Рішення № 33345613, 15.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2013 Справа № 905/1361/13-г Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Санбум"до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Донбуд"про представники сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:стягнення 112337,88 грн. Єсін Б.Ю. -представник за довіреністю; не з'явився; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санбум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" про стягнення 112337,88грн., у тому числі основного боргу у розмірі 107700,00грн., пені у розмірі 4206,76грн., інфляційних втрат у розмірі 431,12грн.

Ухвалою суду від 26.02.2013 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №905/1361/13-г , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Донбуд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язанні) від 24.09.2012 в частині своєчасної та повної оплати боргу, який виник на підставі договору №3107/2012 від 31.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санбум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Донбуд", у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 107700,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №3107/2012 від 31.07.2012; специфікації №1 від 31.07.2012 до договору №3107/2012 від 31.07.2012; рахунка на оплату №79 від 26.07.2012; видаткової накладної №90 від 10.08.2012; доручення №159 від 09.08.2012; договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012; претензії №108 від 11.12.2012; договору №03/13-А про надання послуг адвоката від 15.02.2013; розрахункової квитанції серії АААА 000003 від 15.02.2013; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2480 від 20.02.2007; банківської виписки №83 від 03.08.2012.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до п. 1.6 договору строк погашення кредиторської заборгованості, зазначений у п.п. 1.1, 1.3 договору №24 від 24.09.2012, установлений до 31.12.2013. За таких обставин, строк виконання зобов'язань за вищевказаним договором не настав, у зв'язку з чим у позивача не має підстав для звернення з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості. З огляду на викладене, відповідач просить суд припинити провадження у справі №905/1361/13-г. Вимога відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

У судове засідання 09.04.2013 з'явились позивач та відповідач, подали оригінали договорів №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 та заявили клопотання про їх приєднання до матеріалів справи, яке судом задоволено.

Під час дослідження оригіналів договорів №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 судом встановлено, що вони відрізняються один від одного, а саме, в оригіналі договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання), укладеного 24.09.2012, який було надано відповідачем до матеріалів справи, міститься п. 1.6, який відсутній в оригіналі договору №24 від 24.09.2012, наданого позивачем до матеріалів справи.

За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Донецької області від 17.04.2013 призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул. Горького, 61).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.04.2013 зупинено провадження у справі №905/1361-13-г на строк проведення судової технічної експертизи документів та повернення справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.08.2013 провадження у справі №905/1361-13-г поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи на адресу суду, призначено судове засідання на 15.08.2013.

У судове засідання призначене на 15.08.2013 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі, подав платіжне доручення на підтвердження оплати вартості проведеної судової експертизи.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання призначене на 15.08.2013 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (08.08.2013), про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції (вх. 02-26/37531).

Третя особа явку своїх представників в судові засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

Враховуючи норми ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду справи а також те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

31.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санбум", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Донбуд", як покупцем (третя особа) укладено договір №3107/2012 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1, п.1.2 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, у строки, по ціні та з якісними характеристиками погодженими сторонами в договорі та специфікаціях, а покупець зобов'язався приймати продукцію та своєчасно оплачувати її вартість.

Пунктами 3.4 договору передбачено, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Між сторонами 31.07.2012 підписана специфікація №1 до договору №3107, в якій погоджено найменування продукції, її кількість, ціна, загальна вартість складає 207700,00 грн.

Договір та специфікація до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками, копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку третій особі продукції на загальну суму 207700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №90 від 10.08.2012, на якій міститься підпис відповідальної особи від ТОВ "Мегаполіс-Донбуд", повноваження якої підтверджуються дорученням №М159 від 09.08.2012, копія якого є в матеріалах справи.

Позивачем виписаний та переданий ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" рахунок на оплату вартості отриманої продукції № 79 від 26.07.2012.

З представленої вищевказаної видаткової накладної, вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить усі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання третьою особою спірного товару. ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" не надано жодних зауважень щодо отримання від позивача товару на виконання договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору №3107/2012 від 31.07.2012.

Відповідачем та третьої особою не надано жодних доказів в спростування вказаних обставин.

Оскільки ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" отримано продукцію, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 62310,00 грн.; кінцевий розрахунок за поставлену продукцію здійснюється по факту поставки та отримання рахунку на оплату, протягом 10 днів. У випадку відсутності фінансування покупець має право перенести строки оплати на строк затримки фінансування (п. 4.2.2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" в якості авансу 03.08.2012 перерахувало позивачу 100000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Після чого третьою особою жодних платежів по договору №3107/2012 здійснено не було.

Третьою особою не надано жодних доказів настання умов за наявності яких, останній мав право перенести строки оплати вартості продукції, повідомлення позивача про наявність таких обставин та /або про інші строки оплати ніж передбачено сторонами в п. 4.2 договору, а саме протягом 10 днів по факту поставки. Позивачем також не зазначено про зміну умов договору про строки оплати вартості отриманої продукції по договору.

За таких обставин, вартість отриманої третьою особою продукції підлягає сплаті відповідно до умов п. 4.2.2 договору, а саме протягом 10 днів з дня поставки.

