Постанова № 33341554, 29.08.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/1633/13-a

"29" серпня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н. І.,

представника позивача - Буняка Я.В.,

за відсутності відповідача,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, всупереч вимогам ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не працевлаштував у 2012 році чотири інваліда згідно нормативу робочих місць, і за вказані незайняті інвалідами місця самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 32922,32 грн., що потягло за собою нарахування пені у розмірі 427,70 грн. У зв'язку з цим Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувшись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню на загальну суму 33350,02 грн. в судовому порядку.

Відповідач про розгляд справи неодноразово повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та трьох ухвал про відкладення розгляду справи у зв'язку з його неявкою (якими відповідач викликався у судові засідання) рекомендованими листами, - про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу всіх рекомендованих поштових відправлень.

Однак, незважаючи на те, що судом було звернуто увагу відповідача на обов'язок добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, та роз'яснено наслідки неприбуття його в судове засідання, - відповідач в судові засідання відповідач - не з'явився, натомість тричі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника. Разом з тим, суд зазначає, що всупереч заявленому клопотанню про відкладення розгляду справи від 01.07.2013 року (вх. від 02.07.2013 року) - відповідач станом на 29.08.2013 року не надав суду заперечень на позов. Крім того, відповідач не надав і жодних доказів на підтвердження реальності обставин, про які йдеться у всіх трьох заявлених ним клопотаннях про відкладення розгляду справи, та які б підтверджували у встановленому законом порядку наявність поважних причин для неявки уповноваженого представника товариства у судове засідання.

Таким чином, визнати вказані клопотання обґрунтованими належним чином - у суду немає правових підстав, а відтак, оскільки відповідач вчетверте не з'явився у судові засідання без поважних причин та з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином відповідача про наявність судової справи з його участю та можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, - суд прийшов до висновку про можливість вирішення справи за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів, - у відповідності до положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 29.08.2013 року представник позивача заявлений позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, однак, з урахуванням того, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, а саме: відповідач, який неодноразово належним чином був повідомлений про дату, час і місце судових засідань,- розгляд справи, за згодою представника позивача та у відповідності до положень статей 12, 41, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювався в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сахара» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 31138408) зареєстроване як юридична особа з 22.09.2000 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом - Закон №875-XII).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України № 875-ХІІ - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Приймаючи до уваги те, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України № 875-ХІІ - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 Закону N 875-XII - зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"№42 від 10.02.2007 року - було затверджено звіт форми №10-ПІ.

Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2012 рік, самостійно поданого відповідачем до Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - середньооблікова кількість штатних працівників становила 121 особу, при цьому середньорічна заробітна плата штатного працівника становила приблизно 8231,00 грн. (8230,58 грн. - по розрахунку заборгованості, здійсненого ТО ВФСЗІ - а.с.5).

Враховуючи чисельність штатних працівників підприємства, для виконання нормативу робочих місць для інвалідів відповідно до ст. 19 Закону №875-XII середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, які повинні були працювати на підприємстві на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII, у 2012 році - становила 5 осіб.

Разом з цим, працевлаштування чотирьох інвалідів протягом спірного періоду відповідачем - не забезпечено.

Під час розгляду даної справи, суд прийшов до висновку, що відповідач в 2012 році відповідних дій щодо працевлаштування на незайняті посади інвалідів та належного інформування відповідних органів про наявність на підприємстві вакансії для працевлаштування інваліда - не вчиняв.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Частиною четвертою статті 20 Закону №803-XII встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З аналізу положень ст.ст. 18, 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі -Порядок №70), затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

У відповідності до пункту 2 вказаного Порядку №70, окрім обов'язку подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, - на роботодавців покладено обов'язок подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Водночас, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" (який був чинним до вступу в дію Наказу Міністерства соціальної політики «Про затвердження форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання» № 316 від 31.05.2013 року) - було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців.

При цьому, форма звіту №3-ПН, затвердженого вказаною Інструкцією, окрім граф про характеристику вакантного місця та основних вимог до претендента на вакансію, містяться також графи 13 - 15, які заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.

Так, зокрема, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під окремими шифрами. Так, у разі працевлаштування інваліда зазначається потреба в працівнику за такою категорією громадян за шифром -" 11 -інваліди".

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №04/58/1917 від 08.04.2013 року відповідачем у 2012 році до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів - не подавалися.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем встановленого законом обов'язку працевлаштування інваліда за 2012 рік в матеріалах справи - відсутні, а відповідачем - не надані.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 2 статті 20 Закону № 875-XII - встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, частиною 4 цієї ж статті визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічні положення щодо строку сплати адміністративно-господарських санкцій, визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, закріплені пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за 4 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 32922,32 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме, із розрахунку заборгованості, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, за незайняте робоче місце для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 65 днів відповідачу на суму несплаченої заборгованості станом на час подачі даного позову до суду нараховано пеню - в розмірі 427,70 грн.

Станом на дату розгляду справи доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач не подав, що свідчить про несплату вказаних вище сум відповідачем у добровільному порядку.

Згідно з положеннями статті 20 Закону №875-XII - спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Пунктом 4.4 рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 передбачено, що при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав, відповідно до встановленого законом порядку, державній службі зайнятості інформацію, необхідної для організації працевлаштування інваліда, а також - самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки, встановлені Законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству.

Таким чином, - позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара» на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій в розмірі 32922,32 грн. та пені в розмірі 427,70 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 31138408, вул. Коцюбинського 6, м. Тернопіль,) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 14032334, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль) адміністративно-господарські санкції в розмірі 32922,32 (тридцять дві тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні 32 копійки) та пеню в розмірі 427,70 грн. (чотириста двадцять сім гривень 70 копійок), - шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами: р/р №31211230700002, ГУДКС України в Тернопільській обл., МФО - 838012, код одержувача - 37977726.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.