Ухвала суду № 33346681, 06.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 413/1530/13-к

Провадження № 11кп/782/1044/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Тополюк Є.В.

суддів: Кошелєва Б.Ф.,Руденко В.В.

при секретарі: Митрофанова Р.О.

з участю прокурора: Дербенець К.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Луганську кримінальне провадження за апеляцією захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_2 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 19 червня 2013 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Красний Луч, громадянин України, раніше не судимий, маючій двох малолітніх дітей, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2

засуджен:

- за ч. 1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ч.1ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 залишено попереднім - утримання під вартою. Строк відбування покарання обчислюваний з 06.01.2013р.

Стягнуто з ОСОБА_1: на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 50 000грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду першої інстанції при установлених у судовому засіданні обставинах та викладених у вироку, обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що в ніч з 05 січня 2013 року на 06 січня 2013 року, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. Антрацитівське шоссе м. Красний Луч зі сторони центру міста в напрямку м. Антрацит, керуючи автомобілем ВАЗ 21051, державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_6 та яким незаконно заволодів, порушуючи при цьому п.п. 2.3, 2.9 Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на останнього в районі кафе «Жемчужина», при цьому ОСОБА_6, який також знаходився в стані алкогольного сп'яніння, намагався протидіяти незаконному заволодінню ОСОБА_1 його транспортним засобом, схопившись за стійку кузову зі сторони водія (зліва) між передніми та задніми дверима.

Внаслідок наїзду потерпілий помер. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_1 сховав труп ОСОБА_6 у багажник автомобіля, приїхав до торгівельних павільйонів, розташованих напроти ООШ № 6 по вул. Антрацитівське шосе м. Красний Луч, де ввзявши з собою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 намагався з їхньою допомогою вивезти та сховати труп ОСОБА_6 Але ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на виїзді з м. Красний Луч в напрямку селища Боково - Платове Антрацитівського району, дізнавшись про те, що в багажнику автомобіля, яким керує ОСОБА_1, знаходиться труп ОСОБА_6, домоглись від ОСОБА_1 зупинки транспортного засобу та повідомили в Краснолуцький MB ГУМВС про вказану подію.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21051 ОСОБА_1, згідно висновку автотехнічної експертизи № 34/6 від 22.01.2013 року, не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він повинен був перед початком руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, та були умовою для створення аварійної ситуації і з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з загибеллю ОСОБА_6

У апеляційній скарзі захисники обвинуваченого ОСОБА_1 адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_2 просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок.

А також просять призначити судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручити спеціалістам Луганського відділення Донецького НДІ судових експертиз. Та поставити експертній установі наступні питання:

- якими вимогами ПДР необхідно було керуватись водієві автомобіля ВАЗ -21051 в даній дорожній обстановці?

- чи мав водій автомобіля ВАЗ -21051 технічну можливість уникнути ДТП?

- чиї дії з технічної точки зору знаходились в прямому причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки і наслідками ДТП?

При цьому посилаються на те,що для проведення автотехнічної експертизи експертам

необхідно надати наступні вихідні дані : наїзд стався в процесі гальмування, та момент виникнення небезпеки почався з моменту початку руху пішохода в напрямок руху транспортного засобу.

З вищевказаним вироком щодо ОСОБА_1 сторона захисту не згодна повністю, вважає його необґрунтованим і незаконним, враховуючи однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Захист звертає увагу, що при винесенні вироку судом першої інстанції належним чином не була дана оцінка обставинам справи, а деякі обставини не були прийняті до уваги зовсім. А саме свідчення експерта ОСОБА_10, що були їм дані в судовому засіданні та з метою отримання яких він допитувався і який вказав що було б доцільно призначення проведення авто-товарознавчої експертизи. В клопотанні про задоволення якої їм необґрунтовано та безпідставно було відмовлено. Крім того, захисники вказують на те, що суд обґрунтовував свої висновки лише на показаннях, які були надані обвинуваченим слідчому, а не безпосередньо у судовому засіданні під час судового розгляду справи. ОСОБА_1 дав свідчення в суді, хід судового засідання фіксувався за допомогою Звукозапису, але в порушення норм закону у вироку ці свідчення на вказані.

