Постанова № 33345511, 29.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4329/13-a

категорія 8.2.6

29 серпня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О. Г. ,

при секретарі - Халімончук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2013 року № 000027222, № 000028222, № 000029222, № 000030222,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.01.2013 року №000027222, №000028222, №000029222, №000030222. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підприємством надано посадовим особам податкового органу всі належним чином оформлені оригінали первинних документів на підтвердження правомірності формування складу витрат та податкового кредиту і у відповідності до вимог закону в періоді, що перевірявся визначено суму об"єкта оподаткування.

В судовому засіданні відповідача замінено на належного, а саме: Державну податкову інспекцію у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, замінено на Житомирську об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомив. В минулих судових засіданнях проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на підставі направлень від 05.11.2012 року №1971, №1972, №1973, №1976, №1977 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складений акт №5570/22-2/36072478 від 30.11.2012 року (а.с.30-61).

В акті перевірки зазначені наступні порушення:

- п. 44.1 ст.44, п.138.2, п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 144.1ст. 144, п. 146.12 ст.146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в сумі 468258 грн., в т.ч. 2-3 кв. 2011 року - 38431 грн. (заниження), 2-4 кв. 2011 року - 391709 грн. (заниження), 1 кв. 2012 року - 32075 грн. (завищення), 1 півріччя 2012 року - 76549 грн. (заниження) та завищення від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток сумі 2271421 грн., в т.ч. по періодам за 1 кв. 2012 року - 558118 грн. (заниження), 1 півріччя 2012 року - 2271421 грн. (завищення).

- п. 185.1 ст.185, п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 32432 грн.

- п. 146.12 ст. 146 ПК України, в результаті чого підприємством невірно визначено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування за І півріччя 2012 року в сумі 150000,00 грн.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення від 21.01.2013 року, а саме:

- №000027222, яким позивачу визначено грошове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 488395,00 грн., в т.ч. основний платіж - 468258,00 грн., штрафні санкції - 19137,00 грн.(а.с.25).

- №000028222, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 40540,00 грн. в т.ч. основний платіж - 32432,00 грн., штрафні санкції - 8108,00 грн. (а.с.26).

- №000029222, яким підприємству зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2271421,00 грн.(а.с.24).

- №000030222, згідно якого до позивача застосовано адміністраивний штраф та інші санкції в розмірі 510,00 грн. (а.с.27).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення - рішення №000027222 від 21.01.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов"язання з податку на прибуток в сумі 488395,00 грн. та податкового повідомлення - рішення №000029222 від 21.01.2013 року, яким підприємству зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2271421,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування за період, що перевірявся у зв"язку з віднесенням до їх складу сум витрат згідно отриманих видаткових накладних, оформлених з порушенням вимог чинного законодавства на загальну суму 1364610,00 грн., в тому числі по періодах: 2011 рік - 1364610,00 грн. (IV квартал 2011 року) (а.с.36).

Судом встановлено, що між ПІІ «Тойота-Україна» (Дистриб"ютор) та ТОВ «Стар-Кар» (Дилер) 15.12.2010 року укладено договір про призначення уповноваженого дилера продукції «Тоуота» (а.с.162-191).

На виконання умов договору між ПІІ «Тойота-Україна» (Постачальник) та ТОВ «Стар-Кар» (Покупець) укладено договір поставки автомобілів № 2171/12/10 від 15.12.2010 року (а.с.155-161).

Фактичне здійснення поставок за договором №2171/12/10 від 15.12.2010 року підтверджуються наступними документами:

-видатковою накладною № GDN-035849 від 16.12.2011 року, податковою накладною № 1783 від 15.12.2011 року, товарно-транспортною накладною № 157725 від 15.12.2011 року, актом прийняття-передачі транспортних засобів № 8С-000385 від 16.12.2011 року, вантажною митною декларацією № 125000040/2011/114389 від 12.12.2011 року (а.с.111-114,120,121).

-видатковою накладною № GDN-035262 від 12.12.2011 року, податковою накладною № 1243 від 12.12.2011 року, товарно-транспортною накладною № 156174 від 30.11.2011 року, актом прийняття-передачі транспортних засобів № SС-000378 від 12.12.2011 року, вантажною митною декларацією № 125000040/2011/114076 від 12.12.2011 року (а.с.124-127,134).

-видатковою накладною № GDN-035484 від 13.12.2011 року, податковою накладною № 1452 від 13.12.2011 року, товарно-транспортною накладною № 154532 від 16.12.2011 року, актом прийняття-передачі транспортних засобів № SС-000380 від 13.12.2011 року, вантажною митною декларацією № 125000040/2011/113906 від 15.11.2011 року (а.с.135-138,144,145).

-видатковою накладною № GDN-035485 від 13.12.2011 року, податковою накладною № 1454 від 13.12.2011 року, товарно-транспортною накладною № 156891 від 07.12.2011 року, актом прийняття-передачі транспортних засобів № SС-000381 від 13.12.2011 року, вантажною митною декларацією № 125000040/2011/114284 від 05.12.2011 року (а.с.146-149,152,153).

Податкові накладні відповідать вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Судом встановлено, що всі видаткові накладні з вказаним постачальником виконані друкованим способом, в лівому куту документа зазначені всі реквізити постачальника -підприємства з іноземними інвестиціями «Тойота -Україна», зокрема код ЄДРПОУ, банківські реквізити, індивідуальний податковий номер свідоцтва платника ПДВ, податкова адреса.

Номера видаткових накладних, дати їх складання, ПІБ особи та номер доручення, за яким отримувався товар - все виконано ідентично друкованим способом в кожній видатковій накладній.

Встановлено, що товарно-матеріальні ціності отримано Малюком Ігорем Петровичем за дорученнями № 558 від 15.12.2011 року, № 552 від 13.12.2011 року, № 554 від 13.12.2011 року, № 550 від 12.12.2011 року (а.с. 107-110).

Наказом № 2-к від 1 жовтня 2008 року Малюка Ігоря Петровича прийнято на посаду начальника відділу зі збуту ТОВ «Стар-Кар» (а.с.122).

Розрахунки за придбаний товар (автомобілі) проведено в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (платіжні доручення № 2301 від 12.12.2011 року, № 2305 від 13.12.2011 року, № 2306 від 13.12.2011 року, №2315 від 15.12.2011 року).

Встановлено, що отримані автомобілі були реалізовані підприємством на підставі договорів купівлі-продажу автомобілів та актів приймання-передачі автомобілів:

-договір № 000000411 купівлі-продажу автомобіля від 02.11.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 17.12.2011 року (а.с.150,151,154);

-договір № 000000427 купівлі-продажу автомобіля від 22.11.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 27.12.2011 року (а.с.139-141);

-договір № 000000439 купівлі-продажу автомобіля від 12.12.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 21.12.2011 року (а.с.115-117)

-договір № 000000440 купівлі-продажу автомобіля від 09.12.2011 року, акт прийняття-передачі автомобіля від 19.12.2011 року (а.с.128-130).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 пп. 139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ГІК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, в акті перевірки зазначено про ненадання посадовими особами пояснення по даним операціям (стор. 10 акту) - при цьому відсутні запити, в яких пропонувались посадовим особам надати пояснення по даному факту.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що дії ТОВ "Стар-Кар" щодо формування витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат на придбання автомобілів в сумі 1364610 грн. в 4 кв. 2011 року підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 138.2, п.138.10, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством невірно визначено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування в окремих податкових періодах по рядку 06 Податкових декларацій "Інші витрати"; дані бухгалтерського обліку платника не відповідають даним Податкових декларацій по податку на прибуток, внаслідок чого перевіркою встановлено їх заниження всього у сумі 2841942,00 грн. в т.ч. по періодах (а.с. 40):

1 -3 квартали 2011 року - 167090 грн. (3 квартал) (завищення);

2-4 квартали 2011 року - 338476 грн. (завищення);

1 квартал 2012 року - 863134 грн. (заниження);

1 півріччя 2012 року - 2503466 грн. (завищення).

Підставою для зазначених висновків податкового органу, згідно акту переврки, став додаток №6 щодо показників витрат, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування.

Встановлено, що вказаний додаток №6 підприємству не надсилався та не вручався, зазначені обставини не спростовані відповідачем.

Представником податкового органу додаток №6 наданий був лише на вимогу суду в судовому засіданні, однак по іншому підприємству (а.с.214). Інших документів, які б підтверджували порушення податкового законодавства, контролюючим органом суду не надано.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні складу витрат в зазначеній частині, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

З наведених вище підстав суд прийшов до висновку, що підприємством в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 06 Декларації "Інші вирати" правомірно задекларовано суму витрат (а.с.100), а нарахування податкових зобов"язань контролюючим органом проведені неправомірно.

Щодо зазначеного в акті перевірки про порушення позивачем п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України підприємством в результаті чого невірно визначено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування за І півріччя 2012 року у зв"язку з віднесенням до їх складу суми проведення поліпшення орендованих основних фондів, що не перевищує 10 відсотків балансової вартості основних засобів на початок звітного (податкового) року, а саме: ТОВ "Стар-Кар" віднесено витрати за І квартал 2012 року 150000,00 грн. у зв"язку з проведенням ремонту орендованого приміщення офісу та магазину підприємства за адресою: АДРЕСА_1, яке фактично, згідно наданих документів, підприємством не використовувалось в даному періоді (а.с.40) та п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, коли підприємством завищено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування за період, що перевірявся, у зв"язку з віднесенням до їх складу суми амортизаційних нарахувань по об"єкту поліпшення орендованих основних засобів (приміщення офісу та магазину за адресою: АДРЕСА_1), яке фактично не використовувалось ТОВ "Стар - Кар" в господарській діяльності на суму 3962,00 грн. (а.с.42), то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підприємством 1 січня 2012 року було укладено договір суборенди житлового приміщення б/н з ФОП ОСОБА_2, згідно якого передається в оренду частина нежитлового приміщення площею 200 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення контори та магазину по торгівлі транспортними засобами на строк з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року (а.с.192-196).

Виконання умов зазначеного договору підтверджуєшся наступними документами:

актом прийому-передачі частини приміщення від 01.01.2012 року до договору суборенди від 01.01.2012 року (а.с.197);

актом прийому-передачі частини приміщення від 31.03.2012 року до договору суборенди від 01.01.2012 року (а.с.198);

актом № 1 від 06.01.2012 року здачі-приймання послуг з оренди приміщення за січень 2012 року (а.с.93);

актом № 2 від 06.02.2012р. здачі-приймання послуг з оренди приміщення за лютий-березень 2012 року (а.с.86)

актом № 45 від 23.01.2012 року з компенсації комунальних послуг за січень 2012 року (а.с.92) ;

актом № 47 від 23.01.2012 року з компенсації комунальних послуг за січень 2012 року (а.с.91) ;

актом № 2 від 23.02.2012 року з компенсації комунальних послуг за лютий 2012 року (а.с.90);

актом № 1 від 23.02.2012 року з компенсації комунальних послуг за лютий 2012 року (а.с.89);

актом № 6 від 23.03.2012 року з компенсації комунальних послуг за березень 2012 року (а.с.88);

актом № 7 від 23.03.2012 року з компенсації комунальних послуг за березень 2012 року (а.с.87).

Встановлено, що згідно наказу від 31.12.2011 року позивачем у зв"язку з необхідністю поліпшення орендованого приміщення та доведення приміщення, яке орендувалось у ФОП ОСОБА_2, до стандартів автосалонів «Тойота», було прийнято рішення про його ремонт. Вказаним наказом призначено відповідальних осіб за проведення ремонту та здійснено придбання необхідних будівельних матеріалів.

Будівельні матеріали для здійснення вказаного ремонту придбані у ПП ОСОБА_4, що підтверджується видатковими накладними ЯМРВ-00001 від 01.03.2012 р., № ЯМРВ-00002 від 02.03.2012 року, ЯМРВ-00003 від 03.03.2012 року (а.с.97-99).

Факт проведення поліпшення орендованого приміщення підтверджується наступними документами:

- наказом від 31.12.2012 року «Про проведення поточного ремонту»;

- актом приймання-здачі відремонтованих об"єктів від 31.03.2012 року (а.с.94);

-протоколом засідання експертної технічної комісії від 31.03.2012 року (а.с.95).

Факт проведення поліпшені (ремонтів) у орендованому приміщенні податковим органом не спростовується. На 12 сторінці акту перевірки підтверджено факт придбання будівельних матеріалів та відображення їх у бухгалтерському обліку.

Пунктом 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, передбачено, що амортизації підлягають в тому числі витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Згідно п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України, у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зі змісту наведених правових норм встановлено, що якщо договір оперативної оренди/лізингу зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонт/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то за умови належного документального підтвердження понесених витрат орендар має право суму витрат на ремонт та поліпшення орендованих об'єктів основних засобів включити до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в тому звітному податковому періоді, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року. Частина вартості таких ремонтів/поліпшень, що перевищує віднесену на витрати, амортизується орендарем як окремий об'єкт. Якщо договір оперативної оренди/лізингу не дозволяє орендарю здійснювати ремонти/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то сума витрат на ремонт/поліпшення таких об'єктів основних засобів не враховується при обчисленні об'єкта оподаткування.

Крім того, в зв"язку із закінченням терміну дії договору оренди, згідно вимог п. 146.16 ст. 146 ПК України у звітному періоді, коли орендар повертає об"єкт оперативної оренди внаслідок закінчення дії відповідного договору, він збільшує податкові витрати на недоамортизовану вартість об"єкта основних засобів, у якому обліковували амортизовані затрати на ремонт/поліпшення орендованого об"єкта основних засобів. Відтак до витрат 1 кварталу 2012 року відноситься вартість ремонту в сумі 141219 грн., (віднесена згідно порядку бухгалтерських проведень на збільшення вартості орендованих основних засобів Д-т 10 К-т 15 141219 грн., та відповідно на витрати в порядку, визначеному п. 146.16 ст. 146 ПК України) - вказані витрати безпідставно не визнані податковим органом в складі інших витрат.

