Рішення № 33345822, 03.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р.Справа № 922/2647/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Гранькор", м. Харків до Гвардійський факультет військової підготовки ім. ВРУ НТУ "Харківський політехнічний інститут", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Харкова Харківської області, м. Харків про стягнення 21 438,86грн. за участю представників сторін:

позивача - Кокорев Е.О., дов. б/н від 19.06.13р.;

відповідача - Горбатюк А.В., дов. № 6 від 03.01.13р.;

третьої особи - Чубенко З.Ю., дов. № 05-07/504 від 06.03.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач після зменшення розміру позовних вимог та часткової вимови від позову, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 140,00грн. та 3% річних в розмірі 298,86грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 144 від 17.12.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні наявність заборгованості визнає, однак проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність своєї вини у невиконанні договірних зобов'язань, оскільки відповідачем встановленим порядком були подані до Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Харкова Харківської області відповідні документи для забезпечення здійснення платежів, які здійснено не було з невідомих відповідачу обставин.

Представник третьої особи у письмових пояснення та в судовому засіданні зазначає, що дійсно отримало від відповідача та взяло на облік бюджетне зобов'язання та бюджетне фінансове зобов'язання за договором № 144 від 17.12.12р. Однак платежі за цим договором не проводились, оскільки відповідачем платіжних доручень, на підставі яких здійснюються платежі до УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова не надавалось.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.12.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранькор" (позивач) та Гвардійським факультетом військової підготовки імені ВРУ НТУ "Харківський політехнічний інститут" (відповідач) було укладено договір № 144 (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати товар у власність відповідача в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість.

В силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 21 140,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № РН-21/12-2 від 21.12.12р., оформленою належним чином та наявною у справі.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1 договору відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом п'яти робочих днів після приймання-передачі товару.

У п. 4.2. договору сторони погодили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за товар, що був переданий, здійснюється протягом семи банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Отримання товару відповідачем підтверджується актом прийому № 142 та видатковою накладною № РН-21/12-2 від 21.12.12р., підписаними представниками обох сторін.

Наявність бюджетного призначення на фінансування закупівлі за договором на реєстраційному рахунку відповідача на час укладання та настання строку оплати за отриманий за договором товар підтверджується витягами з рахунків Гвардійського факультету військової підготовки імені ВРУ НТУ "Харківський політехнічний інститут" (а.с. 67-69) та визнається самим відповідачем.

Позивач 26.02.13р. на адресу відповідача направив претензію № 26/02-1 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 21 140,00грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі, та не спростовується відповідачем.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні договірних зобов'язань виходячи з наступного.

Відсутність своєї вини відповідач обґрунтовує тим, що він у встановленому порядку подав до Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Харкова Харківської області відповідні документи для забезпечення здійснення платежів, які держказначейством здійснено не було з невідомих відповідачу обставин та на даний час кошти, що перебували на реєстраційному рахунку відповідача та були призначені для здійснення платежів за отриманий за договором товар, відсутні, оскільки на кінець бюджетного року ці кошти не було витрачено за їх призначенням.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05р.

Що стосується невиконання держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, то суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок по сплаті за отриманий товар та невиконання фінансовою установою своїх зобов'язань по проведенню за платіжним дорученням платника операції із здійснення платежу є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником. Однак, це не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами, кому цей платіж був призначений.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 21 140,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в розмірі 298,86грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 610, 611, 612, 625, 629, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Гвардійського факультету військової підготовки імені Верховної ради України Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", код ЄДРПОУ 07905262 (61034, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 192, р/рахунок 31259273210587 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранькор", код ЄДРПОУ 38280856 (юридична адреса: 61052, м.Харків, вул. Полтавський шлях,60, адреса для листування: 61052, м. Харків, пров.Лопанський, 4 к.10, р/р 26009138856980 в філії Слобожанське РУ "АТ "Фінанси і кредит", МФО 350697) - 21 140,00грн. основного боргу, 298,86грн. 3% річних, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.