На апеляцію захисників обвинуваченого потерпілої ОСОБА_4 надані заперечення, де вона просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, якій заперечував проти задоволення апеляції захисників, та пояснив,що вона є необґрунтованою, пояснення захисників, адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яки підтримали доводи своєї апеляції у частині призначення судової автотехничної експертизи, а після того, як апеляційний суд відмовив їм у задоволенні їх клопотання про призначення автотехнічної експертизи , просили змінити вирок щодо ОСОБА_1, пом'якшити йому покарання, , пояснення обвинуваченого у судових дебатах та останнім слові, який просив пом'якшити йому покарання, тому що він вважає, що трапився нещасний випадок з потерпілим, пояснення потерпілої ОСОБА_11, яка просила вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріалі кримінального провадження, провівши судові дебати, обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення ,ухвалене компетентнім судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення,ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону виконав повністю.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції послався у вироку на те, що критично оцінює пояснення ОСОБА_1 щодо викладених ним обставин ДТП, а саме те,що він відразу не помітив ОСОБА_6, який схопився за стійку автомобіля і в такому положенні проїхав з ним не більше 2 метрів. Його покази у суді повністю спростовані показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_7.

Так, з показань свідка ОСОБА_7 слідує, що коли він разом з ОСОБА_1 знаходився у автомобілі ОСОБА_6, то останній змагався у швидкості з автомобілем ОСОБА_12

Обвинувачений ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, в районі похоронного бюро с.» Звезда» вони зупинились, оскільки автомобіль ОСОБА_6 не їхав. Усі вийшли з машини, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_6 оглянули автомобіль, пошкоджень не було. ОСОБА_1 сказав,що хоче сам перевірити автомобіль, що відповів ОСОБА_6, він не чув. ОСОБА_1 сів за кермо і почав рух у напрямку центру міста зі швидкістю 10-15 км/год. Він відчув небезпеку від того, що за кермом автомобіля ОСОБА_6 знаходиться не власник, а стороння особа, проте у події не вручався, а пересів в автомобіль ОСОБА_12 Бачив,що ОСОБА_6 деякий час йшов за своїм автомобілем, а потім-біг та чіплявся за стійку автомобіля, це відбувалося під час руху автомобіля, який проїхав більше,ніж 100 метрів. Вони з ОСОБА_12 їх обігнали, а коли розвернулися та поїхали назустріч , побачили, що ОСОБА_6 вже лежав на снігу в районі кафе « Жемчужина», автомобіль був повернутий у напрямку с.» Звезда».

З показань свідка ОСОБА_12 у суді слідує, що зупинившись біля похоронного бюро ОСОБА_1 сказав, що треба подивитись на переднє колесо автомобіля ОСОБА_6 Усі вийшли з автомобіля. Він бачив,що ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та поїхав у сторону центру зі швидкістю 15 км/ год., а ОСОБА_6 став бігти за ним: то дожене та схопиться за стійку автомобіля, то відпустіть та відстане, так вони рухались приблизно 400 метрів. До нього в машину сів ОСОБА_7, вони обігнали ОСОБА_1 і ОСОБА_6, запинились перед переїздом на с.Звезда, чекали 5-7 хвилин. Бачив, що автомобіль ОСОБА_6 блиснув фарами , повернули та поїхали в сторону центру. Бачив, що ОСОБА_6 лежав на проїзній частині, а ОСОБА_1 стояв біля машини. Вони не зупинялись, повернулись через 5 хвилин, але ні ОСОБА_1,ані ОСОБА_6 не було. Він довіз ОСОБА_7 до більярдної,а сам поїхав додому. Момент наїзду він не бачив.