Підпунктом 2.4.2 договору суборенди частини нежитлового приміщення від 01.01.2012 року передбачено, що Суборендар (ТОВ "Стар-Кар) має право пристосовувати та поліпшувати об"єкт оренди для своїх потреб згідно до п. 1.1 договору суборенди.

За таких обставин судом встановлено, що висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення підприємством до складу витрат витрати за І квартал 2012 року в сумі 150000,00 грн. у зв"язку з проведенням ремонту орендованого приміщення офісу та магазину підприємства та щодо неправомірного включення до складу витрат звітного періоду суми амортизаціних нарахувань по об"єкту поліпшення орендованих основних засобів є безпідставним.

З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.01.2013 року №000027222, №000029222 є безпідставними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000028222, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 40540,00 грн. в т.ч. основний платіж - 32432,00 грн., штрафні санкції - 8108,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податкові зобов"язання на суму ПДВ з залишкової вартості об"єкту поліпшення орендованих основних засобів (офісного приміщення та магазину за адресою: АДРЕСА_1) який переведено до складу невиробничих фондів за період, що перевірявся на загальну суму 32432,00 грн. (162161,48 грн. х 20% - 32432,00 грн.) в тому числі по періодах: грудень 2011 року - 32432,00 грн.(а.с.48)

Судом встановлено, що ТОВ «Стар-Кар» було віднесено до витрат 4 кварталу 2011 року залишкову вартість об"єкту поліпшення в сумі 162161 грн.

Порядок повернення об"єкта основних засобів у зв"язку із закінченням юку дії договору оперативної оренди регламентується п. 146.2 ПК України.

Згідно з ним у разі повернення об"єкта оперативної оренди внаслідок закінчення дії договору оперативної оренди орендар застосовує правила п. гб.іб ПК України для заміни основних засобів. Останнім передбачено, що у випадку неминучості відмови від використання об"єкта основних засобів платник у звітному періоді, у якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, що амортизується, за вирахуванням суми акопиченої амортизації окремого об"єкта основних засобів.

Згідно Положення Мінфінансів від 27.04.2000, № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Приписами ст. 145 Податкового кодексу України передбачена класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації:

група 1 - земельні ділянки; група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; група 3 - будівлі; споруди; передавальні пристрої; група 4 - машини та обладнання; з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень; група 5 - транспортні засоби; група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі); група 7 - тварини; група 8 - багаторічні насадження; група 9 - інші основні засоби; група 10 - бібліотечні фонди ; група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи; група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди; група 13 - природні ресурси; група 14 - інвентарна тара; група 15 - предмети прокату; група 16 - довгострокові біологічні активи.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписами п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що операція з повернення об"єкта оренди є однією операцією, не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, оскільки не відбувається постачання товарів, робіт, послуг та в жодному разі не є операцією з передачі платником активів до складу необоротних активів в межах свого балансу, як передбачено п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Слід також вказати, що на балансі платника після повернення об"єкту оперативної оренди, залишкова вартість ремонтних робіт не рахується відповідно до вимог чинного законодавства.

Податковим кодексом України визначено перелік операцій, які підпадають під визначення об"єкту оподаткування податком на додану вартість. И наведена вище операція з повернення відремонтованого об"єкту оперативної оренди не входить до зазначеного переліку.

З наведених вище підстав податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000028222, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 40540,00 грн. не грунтується на законних підставах.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000030222, згідно якого до позивача застосовано адміністративний штраф та інші санкції в розмірі 510,00 грн.

Зі змісту вказаного рішення встановлено, що зазначена сума грошового зобов"язання визначена на підставі п.п. 20.1.2 п. 20, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що штраф до позивача застосовано за ненадання під час перевірки первинних документів, однак жодних доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що до перевірки підприємством надано вичерпний перелік первинних документів. Вказані пояснення представником податкового органу не спростовані.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідно до п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу в порушення вказаної норми права не складався акт щодо порушень, зазначених в податковому повідомленні - рішенні від 21.01.2013 року №000030222. Отже, у контролюючого органу відсутні законодавчо встановлені підстави для застосування до товариства штрафних санкцій.

За таких обставин, з урахуванням не дотримання податковим органом вимог законодавства при визначені грошового зобов"язання в ході проведення планової виїзної перевірки податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року №000030222 є неправомірним а підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належні документи, які підтверджують правомірність формування витрат в періоді, що перевірявся та у відповідності до вимог закону визначена суму об"єкта оподаткування, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.01.2013 року № 000027222, № 000028222, № 000029222, № 000030222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 03 вересня 2013 р.