Учасниками процесу інших доказів на підтвердження здійснення оплати вартості отриманої продукції, не надано.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність неоплаченої ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" вартості продукції на суму 107700,00 грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 4.2. договору ТОВ "Мегаполіс-Донбуд" зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманої продукції не виконало, заборгованість останнього перед позивачем становила 107700,00 грн.

24.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", як підприємством (відповідач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Донбуд", як товариством (третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санбум", як кредитором (позивач) укладений договір №24 про заміну боржника (переведення боргу у зобов'язанні).

Відповідно до п. 1.1 договору №24 товариство передає (переводить борг) підприємству кредиторську заборгованість у розмірі 107700,00 грн., яка випливає з договору №3107/2012 від 31.07.2012, укладеного між товариством та ТОВ "Санбум".

Підприємство в силу умов цього договору отримує усі права та обов'язки, що випливають у товариства з договору (п. 1.2 договору).

В силу ст. 520-521 Цивільного кодексу України до підприємства переходить кредиторська заборгованість товариства у розмірі 107700,00 грн. по договору №3107/2012 від 31.07.2012, право на вимогу якої належить кредитору (п. 1.3 договору №24).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання його умов сторонами (п. 6.1 договору №24).

Договір №24 підписаний уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Донбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Санбум" та скріплений печатками підприємств.

Відповідач проти укладення даного договору не заперечував, однак надав оригінал договору № 24, який відрізнявся від оригіналу договору №24 наданого позивачем, а саме в оригіналі договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання), укладеного 24.09.2012, який було надано відповідачем до матеріалів справи, міститься п. 1.6, який відсутній в оригіналі договору №24 від 24.09.2012, наданого позивачем до матеріалів справи.

За таких обставин, за клопотанням позивача ухвалою господарського суду Донецької області від 17.04.2013 призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул. Горького, 61); на вирішення експерту поставлені наступні питання:

1) чи виготовлені (виконані) дані договори №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (перший аркуш договору №24 від 24.09.2012) у різний час (а.с. 77-78; а.с.82-83);

2) чи становили раніше одне ціле два аркуші наданого на експертизу договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (перший аркуш з другим аркушем договору №24 від 24.09.2012) (а.с. 77- 78);

3) чи виготовлено надані договори №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної техніки або копіювально-розмножувальної техніки (а.с.77-78; а.с.82-83);

4) чи виготовлені надані договори №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях) (а.с. 77-78; а.с.82-83);

5) чи належать надані аркуші паперу (першої та другої сторінки договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012) до різних партій випуску (а.с. 77- 78);

6) чи нанесені відтиски печаток (штампу) на першій та другій сторінках договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 у той час, яким датований договір №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с. 77- 78);

7) чи нанесені відтиски печаток (штампу) на першій та другій сторінках договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 у різні часи (а.с. 77- 78).

На адресу суду надійшов висновок експерта №329/202 від 26.06.2013 складений за результатами призначеної у справі №905/1361/13-г судової експертизи, відповідно до якого:

1) вирішити питання про те, чи виготовлені (виконані) дані договори №24 про заміну боржника (переведення боргу у зобов'язанні) від 24.09.2012(перший аркуш договору №24 від 24.09.2012) у різний час (а.с. 77-78; а.с.82-83) не уявляється можливим в зв'язку з відсутністю в розпорядженні експерта відповідної методики;

2) в ході проведеного дослідження з високим ступенем вірогідності встановлено, що в наданому на експертизі договорі №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с. 77- 78) було проведено заміну першого аркуша, в якому змінений текстовий зміст, а саме, в розділі "1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРА" був опечатаний пункт 1,6, а саме, в розділі, как ноый кредитор, обязуется погасить кредиторськую задолженность перед кредитором, указанную в п. 1.1, 1.3 настаящего договора в срок- до 31.12.2013";

3) надані договори №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с.77-78; а.с.82-83)виготовлені за допомогою монохромної печатної техніки, яка дозволяє отримувати зображення електрофотографічним способом. Ознак монтажу при виготовленні аркушів документів в ході проведеного дослідження не встановлено;

4) тексти на другому аркуші договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с. 77-78) та на першому і другому аркушах договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с.82-83), вірогідно, виготовлені за допомогою одного друкуючого пристрію. Текст на першому аркуші договору про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с. 77), вірогідно, був виготовлений за допомогою іншого друкуючого пристрію;

5) Аркуші паперу (першої та другої сторінки договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с. 77- 78) мають спільну родову належність;

6) вирішити питання про те, чи нанесені відтиски печаток (штампу) на першій та другій сторінках договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 у той час, яким датований договір №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 (а.с. 77- 78) не уявляється можливим у зв'язку з відсутністю в розпорядженні експерта відповідної методики;

7) вирішити питання про те, чи нанесені відтиски печаток (штампу) на першій та другій сторінках договору №24 про заміну боржника (переведенні боргу у зобов'язання) від 24.09.2012 у різні часи (а.с. 77- 78) не уявляється можливим у зв'язку з відсутністю в розпорядженні експерта відповідної методики.

Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У пункті 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Дослідивши зміст висновку експерта, судом відзначається, що останній складений компетентним експертом, експерт надав відповіді на усі питання поставлені перед ним судом та не вийшов за межі своїх повноважень, відповіді на порушені судом питання надані повно та відповідають матеріалам справи, дослідницька частина висновку повністю узгоджується з підсумковою частиною, висновок експерта обґрунтований та узгоджується з іншими матеріалами справи.

Таким чином наданий судовим експертом висновок №329/202 відповідає нормам чинного законодавства та оцінюється судом у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами на предмет їх належності та допустимості на підтвердження тих обставин справи, на які посилається кожна із сторін.

Представники позивача та відповідача жодних зауважень на висновок експерта не надали. Враховуючи строки розгляду справи передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, судом вирішується спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При вирішенні даного спору, судом відзначається, що договір №24 складений на двох аркушах, на першому аркуші містяться підписи та печатки підприємств від відповідача та третьої особи, на другому аркуші містяться підписи уповноважених осіб позивача, відповідача та третьої особи, які скріплені печатками останніх; зміст договору №24 на першому аркуші відрізняється в екземплярах наданих позивачем та відповідачем, а саме у примірнику наданому позивачем відсутній п. 1.6 договору, який наявний в примірнику наданому відповідачем; судовим експертом при проведення судової технічної експертизи примірників оригіналів договорів №24 наданих позивачем та відповідачем встановлено, що з високим ступенем вірогідності перший аркуш договору №24 наданий відповідачем був замінений.

За таких обставин, оригінал договору №24 наданий відповідачем, в якому здійснено заміну першого аркушу, не приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження доводів відповідача про ненастання строку оплати коштів відповідачем по договору №24.

Оригінал договору №24 наданий позивачем (оригінал є в матеріалах справи), належним чином засвідчена копія якого є також в матеріалах справи є належним та допустимим доказом, який судом приймається при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договір про переведення боргу №24 укладений у простій письмовій формі за згодою кредитора, як це передбачено п. 7.3 основного договору та нормами чинного законодавства.

Ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення між позивачем, відповідачем, третьою особою договору №24 та досягнення ними згоди щодо переведення боргу третьої особи по договору №3107/2012, який станом на момент укладення договору №24 становив 107700,00 грн. на відповідача, а також згоди відповідача на взяття на себе зобов'язання перерахувати позивачу заборгованість третьої особи у розмірі 107700,00 грн. у строки та на умовах погоджених у договорі №3107/2012.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість у розмірі 107700,00 грн., яка отримана відповідачем 11.12.2012.

Відповідач доказів перерахування коштів у розмірі 107700,00 грн. на рахунок позивача не надав, розмір заборгованості не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 107700,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 25.12.2012 по 12.03.2013 у розмірі 99563,14грн.

Відповідно до п. 5.4 договору за прострочення строку оплати згідно п. 4.2.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивач не вірно визначив кінцеву дату по яку нараховується пеня та не врахована фактичні кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір пені за період 21.08.2012 по 21.02.2013 є більшим ніж просить позивач, тому оскільки суд не виходить за межі позовних вимог і заяви такої не надходило, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 4206,76 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 431,12 грн., які як встановлено судом в судовому засіданні та виходячи з поданого позивачем розрахунку, нараховані з вересня 2012 по січень 2013.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним та таким, що підлягає задоволенню на суму 431,12 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3500,00грн. грн. за договором про надання юридичних послуг адвоката №03-13/А від 15.02.2013.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Правовідносини між позивачем та адвокатом Єніним Богданом Юрійовичем підтверджуються копіями договору про надання юридичних послуг адвоката №03/13-А від 15.02.2013, квитанції №АААА000003 від 15.02.2013; актом виконаних робіт та наданих послуг до договору про надання юридичних послуг адвоката від 15.02.2013; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1.1 договору про надання юридичних послуг адвоката від 15.02.2013 предметом даного договору є представництво інтересів за позовом ТОВ "Санбум" до ТОВ "Донспецмонтаж". На умовах даного договору адвокат здійснює аналіз первинної документації, складання позову, направлення копії позову відповідачеві та до суду, здійснює представництво інтересів замовника, здійснює захист замовника за плату.

Положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Єсіна Б.Ю. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №905/1361/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 3500,00 грн. обґрунтованою.

Також з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату вартості судової експертизи у розмірі 1687,68 грн., яка оплачена позивачем платіжним дорученням №268 від 02.07.2013.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (вул. Челюскінців, 69-А, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 30871714 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санбум" (вул. Умова, 1М, м. Донецьк, 83008, код 36617030) основний борг у розмірі 107700 (сто сім тисяч сімсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4206 (чотири тисячі двісті шість) грн.76 коп., інфляційні втрати у розмірі 431 (чотириста тридцять одна) грн. 12 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., витрати на оплату експертизи у розмірі 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 68 коп. судовий збір у розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 76 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 20.08.2013.