Рішення № 33343405, 30.08.2013, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року справа № 407/455/2012

2/174/56/2013

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

участю:

представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника третьої особи адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє також від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, до ОСОБА_5, відділу ДВС Вільногірського МУЮ Дніпропетровської області, про поділ майна, придбаного подружжям під час шлюбу, треті особи у справі: ОСОБА_6, Вільногірське міське управління юстиції Дніпропетровської області,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 28.05.2012 р. та змінам до нього від 19.02.2013 р. (а.с.99-102), від 30.05.2013 р. (а.с.156-158) позивачка, керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71, 173 СК України, ст. ст. 316, 319, 325, 328, 355, 356, 357, 383, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 27, 31 ЦПК України, прохає:

1. провести поділ спірного майна між нею та відповідачем, яке складається з квартири АДРЕСА_1, придбану за договором купівлі-продажу квартири, який було укладено 24 травня 2002 року та посвідчено державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори, зареєстрованої в КП «БТІ м. Вільногірська» 10 червня 2002 р., запис в книгу за № 5, реєстраційний № 1695 (ІІ) та з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, який на цей час мешкає разом із позивачкою, відступити від принципу рівності часток подружжя у спірному майні та визнати за ОСОБА_3 право власності на 3\5 частини цієї квартири без виділу цієї частки в натурі;

2. визнати за відповідачем, ОСОБА_5, право власності на 2\5 частини в спірному майні без виділу цієї частки в натурі;

3. заборонити відповідачу, ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, вчиняти будь-які дії направлені на продаж зазначеної вище квартири та зобов'язати відповідача ВДВС Вільногірського міського управління юстиції припинити після набрання рішенням суду законної сили чинність арешту спірного майна та скасувати інші заходи виконання рішення суду.

4. судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді, покласти на відповідачів солідарно та стягнути з них на користь позивачки всі зазнані нею витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді.

В обгрунтування позову позивачка зазначила, що шлюб між нею та ОСОБА_5 було укладено та зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Вільногірської міської ради 29 березня 1997 року, актовий запис № 53.

В шлюбі з ОСОБА_5 у них народилась спільна дитина - син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на цей час мешкає разом з нею за зазначеною в позові адресою.

Під час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5, за спільні кошти подружжям, було придбано майно, яке зокрема складається із квартири АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири було укладено 24 травня 2002 року, посвідчено державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори та зареєстровано в КП «БТІ м. Вільногірська» 10 червня 2002 р. Вартість квартири за договором склала 7760 грн., інвентаризаційна вартість спірного майна на сьогоднішній день складає 22398 грн.

Оскільки частину коштів ОСОБА_3 з ОСОБА_5 брали в борг у батьків позивачки, при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири, як покупця було зазначено одноособово ОСОБА_3 Так само реєстрація права власності на спірне майно було здійснено на ім'я позивачки.

На сьогоднішній день, ОСОБА_3 з ОСОБА_5 мешкають окремо за різними адресами в різних населених пунктах Херсонської області - відповідач в будинку у своєї матері, а позивачка в м. Генічеську Херсонської області в орендованому житлі та фактично шлюбні відношення між подружжям ОСОБА_5 припинені. На сьогоднішній день, між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 виник спір щодо поділу майна, яке було придбано ними у шлюбі.

Відповідно до положень ст. 60 СК України, все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного доходу.

Таким чином, оскільки спірне житло було набуте ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 в період шлюбу за їх спільні кошти, то спірна квартира є спільною сумісною ОСОБА_3 та ОСОБА_5 власністю.

Відповідно до положень ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором, а при наявності відповідних підстав, суд може при вирішенні спору про поділ майна відступити від засади рівності часток подружжя, якщо з одним із подружжя проживає неповнолітня дитина. На сьогоднішній день, неповнолітня дитина сторін мешкає постійно разом із позивачкою - ОСОБА_3, в зв'язку з чим, можливо при вирішенні цього спору судом відступити від принципу рівності часток сторін у спірному майні та залишити за ОСОБА_3 у власність більшу частину спірної квартири.

Оскільки домовленостей щодо розподілу часток в спільному майні між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 не було, шлюбний договір між ними не укладався, права дитини на частку спірної квартири відповідач не визнає, в зв'язку з чим, спір щодо розподілу часток між ОСОБА_3 та відповідачем, повинен вирішуватись в судовому порядку. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, відповідно до вимог ст. 71 СК України, спір між ними може бути вирішений судом. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою. Оскільки спірне майно є квартирою, що розташована на п'ятому поверсі багатоквартирного будинку, виділити кожному із сторін його частку квартири в натурі є технічно неможливим.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п. 22 Постанови). В разі, коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (п.25 Постанови).

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до положень ст. 114 ЦПК України (виключна підсудність), позови що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження цього майна.

Крім того, відповідачем, ВДВС Вільногірського міського управління юстиції, якому відомо про наявність спору щодо спірного майна, який розглядається судом, проводяться дії, направлені на продаж спірної квартири з виконання виконавчого листа № 2-298\10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 коштів в сумі 63 229,67 грн., про що ОСОБА_3 отримала від відповідача - ВДВС Вільногірського міського управління юстиції повідомлення про реалізацію спірної квартири з прилюдних торгів. Тобто з дій відповідача - ВДВС Вільногірського міського управління юстиції випливає, що цим відповідачем не визнається право спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та їх неповнолітньої дитини.

В судове засідання позивачка не з'явилася, але в позовній заяві зазначила прохання про розгляд справи за її відсутності, а також надавала телефонограму про розгляд справи за її відсутності. (а.с.2-4, 36)

Представник позивача, адвокат ОСОБА_1, який не обмежений в його повноваженнях, в судовому засіданні позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві та змінах до позову, підтримав в повному обсязі. Представник додатково пояснив, що подружжя ОСОБА_5 спільно не проживають і не підтримують сімейні стосунки, хоча формально перебувають в зареєстрованому шлюбі. Це підтверджується даними про їх адреси, за якими суд направляв сторонам судові документи. Неповнолітня дитина мешкає з позивачкою, тому остання має право на збільшення її частки в спільному майні подружжя з врахуванням інтересів дитини. Іншого спільного майна подружжя ОСОБА_5, окрім спірної квартири, не має. Відділ ДВС, накладаючи арешт на спірну квартиру, не повідомив про ці дії відповідача ОСОБА_5, який є співвласником спірної квартири, оскільки вона була придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 в період перебування у шлюбі.

Відповідач, ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, але неодноразово надавав заяви про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що позов він визнає частково в частині права власності на ? частку спірної квартири і в цій частині проти задоволення позову не заперечує. (а.с.14, 42,54)

Відповідач, відділ ДВС Вільногірського МУЮ, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, разом з тим, раніше , в судовому засіданні, представник цього відповідача, ОСОБА_7, позов не визнала та надала пояснення, із яких витікає, що згідно технічної документації та відповіді БТІ, спірна квартира АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_3; відділом ДВС був здійснений арешт, складено акт опису і арешту майна та передано на реалізацію. (а.с.146,165,170)

Третя особа, ОСОБА_6, в судове засідання не з'явилася та надала заяву про розгляд справи за її відсутності, з участю її представника, адвоката ОСОБА_2 (а.с.23)

Представник третьої особи, ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_2, який не обмежений в його повноваженнях, в судовому засіданні пояснив, що на його думку позов не підлягає задоволенню, оскільки між подружжям ОСОБА_3 відсутній спір стосовно поділу майна, що підтверджується ухвалою суду від 16.11.2012 р., за якою позов ОСОБА_3 залишався без розгляду; сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, доказів того, що вони мешкають окремо один від одного і не підтримують сімейні стосунки, позивачем не надано. Фактично, позов подано з метою ускладнити виконання іншого судового рішення, за яким з ОСОБА_3 стягнено кошти на користь ОСОБА_6 Неправильних дій з боку відділу ДВС з виконання рішення суду не було. Підстав для поділу спірної квартири на 3/5 частки для позивача з врахуванням інтересів дитини, та на 2/5 частки для відповідача ОСОБА_5 немає, оскільки відсутні підстави для врахування інтересів неповнолітньої дитини.

Третя особа, Вільногірське міське управління юстиції, надало заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.105,116,164)

Суд вважає, що між сторонами, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які перебувають в зареєстрованому шлюбі, виник спір стосовно поділу спільного майна подружжя, яке складається з квартири, придбаної сторонами у шлюбі, і невизнання відповідачем особистого приватного права позивача на більшу частку квартири, з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем; а також спір між позивачем та відповідачем, відділом ДВС Вільногірського МУЮ, стосовно законності звернення стягнення на спірну квартиру для виконання іншого рішення суду про стягнення коштів з позивача ОСОБА_3 на користь третьої особи, ОСОБА_6

Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної сумісно власності позивачу та відповідачу, як подружжю, оскільки квартира була придбана в період перебування їх у шлюбі і за спільні кошти, проте право власності було оформлене лише на позивача, ОСОБА_3, що взаємно визнається сторонами та підтверджується: копією свідоцтва про одруження сторін, згідно якого вони уклали шлюб 29.03.1997 р., актовий запис № 53 відділу ВРАГС виконкому Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області (а.с.5); копією договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2002 р. (а.с.7); витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2011 р., та копії технічного паспорту на квартиру, згідно яких право власності на спірну квартиру зареєстроване, в цілому, за ОСОБА_3 (а.с.8,9); заявою ОСОБА_5, що надійшла до суду 11.10.2012 р., про визнання позову частково (а.с.42);копією ухвали Вільногірського міського суду від 16.11.2011 р. (а.с.56-а,56-б);

- спір між сторонами виник, саме, із-за спору стосовно часток подружжя в їх спільному майні, яке складається із спірної квартири, внаслідок того, що сторони, начебто, проживають окремо, і позивачка вважає, що має право на більшу частину квартири, враховуючи інтереси спільної дитини сторін, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з позивачкою; походження дитини від сторін підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6); стосовно того, що сторони проживають окремо, суд вважає, що належних та допустимих доказів стосовно цього факту сторонами не надано, відповідного судового рішення, яким би було встановлено факт окремого проживання подружжя ОСОБА_4, не представлено, з боку третьої особи, ОСОБА_6, цей факт не визнається; згідно позовної заяви (а.с.2), копії паспорту ОСОБА_3 (а.с.56), заяви ОСОБА_5 (а.с.42) вони зареєстровані за місцем проживання за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_2; належних та допустимих доказів того, що позивачка постійно, чи переважно мешкає за іншою адресою, не надано; факт наявності спору між сторонами, на думку суду, може буди підтвердженим також спробою відповідача, ОСОБА_5, подати до суду зустрічний позов, який був йому повернутий судом згідно ухвал суду (а.с. 120-122,124,129, 131-132,135, 140-141,143-144);

- на спірну квартиру відділом ДВС Вільногірського МУЮ, Дніпропетровської області, було звернено стягнення шляхом накладення арешту та виконання дій з підготовки до її продажі на прилюдних торгах, призначених на 06.11.2012 р. 10.00 годин, з метою виконання судового рішення Дніпропетровського апеляційного суду про стягнення з позивача, ОСОБА_3, на користь третьої особи, ОСОБА_6, грошових коштів в сумі 63229.67 грн.; при цьому стартова (початкова ціна квартири була визначена в сумі - 85695.00 грн.; дані факти підтверджуються: письмовими запереченнями та заявою ОСОБА_6, що надійшли до суду 07.08.2012 р. (а.с.20,22); ухвалою Вільногірського міського суду від 29.10.2012 р., про залучення до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_6 (а.с.47); копією повідомлення ПП «СП Юстиція» про призначення торгів на 06.11.2012 р. (а.с.60,61); ухвалою Вільногірського міського суду про забезпечення позову від 26.11.2012 р., яким заборонено відчуження спірної квартири в будь-який спосіб (а.с.64); копією ухвали Вільногірського міського суду від 20.02.2012 р. про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 (а.с.94); копією постанови державного виконавця відділу ДВС Вільногірського МУЮ про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-298/10, виданого 21.04.2010 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 - 63229.67 грн. (а.с.95); копією ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2012 р. (а.с.96); копіями зустрічних позовів ОСОБА_5 та ухвалами про залишення їх без руху та про повернення позивачу цих позовів (а.с. 120-122,124,129, 131-132,135, 140-141,143-144);

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 321 ЦК України, 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право на захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а саме, 1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ст. 60 СК України:1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України, 1. Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. 2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України: 1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; 2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою; Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 70 СК України, 1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї; 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 71 СК України: 1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення; 2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; 3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності; Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя; 4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України; 5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

На підставі положень вищезазначених норм права, з врахуванням встановлених у справі обставин, слід зробити наступні висновки:

- спірна квартира - є спільною сумісною власності подружжя ОСОБА_5, тобто позивача - ОСОБА_3 та відповідача - ОСОБА_5, і в зв'язку з поділом цього спільного майна подружжя, їхні частки є рівними, оскільки про інше між ними ніяких домовленостей не укладалося;

- вимога позивача про врахування при поділі квартири інтересів спільної дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як підстави для збільшення частки позивача у спільному майні, не є належним чином обґрунтованою та доведеною, оскільки позивач не надав будь-яких допустимих та належних доказів стосовно того, що подружжя мешкає окремо один від одного, що дитина мешкає разом з позивачем, що є підстави для відступу від засади рівності часток подружжя в їх спільному майні, що передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 70 СК України;

- позовна вимога про виділення часток у спільній власності на спірну квартиру, без поділу майна в натурі підлягає задоволенню частково, а саме - по ? частці кожному: ОСОБА_3 і ОСОБА_5, без виділення цих часток в натурі.

Згідно ч. ч. І, 2 ст.73 СК України, - за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі; стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Згідно ч. І ст.371 ЦК України, - кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Згідно ч.6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження, у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно ч. І ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі положень цих норм права слід зробити висновки:

- відповідачем, відділом ДВС Вільногірського МУЮ, Дніпропетровської області, було здійснено опис та накладення арешту на спірну квартиру всупереч вимог закону, тобто без виділення частки відповідача - ОСОБА_5 в спільному сумісному майні з ОСОБА_3; при цьому відповідач не прийняв до уваги все набуте подружжям спільне сумісне майно, і, таким чином, не було визначено розмір часток, та яке конкретно майно має бути виділеним позивачу - ОСОБА_3 та відповідачу - ОСОБА_5; також державним виконавцем не було прийнято заходів до встановлення того, що договір, з якого виникли зобов'язання у позивача ОСОБА_3 перед третьою особою, ОСОБА_6, в зв'язку з чим на підставі рішення суду державним виконавцем було здійснено звернення стягнення на спірну квартиру, був укладений в інтересах її сім'ї, і те, що було одержане за договором, було використано на потреби сім'ї; відповідно до закону, і виділення частки в спільному майні подружжя і встановлення факту укладення договору в інтересах сім'ї, мають бути встановленими за рішенням суду, проте таких рішень суду сторони не надали;

- позовні вимоги про заборону відповідачу, ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, вчиняти будь-які дії направлені на продаж зазначеної вище квартири та зобов'язання його припинити після набрання рішенням суду законної сили чинність арешту спірного майна та скасувати інші заходи виконання рішення суду - підлягають задоволенню частково, а саме, за виключенням вимоги про скасування інших заходів виконання рішення суду, оскільки ці вимоги не конкретизовані, надати оцінку їх змісту та законності немає можливості, окрім того, суд розглядає справу в межах позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р., і доходить висновку про покладення судових витрат у справі на сторони пропорційно сумі вимог, в задоволенні яких відмовлено, та сумі вимог, які задоволено; при цьому суд вважає, що для вирахування судового збору за майнові вимоги слід взяти вартість спірної квартири, яка була визначена для проведення прилюдних торгів в сумі - 85695.00 грн. (а.с.60), пропорційно розміру відсужуваної частки квартири, тобто 42847 грн.; для чого слід: судові витрати, в виді судового збору: 114.70 грн. - за немайнові вимоги (вимоги до відділу ДВС) покласти за рахунок Державного бюджету України; 428.47 грн. - за майнові вимоги (про поділ квартири) покласти пропорційно сумі задоволених позовних вимог та сумі вимог в задоволенні яких відмовлено, на сторони, а саме: на відповідача, ОСОБА_5, у розмірі 4/5 частин, тобто - 342, 76 грн., стягнувши з нього на користь позивачки, ОСОБА_3, 138.29 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору, та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 204.47 грн., та на позивачку, ОСОБА_3, у розмірі 1/5 частини, тобто 85.69 грн., враховуючи, що нею було сплачено при подачі позову судовий збір в сумі - 223.98 грн., із якої в дохід держави України суд зараховує суму - 85.69 грн., а решту суми - 138.29 грн. стягнути з відповідача ОСОБА_5 користь позивачки.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Провести поділ спільного майна, належного подружжю: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженці м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованій за місцем проживання АДРЕСА_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцю м. Вільногірська, Дніпропетровської області, зареєстрованому за місцем проживання АДРЕСА_2, яке складається з квартири АДРЕСА_1, придбаної за договором купівлі-продажу квартири від 24 травня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори, право власності на яку зареєстровано в КП «БТІ м. Вільногірська» 10 червня 2002 р., запис в книгу за № 5, реєстраційний № 1695 (ІІо), визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності, за кожним на 1/2 частку цієї квартири без виділу цих часток в натурі.

Заборонити відділу ДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області вчиняти будь-які дії, направлені на продаж зазначеної вище квартири.

Зобов'язати відділ ДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області припинити, після набрання даним рішенням суду законної сили, чинність арешту спірного майна: квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати, в виді судового збору: 114.70 грн. - за немайнові вимоги (вимоги до відділу ДВС) покласти за рахунок Державного бюджету України; 428.47 грн. - за майнові вимоги (про поділ квартири) покласти пропорційно сумі задоволених позовних вимог та сумі вимог в задоволенні яких відмовлено, на сторони, а саме: на відповідача, ОСОБА_5, у розмірі 4/5 частин, тобто - 342, 76 грн., стягнувши з нього на користь позивачки, ОСОБА_3, 138.29 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору, та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 204.47 грн., та на позивачку, ОСОБА_3, у розмірі 1/5 частини, тобто 85.69 грн., враховуючи, що нею було сплачено при подачі позову судовий збір в сумі - 223.98 грн., із якої в дохід держави України суд зараховує суму - 85.69 грн., а решту суми - 138.29 грн. стягує з відповідача на користь позивачки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третім особам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.