Рішення № 33350056, 22.08.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/2660/13-ц

22.08.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Деменка С.В.,

при секретарі - Мороченець Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль.

Свої доводи мотивував тим, що в січні 2011р., не маючи коштів на переоформлення автомобіля, він домовився з ОСОБА_2 про всі істотні умови договору купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi Lancer», р.н.НОМЕР_1, сплатив відповідачеві за автомобіль 13,800 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою. На підтвердження правочину, було укладено договір доручення та позивачеві видана довіреність із правом керувати, здавати в оренду, продавати автомобіль тощо строком до 07.11.2013р. Однак, 13.03.2013р. позивачеві стало відомо, що ОСОБА_2, без будь-яких на то причин, відкликав довіреність на автомобіль, тим самим, позбавивши ОСОБА_1 можливості переоформити транспортний засіб на своє ім'я. Позивач вимушений звернутися до суду, оскільки самовільні протиправні дії ОСОБА_2 порушують його права. Просить визнати правочин, укладений між ним та ОСОБА_2 щодо розпорядження автомобілем - удаваним. Оскільки всі дії, зафіксовані документально (довіреність, розписка) були спрямовані ОСОБА_2 на реалізацію автомобіля та набуття права власності на це майно покупцем. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Mitsubishi Lancer», р.н.НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.01.2011р. ОСОБА_2 було видано нотаріально посвідчену довіреність на ОСОБА_1, ОСОБА_4 з правом продажу, обміну, здачі в оренду належного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого РЕВ 1-го МО при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим 19.07.2007р. автомобіля «Mitsubishi Lancer», р.н.НОМЕР_1 (а.с.3). Строк дії довіреності - до 27.11.2013р.

Згідно до розписки від 11.01.2011р. ОСОБА_2 продав автомобіль «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_1 за 13.800 доларів США (а.с.5).

Відповідно до повідомлення нотаріуса, ОСОБА_2 припинив дію довіреності від 11.01.2011р. щодо розпорядження автомобілем «Mitsubishi Lancer» (а.с.9).

Як слідує зі змісту позову, ОСОБА_1, посилаючись на належність автомобіля йому фактично на праві власності у зв'язку із придбанням спірного автомобіля 11.01.2011р. за розпискою у ОСОБА_2 з видачею ним нотаріально посвідченої довіреності, просить визнати за ним право власності на транспортний засіб.

Стаття 328 ЦК України, на яку в тому числі посилається позивач, передбачає лише підстави набуття права власності. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 3 частини 1 ст.208 ЦК України передбачає, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена і Постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388, якою затверджені «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», відповідно до п.2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до п.4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку у підрозділі ДАІ.

Спірний автомобіль, як слідує з матеріалів справи, не було знято з обліку у підрозділі ДАІ, та він залишався зареєстрованим за ОСОБА_3 Заяви від останнього про зняття автомобіля з обліку не подавалось. Не поступала така заява і від ОСОБА_2, який мав на це повноваження за довіреністю від власника автомобіля (а.с.3,4).

Пунктом 43 Правил передбачено, якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, в свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) ставиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.

До здійснення цих дій відповідач не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.

Також, відповідно до пунктів 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу; правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків.

Таким чином Правилами встановлено спеціальний порядок державної реєстрації транспортних засобів (набуття права власності), який ОСОБА_1 дотриманий не був.

Надана розписка від 11.01.2011р. про одержання ОСОБА_2 грошової суми від ОСОБА_1 за автомобіль, не є належним договором купівлі-продажу автомобіля. Відповідно, позивач не набув у встановленому законом порядку права власності на спірний автомобіль.

Як слідує з письмових пояснень ОСОБА_2, надісланих ним до суду, він дійсно скасував довіреність на право розпорядження автомобілем видану на ОСОБА_1, оскільки вважав, що той вже встиг переоформити право власності на автомобіль. Однак, на думку суду, не має ніяких перешкод для повторної видачі ним довіреності на ОСОБА_1

Крім того, за юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені другої особи, яку вона представляє.

Згідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що особа, яка отримала належним чином завірену так звану «генеральну довіреність» на управління та відчуження автомобіля, не може відповідно до вимог ч.3 ст.238 ЦК України продати його собі. Така особа отримала лише представництво за цією довіреністю на відчуження автомобіля третій особі.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про необхідність визнання правочину удаваним в порядку ст.235 ЦК України, визнання права власності на автомобіль, на думку суду, є безпідставними та такими, що суперечать закону.

Оскільки позивач не ставить у своєму позові питання про повернення грошей, сплачених за розпискою, це питання судом не обговорюється в силу принципу диспозитивності. Позивач не позбавлений можливості в межах строку позовної давності звернутися в суд з позовом до відповідача в порядку ст.1212 ЦК України.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.208,235,238,328 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання правочину удаваним, визнання права власності на автомобіль - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Деменок