Рішення № 33349620, 05.09.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2261/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Східно-Український банк «Грант» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участі 3-їх осіб без самостійних вимог : Приватного підприємства «Ажио-Плюс» та Шостої Одеської державної нотаріальної контори про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

4 червня 2013 року, ПАТ «Східно-Український банк «Грант», звернулися до суду з позовом, який в подальшому збільшили, та в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 6/отд-21 від 19.08.2010 р., банк відкрив відновлювальну лінію ПП «Ажио-Плюс» з максимальним загальним лімітом в сумі 500000 дол. США на строк до 18.08.2011 р. зі сплатою 16 % річних за користування вказаними коштами, а при простроченні їх повернення - 32% річних. При чому ПП «Ажио-Плюс» зобов'язалося своєчасно повернути банку всю суму отриманих ними кредитних коштів та сплатити відповідні проценти за їх користування, виконавши всі кредитні зобов'язання.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.07.2011 р., укладеної між вказаними сторонами до вищезазначеного кредитного договору, було продовжено строк повернення кредиту ПП «Ажио-Плюс» до 17.08.2012 р. всієї суми отриманого ними кредиту.

17.05.2012 р., між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до зазначеного кредитного договору, відповідно до якої було збільшено суму відновлювальної кредитної лінії до максимального загального ліміту - 750000 дол. США і продовжений строк повернення кредиту до 21.08.2013 р.

Видача кредиту його отримання ПП «Ажио-Плюс», підтверджується довідкою по позичковому рахунку кредитної лінії № 2062082140317.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, повернення кредиту, сплаті процентів, пені, комісії і відшкодування можливих витрат (збитків) позичальників ПП «Ажио-Плюс», між банком та майновим поручителем ОСОБА_4, як іпотекодавцем, був укладений і нотаріально-посвідчений іпотечний договір від 25.08.2010 р. (реєстровий № 4518), посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_5, відповідно до ч. 2 якого, в іпотеку банку було передано нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку з черепашника під літ. «А-2, А(1), А(2), а, а(1)», загальною площею 517,7 кв.м, житловою 138,1 кв.м, під № 1-6,І споруди, який належав іпотекодавцю ОСОБА_4, на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 08.04.2005 р. (бланк САА № 033884), зареєстрованого в Овідіопольському РБТІ у книзі 4 номер запису 682, реєстраційний № 10425199 та на земельну ділянку, площею 0,1500 га за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки : 5123755800:02:008:0828, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належала іпотекодавцю ОСОБА_4, на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ОД № 071052, виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 07.05.2002 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області 08.04.2002 р. Р№ 1512, зареєстрованого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 16.04.2002 р. № ДК-920 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ТІ № 1805-18.

Крім цього, 22.07.2011 р., між банком та іпотекодавцем (майновим поручителем) ОСОБА_4 був укладений договір № 1 про зміну умов до вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_5 (реєстр. № 4343), п. 1.2 якого було доповнено п. 13 договору іпотеки про те, що іпотека зберігає силу і в разі смерті іпотекодавця, при цьому спадкоємці іпотекодавця, що набули належним чином права власності на майно, набувають прав та обов'язків іпотекодавця за цим договором і зобов'язуються в повному обсязі відповідати за задоволення вимог іпотекодержателя (банку), що випливають із кредитного договору, а разі їх неналежного виконання позичальником, в межах майна, переданого в іпотеку за цим договором. Іпотека зберігає силу і в разі реорганізації позичальника, при цьому іпотекодавець/спадкоємці іпотекодавця зобов'язуються в повному обсязі забезпечити належне та своєчасне виконання усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору, правонаступником позичальника, в межах майна, переданого в іпотеку за цим договором. Вказаний договір № 1 про зміну умов до договору іпотеки був вчинений за згодою чоловіка іпотекодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_1 (відповідача) у вигляді заяви на ім.`я нотаріуса.

