Постанова № 33340319, 28.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа№ 910/9418/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Цурановій І.А.

за участю представників:

від позивача: Магурський О.П. - представник за дов. №1854 від 15.08.2012р.;

від відповідача: Толстенко А.В. - представник за дов. №13-11-8697 від 17.07.2013р.;

Чернюк В.В. - представник за дов. №13-11-14060 від 12.10.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.07.2013р. (дата підписання - 19.07.2013р.)

у справі №910/9418/13 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Віри Іванівни

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 286 042,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013р. Фізична особа-підприємець Беляєва Віра Іванівна звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого майна б/н від 21.08.2008р. у розмірі 286 042,99 грн., до складу яких входили: 268 472,79 грн. основного боргу за користування орендованим майном з грудня 2012р. по травень 2013р. включно, 266,62 грн. інфляційних, 9 272,08 грн. пені, 1 953,89 грн. 3% річних та 6 077,61 грн. збитків, понесених позивачем у зв'язку із розглядом спору у господарському суді.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань орендаря по своєчасному внесенню встановленої умовами Договору орендної плати за користування майном.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/9418/13.

Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказував на допущені позивачем при розрахунку помилки щодо визначення дати настання платежу і, як наслідок, періоду нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Наведене, за оцінкою відповідача, було підставою для відмови у задоволенні заявлених ФОП Беляєвою В.І. позовних вимог.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9418/13 (суддя - Мандриченко О.В.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із ПАТ «КБ «Надра» на користь ФОП Беляєвої В.І. 268 472,79 грн. заборгованості, 9 264,14 грн. пені, 1 854,41 грн. 3% річних, 266,62 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного договору між сторонами виникли правовідносини оренди, за якими відповідач зобов'язувався належним чином виконувати зобов'язання в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування орендованим майном. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, на думку господарського суду, мало наслідком примусове стягнення несплачених орендних платежів на користь позивача з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідно до виконаного судом першої інстанції вірного перерахунку заявлених до стягнення сум.

Відхиляючи позовні вимоги про стягнення із відповідача 6 077,61 грн. збитків, господарський суд зазначив, що понесені позивачем витрати на отримання юридичних послуг та фінансування інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді, не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив частково скасувати рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення із Банку орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені судом першої інстанці порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягало скасуванню. Так, за оцінкою скаржника, господарський суд не надав належної оцінки наведеним Банком запереченням і безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що позовні вимоги заявлені без дотримання вимог діючого законодавства про досудове врегулювання спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 09.08.2013р. №910/9418/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Куксов В.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 28.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. №910/9418/13 у зв'язку із перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Куксова В.В. замінено суддею Новіковим М.М.

28.08.2013р. до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив, в якому він просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні 28.08.2013р. представники сторін підтримали викладені ними у їхніх письмових поясненнях позиції. Представник відповідач просив про задоволення апеляційної скарги, а представник відповідача - про її відхилення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2008р. між Фізичною особою-підприємцем Беляєвою Вірою Іванівною (далі - орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - орендар, позивач, Банк) був укладений Договір оренди б/н (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар - прийняти в тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дзержинськ Дніпропетровської області, вул. 50 років Жовтня, загальна площа якого становить 407,0 кв.м. (п.1.1 Договору).

При цьому, загальна площа орендованого майна складає 250,7 кв.м. (абз. 2 п.1.1 Договору).

Згідно п.5.1. Договору сторони домовились, що прийом-передача орендованого майна здійснюється на підставі відповідного Акту, підписаного уповноваженими представниками сторін.

21.08.2008р. орендодавець передав, а орендар прийняв у платне тимчасове користування на умовах оренди приміщення, розміщене за адресою: Донецька обл., м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 16, площею 250,7 кв.м., що підтверджується двосторонньо підписаним Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 21.08.2008р. (а.с.12).

Строк оренди згідно п.3.1 Договору становив десять років з дня передачі орендованого майна орендарю.

Відповідно до п.4.2 Договору розмір орендної плати за перші шість місяців становив 30 400,00 грн., що еквівалентно 4 259,58 Євро по курсу НБК (з розрахунку 7,136855 грн. за 1 Євро). Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного Євро до гривні в рахунку.

Таким чином, розмір місячної орендної плати протягом спірного періоду - з грудня 2012р. по травень 2013р. включно - становив 4 259,58 грн.

За змістом п.4.3 Договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця на підставі даного Договору або виставлених рахунків. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від фінансового результату господарської діяльності.

Звертаючись до господарського суду з вимогами про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, позивач вказував, що відповідач не сплатив орендну плату за користування майном у період з грудня 2012р. по травень 2013р. включно.

