Рішення № 33345827, 05.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р.Справа № 922/3122/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; про стягнення 33426,22 грн. за участю представників:

позивача - Танчак Н.В., довіреність №38-2072/470 від 10.05.2012р.;

відповідача - ОСОБА_1, особисто.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов"язань у сумі 33426,22грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №124 від 01.11.2008р., а саме щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року, що поставлялася позивачем у приміщення за адресою: АДРЕСА_2, які займає відповідач. В якості правових підстав позову позивач вказує на приписи ст.ст. 161, 165, 525, 526, 625 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.08.2013р. оголошено перерву до 05.09.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись при цьому на те, що відповідач за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року, в порушення п.п. 3.2.6., 6.4. договору, не оплачував послуги з постачання теплової енергії, в зв"язку з чим у останнього перед позивачем утворилася сума заборгованості у розмірі 33426,22грн., на вимогу суду щодо дотримання п.4.2.3. договору пояснив, що інформація про прийняття нових тарифів розміщувалася у засобах масової інформації (офіційний друкований орган Харківської міської ради газета "Харьковские известия"), а також міститься у всіх платіжних дорученнях-вимогах, які щомісячно пред"являлися до оплати відповідачу.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову. Разом з цим, відповідач звернувся до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення суду, в якій, посилаючись на складне фінансове становище, пов"язане з затримкою реалізації готової продукції на ринку України та низьким рівнем споживчої спроможності населення країни, просить суд надати йому розстрочку оплати заборгованості у сумі 33426,22грн. рівними частинами на 3 місяці наступним чином: до 30 вересня 2013 року - 11142,10грн.; до 30 жовтня 2013 року - 11142,10грн.; до 30 листопада 2013 року - 11142,10грн. При цьому відповідач вказує, що протягом дії договору купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді №124, зобов"язання по своєчасній та повній оплаті теплової енергії ним не порушувалися і лише з грудня 2012 року допущена несвоєчасна оплата.

Представник позивача не заперечував проти задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №124 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008р., згідно умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов"язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості, вартість якої згідно з п. 3.2.6. договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009 року (п. 10.1. договору). Згідно з п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано та матеріали надані до позовної заяви дають підстави дійти висновку про те, що вказаний договір є діючим до 31.12.2013 року.

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії - Q рік = 185,1339 Гкал, за кожним видом і параметром теплоносія, та встановлено орієнтовну вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, - 12691,32грн., ПДВ 2538,26грн., усього 15229,59грн. (а.с. 21). Об"єкт теплоспоживання - приміщення швейного цеху, облік споживання теплової енергії - по приладу обліку; адреса об"єкту теплоспоживання: АДРЕСА_2 (додаток №4 до договору, а.с 24).

Факт підключення та відключення споживача до джерела теплової енергії підтверджується актами №171/9371 від 16.10.2012р. та №171/9455 від 20.05.2013р., відповідно (а.с.9).

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Договором також передбачено (п. 6.2), що крім оплати теплової енергії за тарифом, споживач відшкодовує теплопостачальній організації витрати, пов"язані з неповерненням теплоносія (витоку), виходячи з планової собівартості одержаної води від постачання та її хімочищення, або знесолення, яка приймається як собівартість в середньому по всім джерелам теплової енергії теплопостачальної організації.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору визначено, що споживач за 3 дні до потачку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 24.07.2013р. (момент подання позову до суду) становить 33426,22 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії (а.с.26-29) та визнано відповідачем.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі сума заборгованості не сплачена відповідачем, визнається останнім, нормативно та документально обґрунтована, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 33426,22грн. заборгованості за неналежне виконання договірних зобов"язань.

Разом з цим, суд, розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, вважає за можливе задовольнити вказану заяву з наступних підстав.

За умовами ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.83 ГПК України, надано право господарському суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. Враховуючи обставини справи, подані докази, наведені доводи обома сторонами, а також наявність реальних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі, розстрочка виконання рішення сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, враховуючи погодження представника позивача, суд виходячи із інтересів обох сторін, прийшов до висновку задовольнити подану відповідачем заяву та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 3 місяці наступним чином: до 30 вересня 2013 року - 11142,10грн.; до 30 жовтня 2013 року - 11142,10грн.; до 30 листопада 2013 року - 11142,10грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 33426,22грн., 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 3 місяці наступним чином:

до 30 вересня 2013 року - 11142,10грн.;

до 30 жовтня 2013 року - 11142,10грн.;

до 30 листопада 2013 року - 11142,10грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.