У колегії суддів не має сумнівів у достовірності та об'єктивності пояснень вищевказаних свідків.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що у своєї апеляції захисники обвинуваченого ОСОБА_1 вказують на те,що показання обвинуваченого стосовно механізму дорожньо-транспортної пригоди, дані ним у судовому засіданні не були вказані у вироку суду.

Колегія суддів, прослухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, які зафіксовані за допомогою звукозаписи та знаходяться на диску № 2013.06.19-16.01.(а.с.60),прийшла до висновку,що суд першої інстанції не порушив вимоги ст..95 ч.4 КПК України, не послався на показання , яки були дані обвинуваченим слідчому.

Як вбачається із апеляції захисників обвинуваченого, вони не оспорюють правильність кваліфікації дії обвинуваченого за ч.1 ст.289 КК України, тобто той факт,що ОСОБА_1 незаконне заволодів транспортним засобом потерпілого ОСОБА_6 06.01.2013 року .

Вони фактично оспорюють обставини наїзду обвинуваченого ОСОБА_1 на потерпілого ОСОБА_6, у в зв'язку з чим сумливе ставляться до висновків автотехнічної експертизи № 34/6 від 22.01.2013 року,згідно до яких в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21051 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він повинен був перед початком руху переконатися,що це не буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху,та були умовою для створення аварійної ситуації і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП.(а.с. 120-121).

При цьому захисники обвинуваченого посилаються на пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про те, який був стан дорожнього покриття, як трапився наїзд на потерпілого ОСОБА_6- з гальмуванням чи без гальмування, а також коли настав момент виникнення небезпеки.

Але,на думку колегії суддів, захисники обвинуваченого, не враховують те,що якщо при керування транспортним засобом, яким особа незаконно заволоділа, порушені правила дорожнього руху, що викликало смерть потерпілого або спричинення йому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то відповідальність настає за сукупністю злочинів.( ст..ст.286 і 289 КК України).

Між тим, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що ствердження обвинуваченого ,що моментом виникнення небезпеки був початок руху до автомобілю пішохода ОСОБА_6, якого він спочатку не помітив, а помітивши загальмував, не відповідає встановленим судом фактичним обставинам.

Суд першої інстанції врахував,що очевидці події свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_12 відчули небезпеку події саме з того моменту, коли обвинувачений ОСОБА_1,знаходячись у стані алкогольного сп'яніння незаконно сів за кермо автомобіля ОСОБА_6, тому що свідок ОСОБА_7, який їхав у автомобілі ОСОБА_6 пересів в автомобіль до ОСОБА_12

Колегія суддів також вважає, що фактичні обставини кримінального провадження щодо незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_6 обвинуваченим ОСОБА_1 встановлені правильно у суді першої інстанції , його дії правильно кваліфіковані за ст.289 ч.1 КК України, а також за ст..286 ч.2 КК України й тому доводи захисників , яки наведені у апеляційної скарзі, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вимоги ст.ст.370 КПК України не були порушені, судове рішення є вмотивованим, у вироку наведені належні і достатні мотиви та підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання,встановленої санкціями ст.ст.298 ч.1, 286 ч.2 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, у вчиненні вищевказаних злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказах і є правильним и законним.

Як видно з вироку, при призначені покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також те,що він за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх доньок.

Колегія суддів не знайшла підстав для скасування вироку за обвинуваченням за ст.ст.289 ч.1, 286 ч.2 КК України та ухвалення нового вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, про що просили його захисники. Також колегія суддів не знайшла підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_1

При цьому колегія суддів враховує, що потерпіла ОСОБА_4 також згідна з вироком суду першої інстанції.

Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 є законним, обґрунтованим та вмотивованим належним чином, і тому підстав для задоволення апеляцій захисників обвинуваченого колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405,407,419 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області,-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Краснолуцьского міського суду Луганської області від 19 червня 2013 року стосовно ОСОБА_1 за ст.ст.289 ч.1,286 ч.2 КК України -залишити без змін, а апеляцію захисників обвинуваченого, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без задоволення.

С У Д Д І :

Є.В.Тополюк Б.Ф.Кошелєв В.В.Руденко