Суд першої інстанції визнав ці доводи обґрунтованими і вимоги про стягнення із відповідача основного боргу по орендній платі у розмірі 268 472,79 грн. задовольнив.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився орендар (апелянт), який вказував на невірно виконаний позивачем розрахунок заборгованості Банку по орендній платі та, як наслідок, невірно виконаних всіх подальших нарахувань пені, інфляційних і 3% річних. Згідно наведого апелянтом у його скарзі контррозрахунку з урахуванням оційного курсу НБУ курсу гривні до Євро станом на дату платежу заборгованість Банку за Договором оренди становила 267 894,03 грн.

Наведене, за оцінкою скаржника, вказувало на неповне з'ясування господарським судом фактичних обставин справи та відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Утім, судова колегія із такими доводами апелянта погодитися не може.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають значення для справи. Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, або взагалі звільняється відповідальності за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч.4 та 6 ст.762 ЦК України).

З матеріалів справи випливає, що орендар у спірний період - з грудня 2012р. по травень 2013р. - здійснював користування об'єктом оренди; обставин, які за законом звільняли би його від плати за користування об'єктом оренди, Банк не навів, а тому в силу імперативного припису закону повинен був сплачувати оренду плату за користування річчю у строки та у розмірі, передбаченому договором - у розмірі 4 259,58 грн. на місяць.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи випливає, що відповідач користувався орендованим майном протягом спірного періоду - з грудня 2012р. по травень 2013р., однак, всупереч умов Договору та покладених на нього законом зобов'язань, орендну плату, не вносив.

У зв'язку з наведеним, доводи апелянта про відсутність у нього грошових зобов'язань перед позивачем судова колегія відхиляє, адже розмір орендної плати був погоджений сторонами у п.4.2 Договору, і в будь-якому випадку, з огляду на встановлену судом апеляційної інстанції відсутність передбачених законом обставин, які б звільняли Банк від виконання обов'язків орендаря і внесення орендної плати у порядку та розмірі, встановлені Договором, доводи скаржника підлягали відхиленню.

Враховуючи встановлене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення із відповідача 268 472,79 грн. заборгованості з орендної плати, допущеної орендарем у період користування об'єктом оренди з грудня 2012р. по травень 2013р., тому рішення у цій частині слід залишити без змін.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.4.5 Договору у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати орендодавцю, більше ніж за місяць, орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день сплати.

У зв'язку з порушенням відповідачем встановлених Договором строків внесення орендної плати, позивач нарахував на просив стягнути із відповідача 9 272,08 грн. пені.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просив стягнути із відповідача 266,62 грн. інфляційних втрат та 1 953,89 грн. 3% річних за прострочення останнім виконання своїх грошових зобов'язань за Договором.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок вказаних сум, господарський суд частково задовольнив позов щодо цих вимог, вказавши на допущені позивачем арифметичні помилки при виконанні розрахунку заявлених до стягнення сум.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування судового рішення у цій частині, відповідач вказував на невірне застосування судом першої інстанції норм ст.ст. 530, 625 ЦК України. За оцінкою скаржника, недотримання позивачем встановленого законом порядку досудового врегулювання спору в цій частині вимог, а саме: відсутність доказів направлення на адресу боржника вимоги у порядку ст.530 ЦК України, виключало можливість задоволення цих позовних вимог.

Однак, така позиція скаржника не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апелянт вважав, що до звернення з позовом позивач (орендодавець) мав направити вимогу до відповідача (орендаря) про сплату пені, інфляційних та 3%.

Між тим, за Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. №15-рп/2002 встановлено, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Перевіривши правильність виконаного судом першої інстанції перерахунку пені, інфляційних та 3% річних, судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Відтак, рішення місцевого господарського суду у цій частині підлягає залишенню без змін.

Переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією встановлено обгрунтованість висновків місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування за рахунок відповідача 6 077,61 грн. збитків, пов'язаних із оплатою ФОП Беляєвою В.І. наданих їй адвокатом юридичних послуг, витрат на проїзд та проживання в м. Києві, добові витрати, які на думку позивача, здійснені нею у зв'язку із розглядом господарським судом інших справ №5011-7/16141-2012 та №910/2103/13 за участю тих же сторін.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У зв'язку з наведеним, господарський суд правомірно зазначив, що за своєю правовою природою збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відшкодування збитків може бути покладено на сторону лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад цивільного правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. Витрати, які зазнав позивач, не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з розглядом справи.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог ФОП Беляєвої В.І. про стягнення із відповідача 6 077,61 грн. збитків є вірним.

Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржений судовий акт залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції також покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9418/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9418/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9418/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.