Рішення № 33343526, 30.08.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/2687/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Таран Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В подальшому позовні вимоги уточнили та в обґрунтування зазначили, що після смерті матері залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, з якої ? частка квартири належала матері на підставі свідоцтва про право власності на житло за №14716, виданого Маріупольським державним виробничим підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик» 10 січня 1994 року, ? частка квартири належала на підставі вищевказаного свідоцтва батькові, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачі є єдиними спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, проте коли звернулися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, їм було відмовлено, оскільки наданий ними документ (свідоцтво про право власності на житло №14716, видане Маріупольським державним виробничим підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик»), який підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на квартиру, не відповідає вимогам законодавства. У зв'язку з цим, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 на момент смерті батька, ОСОБА_5, постійно з ним проживав та прийняв спадщину, просять визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 в таких частках: за ОСОБА_2 - право власності на 3/8 частки вказаної квартири, за ОСОБА_1 - на 5/8 частки квартири.

Позивачі та їх представник у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача Маріупольської міської ради у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, згодна з рішенням суду, прийнятим відповідно до діючого законодавства України.

При зазначених обставинах, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, оскільки в матеріалах справи мається достатньо доказів для вирішення по суті спірних правових відносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правові відносини.

Згідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 02.02.1953 року та серії НОМЕР_2 від 15.09.1975 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно є синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло за №14716, виданого Маріупольським державним виробничим підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик» 10 січня 1994 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 05.08.2010 року), та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 14.09.2012 року).

Згідно до особового рахунку квартири АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 мешкає за вказаною адресою з 07.04.1998 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 18.02.2013 року після смерті ОСОБА_4 Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа №102/2013.

Згідно до копії спадкової справи №102/2013, відкритої Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, єдиними спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори 18.02.2013 року за вхідними №200 та №201, є, відповідно, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 18.02.2013 року спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 відсутня.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постановами державного нотаріуса Першої Маріупольської державної нотаріальної контори про відмову у вчинені нотаріальної дії №1017/02-31 та №1018/02-31 від 14 червня 2013 року позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, яке складається з квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з подачею спадкоємцями документів, які не відповідають вимогам законодавства і не можуть бути прийняті як правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вказану вище квартиру.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, було видано на підставі розпорядження (наказу) від 10.01.1994 року №14716, про що було внесено відповідний запис до реєстраційної книги.

Згідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, яка діяла на час виникнення прав на нерухоме майно) приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до п.5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир у власність громадян оформлялася свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструвалося в органах приватизації і не потребувало нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.п. 13, 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56 (яке було чинним на момент виникнення права власності на квартиру) приватизація державного житлового фонду здійснювалася уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управління яких знаходився державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснювалася на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Вищезазначеним Положенням також визначався порядок державної реєстрації права власності на квартиру, зокрема п.28 Положення передбачалася обов'язкова реєстрація в органах технічної інвентаризації свідоцтва про право власності на квартиру.

Таким чином, зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, право власності на приватизовану квартиру виникло у спадкодавців з моменту видачі розпорядження про передачу квартири в спільну сумісну власність, тобто з 10.01.1994 року.

З огляду на вказане суд вважає, що оскільки позивачі, як спадкоємці прийняли спадщину після смерті матері, але не можуть отримати свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, то слід захистити їхні права та в судовому порядку визнати за ними право власності на вказану квартиру як за єдиними спадкоємцями, які прийняли спадщину.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 80, 88, 197, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частки квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Турченко