 2013 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у справі № 5002-24/2574-2012 у частині відмови у стягненні пені скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2012 року у даній справі залишино в силі.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Предметом доказування та спору у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення зобов'язання за договором поставки.

Так, судом було встановлено, що до укладення сторонами за договором додаткової угоди станом на 27 липня 2012 року за відповідачем склалася заборгованість за поставлений газ в сумі 121 687 505.10 грн., яка на час звернення позивача з даним позовом до суду не була погашеною.

Позивачем за прострочення оплати було нараховано пеню (т. 1, а.с. 10).

Так, як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути пеню за прострочення осплати поставленого газу відповідачу за актами приймання-передачі від 27 та 31 січня 2011 року, від 25 та 28 лютого 2011 року, від 30 (зі змінами від 31) березня 2011 року.

Строки оплати зафіксованих цими актами поставок відповідно до 5.2 договору настали відповідно 25.02.2011, 25.03.2011, 25.04.2011.

Так, з розрахунку вбачається, що неустойку нараховано позивачем за період з 27 липня 2011 року по 25 серпня 2011 року, тобто за 29 днів у розмірі 517295. 25 грн. за прострочку сплати заборгованості за газ, отриманий у січні 2011; з 27 липня 2011 року по 25 вересня 2011 року - 60 днів у розмірі 1082831.98 грн. за прострочку оплати заборгованості за газ, отриманий у лютому 2011 року та з 27 липня 2011 року по 25 жовтня 2011 року - за 90 днів у розмірі 3021276.64 грн. за прострочку сплати заборгованості за газ, отриманий у березні 2011, а всього у розмірі 3 021 276.64 грн..

Одночасно, зі змісту угоди № 2, укладеної сторонами 14 листопада 2012 року, вбачається, що сторони згоди щодо припинення або зміни зобов'язання відповідача щодо сплати неустойки, яка створилася до укладення угоди, не дійшли, а отже в цій частині новація не відбулася.

Більш того, в угоді сторони обумовили порядок сплати неустойки за період, що передував укладенню угоди (пункт 6 угоди).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже судом зазначалося, оскільки згоди щодо нового порядку нарахування та сплати пені сторони в угоді № 2 від 14 листопада 2012 року не дійшли, посилання представника відповідача на припинення зобов'язання в частині стягнення неустойки на підставі статті 604 Цивільного кодексу України є неспроможними.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в своєї постанові по даній справі від 12 червня 2013 року .

Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Одночасно, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки вважає, що він сплинув на час прийняття рішення, а також вказував на порушення позивачем вимог статті 232 Господарського кодексу України під час проведення розрахунку її розміру.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якій позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права (вимога про стягнення пені за порушення договірних зобов'язань), встановлюється пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Наведеної позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 27.08.2012 р. у справі 19/191 та інших, Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012 р. у справі № 3-27гс12.

Так, як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути пеню за прострочення оплати поставленого газу відповідачу за актами приймання-передачі від 27 та 31 січня 2011 року, від 25 та 28 лютого 2011, від 30 (зі змінами від 31) березня 2011 року.

Строки оплати зафіксованих цими актами поставок відповідно до 5.2 договору настали відповідно 25.02.2011, 25.03.2011, 25.04.2011.

За приписами частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, враховуючи приписи статті 261 Цивільного кодексу України, а також умови пункту 5.2 укладеного сторонами договору початок перебігу позовної давності почався саме 25.02.2011, 25.03.2011 та 25.04.2011, а сплив - 25.02.2012, 25.03.2012 та 25.04.2012 відповідно.

До місцевого господарського суду публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось з позовом про стягнення з відповідача пені 27 липня 2012 року згідно поштовому штемпелю на конверті (а.с. 42).

Таким чином, суд дійшов висновку про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Про застосування позовної давності у даній справі було заявлено відповідачем 04 вересня 2012 року у відзиві на позовну заяву (т.1 , а.с.58-59).

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одночасно, пунктом 17 додаткової угоди № 2 від 14 листопада 2012 року сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності по цьому договору та цій додатковій угоді та по стягненню неустойки за ними встановлюється тривалістю 3 роки.

Як зазначив Вищий господарський суд України в своєї постанові по даній справі від 12 червня 2013 року відповідно до частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Одночасно, згідно з частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, слід погодитися із доводами представника позивача про те, що сторони домовилися про збільшення строку позовної давності по договору № 2057-ПГ-2011 від 28 січня 2011 року в частині стягнення неустойки за ним, що має наслідком задоволення таких вимог позивача.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 09 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 260020014162 в філії АТ «Укрексімбанк» м. Сімферополь, МФО 324786, код ЄДРПОУ 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, р/р 26001601004109 в ПАТ «Промінвестбанк» м. Києва, МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 3 021 276.64 грн. та 1 456.91 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська