Рішення № 33346527, 29.08.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1930/13-ц

Провадження №2/369/1439/13

РІШЕННЯ

Іменем України

29.08.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Шевчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 26.10.2007 між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та відповідачем ОСОБА_1,, був укладений договір про відкриття кредитної лінії із змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 2 400 000 гривень, що була змінена на суму 3200000 гривень згідно додаткової угоди № 3 від 26.11.2008 до кредитного договору, на строк з 26.10.2007 по 25.10. 2012 на споживчі потреби.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати за користування кредитом 18 % річних, що були змінені з 20 травня 2008 року на 25 % річних згідно додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між позивачем та відповідачем 20 травня 2008 року.

Пунктом 4.2. кредитного договору встановлено, що позивач має право стягувати достроково з відповідача всю суму заборгованості, включаючи відсотки, комісії і пені, зокрема, при невиконанні відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно п. 5.5. кредитного договору, у випадку недотримання встановлених цим договором строків повернення кредиту і погашення відсотків, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України. При цьому першим днем прострочення платежу вважається день повернення кредиту або процентів згідно з п. п. 1.1., 3.3, 3.4 кредитного договору.

03.04. 2009 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно п. 1 якої був перенесений строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень, квітень та травень 2009 року, до 05.07.2009 .

03.07.2009 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору, згідно п. 1 якої, сторони домовились перенести строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень-листопад 2009 року на 05.12.2009.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань в повному обсязі.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит на суму 3 200 000 гривень.

Відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором, в порушення умов кредитного договору не сплачує відсотки, нараховані за користування кредитом та відмовляється виконувати взяті на себе зобов'язання.

Станом на 30.12.2010 заборгованість за кредитним договором складає 4 841 822 гривні 06 копійок.

Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір та отримав кредитні кошти, в інтересах сім'ї.

Відповідачу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення-вимогу від 06.07.2010 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яку відповідач отримав 11.08.2010.

Відповідачу ОСОБА_2 було надіслано повідомлення-вимогу від 06.07.2010 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яку вона отримала 10.07.2010, заборгованість за кредитним договором не повернуто.

Тому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 4 841 822 гривні 06 копійок та судові витрати.

В ході судових засідань представник позивача змінював позовні вимоги, згідно останніх змін та уточнень, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 2 718 335,10 грн. та судові витрати.

Представник відповідачів позов визнала частково, посилаючись на те, що не визнає вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 25%.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє з наступних підстав:

Судом встановлено, що 26.10.2007 між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та ОСОБА_1, був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 20750 із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 2 400 000 гривень, що була змінена на суму 3 200 000 грн. згідно додаткової угоди №3 від 26.11.2008 до кредитного договору, на строк з 26.10.2007 по 25.10.2012 на споживчі потреби.

Відповідно п. 3.1. кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати за користування кредитом 18 % річних, що були змінені з 20 травня 2008 року на 25 % річних згідно додаткової угоди до кредитного договору; укладеної між позивачем та відповідачем 20.05.2008.

В п. 3.3 кредитного договору встановлено, що позивач нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі процентної ставки і фактичної суми наданого відповідачу ОСОБА_1 кредиту щомісячно в останній робочий день місяця за календарний місяць, а також день повного погашення кредиту. База розрахунку відсотків - 365 (366) календарних днів.

Відповідач ОСОБА_1 сплачує проценти за користування кредитом щомісяця. не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за поточним, шляхом внесення або перерахування грошових коштів на рахунок НОМЕР_1, відкритий в установі позивача, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на вказаний рахунок.

Згідно п. 3.5. кредитного договору, розрахунок пені при затримці платежів за кредитом, відсотками та комісією проводиться із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України і сплачується відповідачем на рахунок НОМЕР_1, відкритий в установі позивача, одночасно з погашенням прострочених платежів по кредиту, відсоткам та комісії.

Пунктом 4.2. кредитного договору встановлено, що позивач має право стягувати достроково з відповідача всю суму заборгованості, включаючи відсотки, комісії і пені, зокрема при невиконанні відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно п. 5.5. кредитного договору, у випадку недотримання встановлених договором строків повернення кредиту і погашення відсотків, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України. При цьому першим днем прострочення платежу вважається день повернення кредиту або процентів згідно з п. п. 1.1., 3.3, 3.4 кредитного договору.

03 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно п. 1 якої був перенесений строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень, квітень та травень 2009 року, до 05 липня 2009 року.

03 липня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору, згідно п. 1 якої, сторони домовились перенести строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень-листопад 2009 року на 05 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань в повному обсязі.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит на суму 3 200 000 гривень 00 копійок, що підтверджується випискою по особовому рахунку боржника.

Відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 05.03.2013 загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором №20750 від 26.10.2007 становить 2 718 335 грн. 10 коп., яка складається з : заборгованості по кредиту - 500 000 грн.; заборгованості по відсоткам - 2 025 860, 83 грн.; пені за прострочення сплати відсотків - 10 110, 16 грн.; 3 відсотків річних нарахованих на прострочені відсотки - 81 934, 71 грн.; збитків від інфляції кредитних коштів - 100 429, 40 грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов»язань за договором про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договори іпотеки, предметом якого є земельна ділянка пл.. 0, 1053 га , що знаходиться в АДРЕСА_1, житловий будинок загальною площею 211, 40 кв. м. в АДРЕСА_2, Земельна ділянка пл.. 1201 га в АДРЕСА_3, земельна ділянка пл.. 0, 1207 про АДРЕСА_4 згідно з договором іпотеки від 02.07.2008 , що підтверджується додатковою угодою № 2 до договору про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 укладеною між позивачем та відповідачем ОСОБА_1., яка підписана сторонами.

За договорами іпотеки відповідачка ОСОБА_2 є майновим поручителем , оскільки предмети іпотеки є її власністю.

Згідно ст.. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання , іптекодеоржатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 повинна відповідати в даному випадку як майновий поручитель, за зобов»язанням, яке витікає з основного договору про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 , а правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 49 ЦК України, в якій закріплені норми щодо забезпечення виконання зобов»язання.

Судом встановлено, шо відповідачу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення-вимогу вих. № 05/01-1322 від 06.07.2010 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яку відповідач ОСОБА_1 отримав 11.08.2010 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачу ОСОБА_2 було надіслано повідомлення-вимогу вих. № 05/01-1323 від 06.07.2010 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яку відповідач отримала 10.07.2010 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Але відповідачі заборгованість за кредитним договором не повернули.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частини 1, 2 ст. 612 ЦК України визначають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідачів не довела тих обставин на які посилалася як на підставу своїх заперечень не надала докази в обґрунтування своїх заперечень не спростувала тих обставин на які посилався представник позивача в обґрунтування своїх вимог, що є її обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 10 ЦПК України . При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз»яснював представнику відповідачів її права та обов»язки.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст..ст.57-59 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд судові витрати покладає на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» 2 718 335 грн. 10 коп. заборгованості, 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2 720 155 грн. 10 коп. солідарно.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: