Рішення № 33343319, 09.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2739/13 09.09.2013 09.09.2013 09.09.2013

Провадження №22-ц/784/2336/13

Провадження № 22ц/784/2336/13 Головуючий у 1-ї інстанції Бібік М.В.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

9 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.А.,

суддів: Лівінського І.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарі: Яценко Л.В.,

за участю: представника відповідача - Довбні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Приватно-орендного підприємства (ПОП) «Вікторія»

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3

до ПОП «Вікторія»,

третя особа - Відділ Держземагенства у Новобузькому районі Миколаївської області

(далі - Держземагенство)

про визнання недійсним договору оренди і витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ПОП «Вікторія», третя особа - Відділ Держземагенства у Новобузькому районі, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 11,50га, розташована на території Новомихайлівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, яку вона у 2009 році передала в оренду ПОП «Вікторія» строком на 10 років. Але, у змісті договору відсутні суттєві умови щодо опису об'єкта оренди, порядку виплати орендної плати та умови передачі у заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є підставою для його визнання недійсним і витребування належного позивачці майна.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 1 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ПОП «Вікторія», та із незаконного володіння ПОП «Вікторія» витребувана земельна ділянка площею 11,5га, що належить ОСОБА_3. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ПОП «Вікторія», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду скасувати, так як зміст договору відповідає вимогам діючого законодавства і був належним чином виконаний сторонами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання договору недійсним, суд першій інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт недійсності правочину, оскільки у змісті договору відсутня суттєва умова щодо передачі у заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З такими висновками суду першій інстанції слід погодитися, так як вони відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Судом встановлено, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 3 жовтня 2007 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 11,5га, розташована на території Новомихайлівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4).

З матеріалів справи вбачається, що 1 січня 2009 року між ПОП «Вікторія» (орендарем) і ОСОБА_3 (орендодавець) було підписано договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 11,5га строком на 10 років, який 21 червня 2010 року зареєстровано у Державному реєстрі (а.с.5). У змісті договору відсутня умова щодо передачі у заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належні формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачений перелік істотних умов договору оренди, відсутність однієї з яких, зокрема, умови щодо передачі у заставу і внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним.

За таких обставин не можна вважати, що договір оренди землі відповідає вимогам закону, а саме статті 15 Закону України «Про оренду землі» та частині 1 статті 203 ЦК України.

Доводи апелянта щодо наявності усіх умов договору є безпідставними, так як суперечать дослідженому судом змісту договору, а його виконання не впливає на його чинність, оскільки зміст договору суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Давши належну оцінку наявним обставинам справи, суд першій інстанції дійшов правильного висновку про те, що є підстави для визнання недійсним договору оренди землі і тому обґрунтовано задовольнив позов за цими вимогами.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду відносно наявності підстав для визнання договору оренди недійсним.

Враховуючи викладене та виходячи з меж апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення в цій частині не має.

Разом з тим, задовольняючи вимоги щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, так як ця вимога заявлена позивачкою у невідповідний спосіб захисту порушеного права, оскільки підставою для повернення в даному випадку земельної ділянки є застосування реституції, яка для даного спору є спеціальним правовим наслідком, аде такого позивачкою заявлено не було, а тому у суду не було підстав для самостійного виходу за межі позовних вимог.

За такого, рішення суду в цієї частині відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в їх задоволенні.

Крім цього, виходячи із змісту статті 88 ЦПК України, колегія суддів вважає, що необхідно рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши їх суми відповідно до обсягу задоволених вимог до 114 грн. 70 коп..

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного підприємства «Вікторія» задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року в частині вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПОП «Вікторія» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ПОП «Вікторія» 114 грн. 70 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді