Ухвала суду № 33346224, 04.09.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 травня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, приватного нотаріуса ОСОБА_8, Реєстраційної служби головного управління юстиції України в Чернівецькій області про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна із чужого володіння, визначення часток в майні колишнього подружжя, визнання права власності на ? ідеальну частку квартири, припинення права спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_6,

№ 22ц-941/13 р. Головуючий у 1 інстанції: Федіна А.В.

Категорія: 19/20 Доповідач: Перепелюк І.Б.

ОСОБА_7, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, приватного нотаріуса ОСОБА_8, Реєстраційної служби головного управління юстиції України в Чернівецькій області про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна із чужого володіння, визначення часток в майні колишнього подружжя, визнання права власності на ? ідеальну частку квартири, припинення права спільної сумісної власності.

Посилалась на те, що з 08 жовтня 1995 року по 06 лютого 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Згідно договору купівлі-продажу від 07 вересня 2005 року вони придбали на ім»я ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Вказувала на те, що під час підготовки позовної заяви про поділ майна подружжя їй стало відомо, що вказана вище квартира відповідачем ОСОБА_2 була продана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_8.

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу від імені продавця, на підставі виданої останнім довіреності, діяв громадянин ОСОБА_6. Продаж квартири було вчинено за 71212грн., що не відповідає ринковим цінам, які склались в м.Чернівці на час відчуження квартири, оскільки відповідно до висновку про ринкову вартість майна від 26.10.2009р. вартість квартири складає 611459грн.

Посилалась на те, що відповідно до п.9 договору купівлі-продажу, укладеного між представником ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_4, продавець запевнив нотаріуса, що квартира, яка є предметом договору, не перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а є особистою власністю ОСОБА_2, оскільки останній на момент її придбання не перебував у зареєстрованому шлюбі та не проживав однією сім'єю з позивачкою без реєстрації шлюбу.

Позивачка вважає, що вказаний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, оскільки він був кладений з істотним порушенням вимог законодавства.

Окрім того, вказує на те, що ОСОБА_4 24.10.2008р., шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького окружного нотаріального у ОСОБА_8, продав вказану спірну квартиру ОСОБА_7, яка 05.11.2008р. продала вказану квартиру відповідачу ОСОБА_5.

Позивач просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 18.10.2008р. недійсним, витребувати у ОСОБА_10 у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказану спірну квартиру, визначити, що частки колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними і складають по 1/2 її частки за кожним, визнати за нею - ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку вказаної спірної квартири, право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 - припинити, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 травня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 18 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим № 8023, бланк BMА № 063785, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів за №3195103, згідно витягу з Державного реєстру правочинів №6655580, виданого 18.10.2008 року ОСОБА_8, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 23.10.2008 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11610567.

Витребувано у ОСОБА_5 у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1

Визначено, що частки колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на трикімнатну квартиру під АДРЕСА_1, є рівними і складають по ? її частки за кожним.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 - припинено. Вирішено питання щодо судових витрат.

На дане рішення суду ОСОБА_2, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що суд постановляючи оскаржуване рішення не встановив обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

При розгляді справи, суд першої інстанції дослідив всі представлені сторонами докази та дав їм належну оцінку.

Судом встановлено, що з 08 жовтня 1995 року по 06 лютого 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі, а саме 07.09.2005р. ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, та була оформлена на ОСОБА_2

Відповідно до положень ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частино. 3 ст.368 ЦК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що доказів того, що спірна квартира була придбана за кошти, які належали відповідачу особисто суду не представлено. Отже спірна квартира, придбана в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя.

18 жовтня 2008 року був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом, відповідно до якого ОСОБА_6 від імені ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купив спірну квартиру.

Суд першої інстанції правильно в рішенні посилався на те, що відповідно до положень ч.3 ст.65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення, державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення, державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Однак, цієї вимоги закону не було дотримано при укладенні договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилаючись на порушення вимог ст.65 СК, ст.369 ЦК України, при укладенні договору купівлі-продажу квартири, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання його недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, про те, що спірна квартира була відчужена 18.10.2008р. позивач дізналась з довідки ЧКОБТІ від 04.08.2009р., і звернулася до суду 03.08.2012р., тобто в межах строку передбаченого законом.

Задовольняючи позовні вимоги щодо витребування спірної квартири, суд вірно керувався положеннями ст.216 ЦК України, якою передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2008р., посвідченого приватним нотаріусом спірну квартиру ОСОБА_4. продав ОСОБА_7, а вона продала квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2008р. ОСОБА_5

Згідно висновку експертного дослідження №13012 від 25.12.2012р., ринкова вартість квартири станом на 24.01.2013р. становить 512709грн., оглядом встановлено факт проведення ремонтних робіт та вартість будівельно-ремонтних робіт становить 105833грн.

Суд першої інстанції встановив, що спірна квартира вибула з власності позивача поза її волею, оскільки остання як співвласник квартири не надавала своєї згоди на її продаж, і є підстави, передбачені ч.1 ст.388 ЦК України, для витребування квартири у добросовісного набувача у спільну сумісну власність. Задовольняючи позовні вимоги щодо визначення часток колишнього подружжя, визнання права власності, припинення права спільної сумісної власності, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.ст 69, 70, 71 СК України, ст.372 ЦК України. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, апелянт посилається на те, що позивач усно надала згоду на продаж квартири. Такі посилання є безпідставними. Як зазначено судом першої інстанції, при відчужені квартири були порушені вимоги ст. 65 СК, ст.215, 369 ЦК України, що стало підставою для визнання договору недійсним.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, на який посилається апелянт, судом першої інстанції було встановлено, що позивач про відчуження квартири дізналась з довідки ЧКОБТІ від 04.08.2009р., і звернулася до суду в межах строку позовної давності, а саме 03.08.2012р.

Апелянт посилався на те, що позовні вимоги щодо визнання часток рівними, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Дійсно, відповідно до положень ст. 70 СК, ст.368 ЦК, право спільної сумісної власності на майно подружжя презумується. Однак, враховуючи, що між сторонами виник спір, квартира, що є спільною власністю подружжя відчужена без відповідної згоди дружини, її права порушені, особу неправомірно позбавлено майна, за наявності таких обставин суд першої інстанції розглянув зазначені позовні вимоги, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Безпідставними є посилання апелянта на наявність підстав для задоволення відводу, заявленого в суді першої інстанції. Підстави для відводу судді передбачені ст.20 ЦПК України, зазначені обставини, на які посилався апелянт для відводу судді не передбачені ст.20 ЦПК України.

Враховуючи всі обставини по справі, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Рішення є законним, обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :