Постанова № 33341428, 03.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Справа №805/12242/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.,

за участі:

представника позивача Мащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 166792,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення податкової заборгованості з плати за землю у розмірі 166792,86 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 01.08.2013 року у відповідача існує податковий борг з плати за землю у загальному розмірі 152274,58 грн., який виник у зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань, а саме: за податковою декларацією від 30.01.2013 року №9002609958 у розмірі 21769,18 грн., за податковою декларацією від 14.02.2013 року №9006303930 у розмірі 130505,40 грн.

Крім того, відповідно до п.п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених строків погашення самостійно нарахованих сум грошового зобов'язання, на суму несвоєчасно сплаченого податкового боргу відповідачу була нарахована пеня у загальному розмірі 14518,28 грн.

Також позивач вказує на те, що ним приймались заходи щодо погашення податкового боргу відповідача, а саме була надіслана перша податкова вимога від 12.09.2002 року №1/16 на суму 2091,21 грн., яка отримана відповідачем 13.09.2002 року та друга податкова вимога від 15.10.2002 року №2/19 на суму 184006,27 грн., яка отримана відповідачем 17.10.2002 року.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» податкову заборгованість з плати за землю у загальному розмірі 166792,86 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно ч.1,3 ст.136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст. 112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає визнання адміністративного позову до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа 29 квітня 2003 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 32442295 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 296617, взятий на облік як платник податків Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією 15.05.2003 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 1/10/29-014-8 від 22.09.2006 року.

Судом встановлено, що відповідачем надано до позивача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (вх. № 9006303930 від 14.02.2013 року) за звітний податковий період - 2013 рік, відповідно до рядка 5 якої нарахований земельний податок на 2013 рік усього у розмірі 261010,73 грн., у тому числі по строку сплати 02.03.2013 року у розмірі 21750,90 грн., по строку сплати 30.03.2013 року у розмірі 21750,90 грн., по строку сплати 30.04.2013 року у розмірі 21750,90 грн., по строку сплати 30.05.2013 року у розмірі 21750,90 грн., по строку сплати 30.06.2013 року у розмірі 21750,90 грн., по строку сплати 30.07.2013 року у розмірі 21750,90 грн.

Також відповідачем подана до позивача податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (вх. № 9002609958 від 31.01.2012 року) за звітний податковий період - 2012 рік, відповідно до рядка 5 якої нарахований земельний податок на 2012 рік усього у розмірі 261231,81 грн., у тому числі по строку сплати 30.01.2013 року у розмірі 21769,18 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю, позивачем була нарахована пеня у загальному розмірі 14518,28 грн.

Позивачем виставлена відповідачу перша податкова вимога № 1/16 від 12 вересня 2002 року, згідно якої станом на 12 вересня 2002 року загальна сума податкового боргу вказаного платника податків за погодженими податковими зобов'язаннями становить 2091,21 грн. Вищезазначена податкова вимога отримана відповідачем 13.09.2002 року, що підтверджується його підписом на корінці першої податкової вимоги.

Також позивачем виставлена відповідачу друга податкова вимога № 2/19 від 15 жовтня 2002 року, згідно якої станом на 14 жовтня 2002 року загальна сума податкового боргу вказаного платника податків за погодженими податковими зобов'язаннями становить 184006,27 грн. Вищезазначена податкова вимога отримана відповідачем 17.10.2002 року, що підтверджується його підписом на корінці другої податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається із матеріалів справи починаючи з 12 вересня 2002 року (дата формування першої податкової вимоги) по теперішній час відповідач безперервно мав податковий борг, у зв'язку з чим податкові вимоги №1/16 від 12 вересня 2002 року та № 2/19 від 15 жовтня 2002 року є чинними.

Тобто, на час розгляду справи у відповідача існує податкова заборгованість з плати за землю у загальному розмірі 166792,86 грн., у тому числі за основним платежем - 152274,58 грн., за пенею - 14518,28 грн., що підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків станом на 31.08.2013 року. Отже, ця сума є узгодженою з моменту подання декларацій по теперішній час.

Згідно п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з плати за землю.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з плати за землю та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день звернення позивача до суду із позовом, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії, направлені на стягнення наявної суми податкового боргу з відповідача, проте зазначені дії не призвели до позитивних результатів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача загальної суми податкового боргу у розмірі 166792,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 -162, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 166792,86 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, які обслуговують Державне підприємство «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 32442295) суму податкової заборгованості з плати за землю у розмірі 166792 (сто шістдесят шість тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 86 коп. на користь місцевого бюджету м. Макіївки, р/р 33214811700066, код платежу 13050100, ГУДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37990227.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03.09.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 06.09.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.