Ухвала суду № 33346831, 30.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року справа №812/3874/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника позивача Алексаняна Ю.О., розглянув у відкритому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 812/3874/13-а за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу від 04.04.2013 року № Ю-573,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.04.2013 року звернувся з адміністративним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.04.2013 року Державним підприємством «Антрацит» було отримано вимогу № Ю-573 від 04.04.2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску у сумі 59586,69 грн., що рахуються за Відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технологічного зв'язку» ДП «Антрацит» станом на 01.04.2013 року. На думку позивача, вимога є неправомірною, оскільки нарахований єдиний внесок за січень та лютий 2013 року був сплачений в повному обсязі. Тобто станом на 01.04.2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску була відсутня. Проте, відповідачем дана сплата була неправомірно зарахована в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі дії пенсійного органу позивач вважає незаконними тому, що 09.01.2013 року Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит», та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, просив суд скасувати вимогу Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № Ю-573 від 04.04.2013 року про сплату боргу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Антрацит» відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та зазначає, що станом на 04.04.2013 року заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті, в умовах порушення справи про банкрутство буда відсутня.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Надав письмові пояснення до апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення на апеляційну скаргу. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень та матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.04.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області винесено вимогу № Ю-573, в якій зазначено, що станом на 01.04.2013 року Відокремлений підрозділ «Вузол виробничо-технологічного зв'язку» Державного підприємства «Антрацит» має заборгованість з єдиного внеску за січень, лютий 2013 року в сумі 59586,69грн. (а.с. 9).

Вимога № Ю-573 від 04.04.2013 року була отримана позивачем 08.04.2013 року. З метою з'ясування розбіжностей обліку сплати єдиного внеску Відокремленим підрозділом «Вузол виробничо-технологічного зв'язку» Державного підприємства «Антрацит» було проведено звірку розрахунків з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, за результатами якої складено акт звірки розрахунків за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та єдиному соціальному внеску, з якого вбачається, що оплата спрямована на погашення єдиного внеску за січень, лютий 2013 року, була віднесена пенсійним органом на погашення боргу зі штрафних санкцій та пені за попередній період (а.с.30).

Державним підприємством «Антрацит» було надано пенсійному органу звіти про суми нарахованого єдиного внеску за січень 2013 року - 13.02.2013 року у розмірі 63338,47 грн., за лютий 2013 року - 13.03.2013 року у розмірі 58642,70 грн. (а.с.10-19).

09.01.2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області у справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство відносно Державного підприємства «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 34).

Позивачем на адресу пенсійного органу надіслано лист № 09/88 від 21.01.2013 року разом із копією зазначеної ухвали, який відповідач отримав 23.01.2013 року (а.с. 35).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо не задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Пунктом 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

За положеннями п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Оскільки строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 28.01.2013 року, то дія мораторію на виконання зазначених зобов'язань не розповсюджується.

Верховний Суд України в постанові від 09.07.2013 року зазначив, що відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України правова позиція Верховного Суду України є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195,196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 812/3874/13-а за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу від 04.04.2013 року № Ю-573 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 5 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін