Постанова № 33340302, 03.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 909/652/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс), м. Івано-Франківськ №120 від 10.07.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2013 р.

у справі №909/652/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс), м. Івано-Франківськ,

про: стягнення заборгованості в сумі 39 792,18грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко М.М.- начальник юридичного відділу на підставі довіреності № 33 від 12.07.2013 року, Васько Х.І.- представник на підставі довіреності № 26 від 03.04.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2013 р. у справі №909/652/13 (суддя Круглова О.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", м. Івано-Франківськ до Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс), м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 39 792,18грн., задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2013 р. у справі №909/652/13 в частині пені (1357,85грн.), відповідач - Український державний конструкторсько-технологічний інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс), м. Івано-Франківськ - подав апеляційну скаргу, з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу скрутним матеріальним становищем відповідача та не врахуванням останнього судом першої інстанції . На підставі чого скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/652/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.13 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 03.09.13 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, у склад колегії замість судді Желіка М.Б. введено суддю Марка Р.І..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

Представники позивача в судове засідання 03.09.2013 року з'явились, проти апеляційної скарги заперечили з мотивів викладених у поданому письмовому відзиві. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим , просили залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 03.09.2013 р. представник скаржника не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" та Українським державним конструкторсько-технологічним інститутом 30.10.12 р. укладено договір № 28 купівлі - продажу теплової енергії. Згідно п.11.1 договору, він укладався на строк до 31.12.2012 р.. Відповідно до п.11.2 договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Встановлено, що договір продовжив свою дію на 2013 рік. Відповідно до п.1 договору, теплопостачальна організація (позивач) зобов`язалася продавати (постачати) споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді у відповідності з умовами договору, а відповідач - своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію у строки і на умовах, що передбачені договором. Пунктом 3.2.8 договору сторонами погоджено, що відповідач зобов"язався вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору. Пунктом 7.5 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковий період триває з 26 числа поточного місяця до 25 числа наступного місяця. Тариф, який застосовується позивачем до розрахунків встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 28.09.2012 року № 313 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" м. Івано-Франківськ" та становить: на теплову енергію для централізованого опалення - 746,20 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); на теплову енергію для централізованого гарячого водопостачання (підігрів води) - 999,90 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Оскільки, приміщення відповідача обладнане засобом обліку теплової енергії, розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії проводиться позивачем згідно з показниками лічильника, які знімаються відповідачем та подаються у "Звітах про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період" щомісячно.

Договір фактично виконувався позивачем. На виконання умов договору позивач продав (поставив) відповідачу теплову енергію загальною вартістю 38162,76 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої теплової енергії, звітами про обсяги спожитої теплової енергії у лютому-березні 2013 року та рахунками за поставлену теплову енергію, які отримані відповідачем. Ця сума оплачена не була. Зазначені фактичні обставини сторони не оскаржували.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України). В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України). Нормою ч.1 ст.530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами. Тому, суд першої інстанції підставно задовольнив позов в частині суми основного боргу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Встановлено пунктом 7.10 договору, що у випадку несплати у терміни, обумовлені цим Договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування в частині припинення постачання теплової енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з дня наступного за датою остаточного розрахунку до дня фактичної оплати. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Посилаючись на помилковість розрахунку, скаржник не надав альтернативного розрахунку та не пояснив, у чому саме полягає його помилковість. Посилання на скрутне матеріальне становище відповідача не приймається до уваги враховуючи, що згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону і матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Крім того, ухвалою суду від 25.07.2013 року зобов'язано скаржника здійснити сплату судового збору до 30.08.2013 року у розмірі 860,25 грн.

Проте, станом на момент винесення Львівським апеляційним судом судового рішення по справі , доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі суду не надано, у зв'язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2013 р. у справі № 909/652/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2013 р. у справі № 909/652/13 - без змін.

2.Стягнути з Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) (вул.Незалежності,46, м.Івано-Франківськ,76000, код ЄДРПОУ 00861529) в доход Держбюджету 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франкіської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.09.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Марко Р.І.