Постанова № 33345880, 03.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 18-10/56

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від ПАТ "Укрсоцбанк" - Дубовський П.В. (дов. від 16.07.2013),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.07.2013

у справі № 18-10/56 (суддя Васянович А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.07.2013 у справі № 18-10/56 заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредитором боржника на суму 6 715 383,51 грн. залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16.07.2013 у справі № 18-10/56 та прийняти нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги скаржника до боржника у розмірі 6715383,51 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Ухвалою від 27.08.2013 розгляд справи було відкладено на 03.09.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати суду від 02.09.2013, у зв'язку з відпусткою судді Пантелієнка В.О., доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Доманська М.Л., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Банку, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

31.05.2013 до господарського суду з заявою про визнання поточним кредитором банкрута звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Банк) з вимогами в розмірі 6715383,51 грн., в тому числі 6242029,60 грн. заборгованості зі сплати кредиту та 473353,91 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, які ґрунтуються на договорі невідновлювальної кредитної лінії №895/08-057 від 10 червня 2005 року.

Заява обґрунтована тим, що кредиторські вимоги в сумі 33133244,56 грн., які виникли на підставі договору невідновлювальної кредитної лінії №895/08-057 від 10 червня 2005 року були визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 жовтня 2010 року. 15 травня 2011 року заборгованість боржника за кредитним договором була частково погашена в сумі 27864259,84 грн. у зв'язку з продажем нерухомого майна, переданого боржником в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з тим, що борг було погашено не в повному обсязі за рахунок заставного майна, Банк звернувся з заявою про визнання його поточним кредитором.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, Законом про банкрутство виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Колегія суддів відзначає, що конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, згідно ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Отже, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який відмінний від статусу боржника.

Так, відповідно до положень зазначеної вище норми Закону у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені чим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

Тому, зобов'язання, які виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі, у зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов'язок їх сплатити.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора, можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених Законом і порядок їх виконання визначений нормами Закону.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання, в тому числі за угодами, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі у банкрута не з'являється ніяких додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 14, 23 Закону про банкрутство, Тобто, у боржника в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати зазначеної у заяві Банку заборгованості у зв'язку з невиконанням умов договору невідновлювальної кредитної лінії №895/08-057 від 10 червня 2005 року та такі кредиторські вимоги не є поточними, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

З огляду на зазначені норми законодавства колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування Банком пені в розмірі 473353,91 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №895/08-057 від 10 червня 2005 року є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність заявлених поточних кредиторських вимог Банку в ліквідаційній процедурі та включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржниками не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.07.2013 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.07.2013 у справі

№ 18-10/56 залишити без змін.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.