В порушення умов кредитного договору, ПП «Ажио-Плюс» не виконувалися його умови, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитним коштами, що підтверджується графіком заборгованості по кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 01.06.2013 р. складає - 753677,83 дол. США, з яких : 709956,03 дол. США - заборгованість за кредитом, 42734,56 дол. США - заборгованість по процентам за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2013 р., 987,24 дол. США - пені за той же період, які на час розгляду справи позичальником не сплачені, незважаючи на письмову вимогу банку про дострокове виконання кредитних зобов'язань від 19.03.2013 р. № 816/03-1-01 та від 20.05.2013 р. № 1425/03-01 на адресу ПП «Ажио-Плюс» та від 12.06.2013 р. № 1665/03- 01 на адресу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і у випадку несплати боргу за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, на якій розташований будинок, яка повернулася на адресу банку з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Однак, іпотекодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1., заповіту не залишила, і після її смерті до нотаріальної контори у встановлений законом 6-ти місячний строк, звернулися її спадкоємці з заявами про прийняття спадщини - відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прияли спадщину, однак не отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.

З наведених підстав, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивачі, вважаючи, що відповідачі - спадкоємці навмисно, з корисливих мотивів не отримують свідоцтва про право на спадщину на іпотечне нерухоме майно з метою перешкоджання позивачам звернути стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань ПП «Ажио-Плюс», просили суд, зобов'язати відповідачів звернутися до нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори за видачею їм свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно - предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1500 га за адресою : АДРЕСА_1, зареєструвати належним чином свої права на вказану спадщину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та на задоволення вимог ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010 р. з додатковими угодами до нього на загальну суму 753677,83 дол. США - звернути стягнення за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 25.08.2010 р. та договором № 1 про зміну умов цього договору від 22.07.2011 р. на предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1500 га за адресою : АДРЕСА_1, зі способом реалізації, шляхом проведення прилюдних торгів.

Представники позивача в судових засіданнях повністю підтримали свої збільшені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представниця відповідачки ОСОБА_2, вона же представниця 3-ої особи ПП «Ажио-Плюс», а також представниця відповідачки ОСОБА_3 - позов не визнали, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість з підстав, викладених у заперченнях на позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання повторно, без поважних причин не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст.ст. 74,77 ЦПК України, за зареєстрованими у встановленому законом порядком місцем своєї реєстрації, що підтверджується довідкою ВАДР ГУДМС України в Одеській області від 08.08.2013 р., листами ДП Спеціального зв'язку ООВСЗ про особисту відмову ОСОБА_1 від вручення йому як первісного позову з додатками, так і заяви про збільшення позовних вимог, що у відповідності до ст. 77 ЦПК України, якою передбачено, що судова повістка надсилається відповідачу на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться - вважається належним сповіщенням відповідача, причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав (а.с. 117-118,121,124-127,151-160,203-205,209,211 т. 1).

Представник 3-ої особи Шостої Одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, однак надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд слухати справу за його відсутністю без заперечень щодо винесення рішення суду (а.с. 70,122 т. 1)

Заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи і додатково надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 1268,1269,1272 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно із ст.ст. 1281,1282 ЦК України - спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм стало відомо про його борги. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості спадкового майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання осиного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.ст. 33,35 вказаного Закону, згідно з якими у випадку порушення основного зобов'язання ат/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця - письмову вимогу про усунення порушення у менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Однак, п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання - не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 124 Конституції України.

Крім цього, п. 9 вказаної Постанови вказує право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3,4 ЦПК України).

Пунктами 33,36 вказаної Постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. передбачено, що у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення ст. 607, ч. 1 ст. 608 ЦК України, а також сутності поруки як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодержателя до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва - іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки зі іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»). Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодежателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником - він відповідає за задоволення вимог іпотеко держателя в межах вартості предмета іпотеки. Отже, правила ст. 1218 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено - відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1,11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України, застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку з цим, солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України - не передбачена.

Пунктом 42 вказаної Постанови передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - має відповідати як вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. ст. 215 ЦПК України, а саме, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому, суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Пунктами 23,27 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено - отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину - не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема - з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 ЦК України.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством України.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. На думку суду - нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Судом з`ясовано, що відповідно до кредитного договору № 6/отд-21 від 19.08.2010 р., позивач відкрив відновлювальну лінію ПП «Ажио-Плюс» з максимальним загальним лімітом в сумі 500000 дол. США на строк до 18.08.2011 р. зі сплатою 16 % річних за користування вказаними коштами, а при простроченні їх повернення - 32% річних. При чому, згідно умов кредитного договору, ПП «Ажио-Плюс» зобов'язалося своєчасно повернути банку всю суму отриманих ними кредитних коштів та сплатити відповідні проценти за їх користування, виконавши всі кредитні зобов'язання (а.с. 11-15 т. 1).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.07.2011 р., укладеної між вказаними сторонами до вищезазначеного кредитного договору, було продовжено строк повернення кредиту ПП «Ажио-Плюс» до 17.08.2012 р. всієї суми отриманого ними кредиту (а.с. 16-17 т. 1).

17.05.2012 р., між зазначеними сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до зазначеного кредитного договору, відповідно до якої було збільшено суму відновлювальної кредитної лінії до максимального загального ліміту - 750000 дол. США і продовжений строк повернення кредиту до 21.08.2013 р. (а.с. 18 т. 1).

Видача кредиту його отримання ПП «Ажио-Плюс», підтверджується довідкою по позичковому рахунку кредитної лінії № 2062082140317 (а.с. 20 т. 1).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, повернення кредиту, сплаті процентів, пені, комісії і відшкодування можливих витрат (збитків) позичальників ПП «Ажио-Плюс», між банком та майновим поручителем ОСОБА_4, як іпотекодавцем, був укладений і нотаріально-посвідчений іпотечний договір від 25.08.2010 р. (реєстровий № 4518), посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_5, відповідно до ч. 2 якого, в іпотеку банку було передано нерухоме майно - житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку з черепашника під літ. «А-2, А(1), А(2), а, а(1)», загальною площею 517,7 кв.м, житловою 138,1 кв.м, під № 1-6,І споруди, який належав іпотекодавцю ОСОБА_4, на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 08.04.2005 р. (бланк САА № 033884), зареєстрованого в Овідіопольському РБТІ у книзі 4 номер запису 682, реєстраційний № 10425199 та на земельну ділянку, площею 0,1500 га за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки : 5123755800:02:008:0828, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належала іпотекодавцю ОСОБА_4, на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ОД № 071052, виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 07.05.2002 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області 08.04.2002 р. Р№ 1512, зареєстрованого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 16.04.2002 р. № ДК-920 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ТІ № 1805-18 (а.с. 22-28,37-41 т. 1).

Крім цього, 22.07.2011 р., між банком та іпотекодавцем (майновим поручителем) ОСОБА_4 був укладений договір № 1 про зміну умов до вказаного договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_5 (реєстр. № 4343), п. 1.2 якого було доповнено п. 13 договору іпотеки про те, що іпотека зберігає силу і в разі смерті іпотекодавця, при цьому спадкоємці іпотекодавця, що набули належним чином права власності на майно, набувають прав та обов'язків іпотекодавця за цим договором і зобов'язуються в повному обсязі відповідати за задоволення вимог іпотекодержателя (банку), що випливають із кредитного договору, а в разі їх неналежного виконання позичальником, в межах майна, переданого в іпотеку за цим договором. Іпотека зберігає силу і в разі реорганізації позичальника, при цьому іпотекодавець/спадкоємці іпотекодавця зобов'язуються в повному обсязі забезпечити належне та своєчасне виконання усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору, правонаступником позичальника, в межах майна, переданого в іпотеку за цим договором. Вказаний договір № 1 про зміну умов до договору іпотеки був вчинений за згодою чоловіка іпотекодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_1 (відповідача) у вигляді заяви на ім.`я нотаріуса (а.с. 29-36 т. 1).

В порушення умов кредитного договору, ПП «Ажио-Плюс» не виконувалися його умови, щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитним коштами, що підтверджується графіком заборгованості по кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 01.06.2013 р. складає - 753677,83 дол. США, з яких : 709956,03 дол. США - заборгованість за кредитом, 42734,56 дол. США - заборгованість по процентам за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2013 р., 987,24 дол. США - пені за той же період, які на час розгляду справи позичальником не сплачені і обґрунтований і зроблений у відповідності до норм чинного законодавства України розрахунок якої був зроблений банком (позивачем), наданий суду і перевірений судом, незважаючи на письмову вимогу банку про дострокове виконання кредитних зобов'язань від 19.03.2013 р. № 816/03-1-01 та від 20.05.2013 р. № 1425/03-01 на адресу ПП «Ажио-Плюс» та від 12.06.2013 р. № 1665/03- 01 на адресу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і у випадку несплати боргу за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, на якій розташований будинок, яка повернулася на адресу банку з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Вказані вимоги були отримані відповідачами, що підтверджується поштовими повідомленнями про особисте вручення вимог під підпис (а.с. 21,45-53,170-185 т. 1).

Іпотекодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 10.05.2012 р. і матеріалами спадкової справи № 515/2012 р., заведеної Шостою Одеською державною нотаріальною конторою і заповіту не залишила, і після її смерті до нотаріальної контори у встановлений законом 6-ти місячний строк, звернулися її спадкоємці з заявами про прийняття спадщини - відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прияли спадщину, однак не отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується матеріалами вказаної спадкової справи (а.с. 71-97 т. 1).

Як встановив суд, відповідачі - спадкоємці, а також боржник ПП «Ажио-Плюс», з метою ухилення від своїх кредитних зобов'язань щодо повернення суми кредиту, процентів, пені і т.і., а також, навмисно, з метою перешкоджання банку задовольнити свої вимоги у зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань ПП «Ажио-Плюс» за рахунок іпотечного майна майнового поручителя ОСОБА_4 - не поставили до відома позивача ПАТ «Східно-Український банк «Грант» про смерть іпотекодавця ОСОБА_4, порушивши вимоги цивільного законодавства України (ст. 1281 ЦК України) та умови вказаного вище іпотечного договору, змусивши тим самим банк, надсилати запити до різних нотаріальних контор, тим самим витрачати певний час та з`ясування зазначених обставин смерті майнового поручителя ОСОБА_4 (а.с. 54-58 т. 1).

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4 (іпотекодавця) у відповідності до ст. 1268 ЦК України постійно проживаючи з нею на час відкриття спадщини, а також, у встановлений законом строк, подавши відповідну письмову заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (доньки померлої ОСОБА_4) прийняли спадщину у встановлений законом строк, подавши нотаріусу відповідні заяви про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 (а.с. 73,74,82 т. 1).

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону та Постанов Пленуму ВССУ та ВСУ - суд вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами по справі, не відмовились від спадщини, і на законній підставі, у встановлені законодавцем строки прийняли спадщину, в межах вартості якої відповідають перед банком по кредитних зобов'язаннях, і відповідно є належними спадкодавцями всього спадкового (іпотечного нерухомого) майна, в межах якого і просять суд, позивачі звернути стягнення на предмет іпотеки, а тому на думку суду є безпідставними і необґрунтованими твердження представниць відповідачок про те, що вони є неналежними відповідачами, які не були права власності на іпотечне майно, як спадкоємці, так як суд розцінює їхні твердження та письмові і усні заперечення на позов, як намагання уникнути грошової (майнової) відповідальності перед банком щодо кредитних, іпотечних зобов'язань за кредитними та іпотечним договорами щодо погашення заборгованості перед позивачем (банком), яка складає великий розмір 753677,83 дол. США.

Також, судом не приймаються до уваги твердження представниці відповідачки ОСОБА_2, вона же представниця 3-ої особи : ПП «Ажио-Плюс» щодо невірного розрахунку боргу, нарахованого позикодавцю ПП «Ажио-Плюс» з завищенням суми пені, враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-60 ЦПК України з її боку щодо свого розрахунку боргу, який на її думку є завищеним, як і не приймаються судом до уваги твердження щодо неналежного попередження відповідачів та 3-ої особи ПП «Ажио-Плюс» про дострокове стягнення кредитного боргу та звернення стягнення на іпотечне майно, враховуючи письмові попередження банку на адреси як боржника ПП «Ажио-Плюс», яке повернулося без вручення, однак було направлено за місцезнаходженням юридичної особи підприємства, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР, так і спадкоємців померлого майнового поручителя (іпотекодавця ОСОБА_4), які маються в матеріалах справи (а.с. 149-150,178-182 т. 1).

Не ґрунтуються на вимогах Закону твердження представниць відповідачів щодо не завдання збитків позивачу у вигляді несплати боргу банку та порушення банком порядку звернення стягнення на майно з підстав, описаних вище, а також твердження представниці відповідачки ОСОБА_3 про відсутність доказів отримання ПП «Ажио-Плюс» кредиту, враховуючи належні докази отримання кредиту вказаним підприємством, наданими банком у виглядів довідки по позичковому рахунку кредитної лінії та відповідних численних письмових заяв директора ПП «Ажио-Плюс» на ім.`я голови правління ПАТ «Східно-Український банк «Грант» з проханням видати кредити для поповнення оборотних засобів підприємства, оборотно-сальдовою відомістю та карткою рахунку по вказаному вище кредитному договору ПП «Ажио-Плюс» (а.с. 20 т. 1,1-55 т. 2).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Східно-Український банк «Грант» в частині звернення стягнення на вищевказане іпотечне майно на задоволення вимог банку за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010 р. з додатковими угодами до нього на суму боргу 753677,83 дол. США та нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 25.08.2010 р. та договору № 1 до нього про зміну умов цього договору від 22.07.2011 р. стосовно іпотечного майна у вигляді житлового будинку та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 - обґрунтовані, відповідають вищенаведеним нормам цивільного законодавства, Закону України «Про іпотеку» і такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи навмисне зволікання спадкоємців - відповідачів з отриманням свідоцтв про право на спадщину за законом на іпотечне майно з метою ухилення від боргових зобов'язань ПП «Ажио-Плюс» за кредитним договором, майновим поручителем (іпотекодавцем) за яким була померла ОСОБА_4, законними спадкоємцями майна якої є відповідачі та злісне перешкоджанням відповідачами у зверненні стягненні банком на предмет іпотеки, що вбачається з позиції представниць відповідачів та ПП «Ажио-Плюс», які вони зайняли під час судових засідань.

В той же час, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів звернутися до нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори за видачею їм свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно - предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1500 га за адресою : АДРЕСА_1, зареєструвати належним чином свої права на вказану спадщину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - слід відмовити, як безпідставним і таким, що не відповідають вимогам цивільного кодексу України (ст. 1296) на Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», так як отримання спадкодавцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Крім того, на підставі ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача (банку) підлягають стягненню витрати з оплати судового збору у розмірі 3441 грн. у дольовому порядку - по 1147 грн. з кожного (а.с. 10 т. 1).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,79,81,88,169,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,541,549,625,651,1054,1055,1216,1218,1282,1296,1297

ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Східно-Український банк «Грант» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участі 3-ої особи без самостійних вимог : Приватного підприємства «Ажио-Плюс» та Шостої Одеської державної нотаріальної контори про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково ;

2. В рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Ажио-Плюс» перед ПАТ «Східно-Український банк «Грант» за кредитним договором № 06/отд-21 від 19.08.2010 р. з додатковими угодами до нього у розмірі - 753677,83 дол. США, з яких : 709956,03 дол. США - заборгованість за кредитом, 42734,56 дол. США - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 987,24 дол. США - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами - звернути стягнення на предмет іпотеки за нотаріально-посвідченим договором іпотеки від 25.08.2010 р. (реєстр. № 4518) та договором № 1 про зміну умов до вказаного договору іпотеки від 22.07.2011 р. (реєстр. № 4343) посвідчених, приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_5 : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку з черепашника під літ. «А-2, А(1), А(2), а, а(1)», загальною площею 517,7 кв.м, житловою 138,1 кв.м, під № 1-6,І споруди, який належав іпотекодавцю ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1., на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 08.04.2005 р. (бланк САА № 033884), зареєстрованого в Овідіопольському РБТІ у книзі 4 номер запису 682, реєстраційний № 10425199 та на земельну ділянку, площею 0,1500 га за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки : 5123755800:02:008:0828, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належала іпотекодавцю ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1., на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ОД № 071052, виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 07.05.2002 р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області 08.04.2002 р. Р№ 1512, зареєстрованого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 16.04.2002 р. № ДК-920 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ТІ № 1805-18 - шляхом продажу цих предметів іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для їх подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Східно-Український банк «Грант» (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 19, рахунок № 2909706581 в ПАТ «Банк «Грант» м. Харкова, код банку 351607, код ЄДРПОУ 14070197) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441 грн., у дольовому порядку з кожного по 1147 грн. ;

4. В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Д.М. Гандзій