Рішення № 33340105, 02.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 911/2191/13

Господарський суд Київської області в складі колегії суддів: головуючий суддя: Скутельник П.Ф., судді: Горбасенко П.В., Саванчук С.О., при секретарі Каплі А.В., розглянувши матеріали справи №911/2191/13 у відкритому судовому засіданні

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод», ідентифікаційний код: 35788406, місцезнаходження: 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1,

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», ідентифікаційний код: 31907458, місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13,

про визнання переважного права на купівлю орендованого приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача: Добрівська А.В., яка діє на підставі довіреності від 02.11.2012 року №01/679;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» (далі за текстом: Відповідач) про визнання переважного права на купівлю орендованого приміщення, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м, загальна площа 3 910,1 кв. м; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м, загальна площа 3 230,6 кв. м; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м, загальна площа 2 561,6 кв. м; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м, загальна площа 38 407,4 кв. м. До позовної заяви від 31.05.2013 року №219/юр додано заяву про забезпечення позову від 31.05.2013 року за №220/юр, в якій Позивач просить забезпечити позов ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» до ТОВ НВН «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» шляхом заборони Відповідачу та третім особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження всього належного відповідачу нерухомого майна та реєстрації права власності на це майно за будь-якими третіми особами; заборонити Державній реєстраційній службі України вчиняти будь-які дії щодо оформлення/переоформлення права власності на об'єкти належні відповідачу.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач, в порушення п. 5.2. договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01, незважаючи на пропозицію Позивача щодо викупу орендованих нежилих приміщень, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м, загальна площа 3 910,1 кв. м; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м, загальна площа 3 230,6 кв. м; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м, загальна площа 2 561,6 кв. м; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м, загальна площа 38 407,4 кв. м, має намір продати вказані нежилі приміщення третім особам.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2013 року порушено провадження у справі №911/2191/13, розгляд якої призначено на 26.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2013 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову; з метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (ідентифікаційний код: 31907458, місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13) на праві власності та розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1164,0 кв. м., загальна площа 3910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м., загальна площа 3230,6 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2561,6 кв. м.; корпус 90 літ. В, площа забудови 3847,3 кв. м., загальна площа 38407,4 кв. м.; заборонено товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (ідентифікаційний код: 31907458, місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13) та третім особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (ідентифікаційний код: 31907458, місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13) на праві власності та розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1164,0 кв. м., загальна площа 3910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м., загальна площа 3230,6 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2561,6 кв. м.; корпус 90 літ. В, площа забудови 3847,3 кв. м., загальна площа 38407,4 кв. м, та реєстрації права власності на це майно за будь-якими третіми особами; заборонено Державній реєстраційній службі України вчиняти будь-які дії щодо оформлення/переоформлення права власності на нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (ідентифікаційний код: 31907458, місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13) на праві власності та розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1164,0 кв. м., загальна площа 3910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м., загальна площа 3230,6 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2561,6 кв. м.; корпус 90 літ. В, площа забудови 3847,3 кв. м., загальна площа 38407,4 кв. м.

26.06.2013 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.06.2013 року не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2013 року розгляд справи було відкладено на 22.07.2013 року.

У судовому засіданні 22.07.2013 року суд заслухав пояснення Позивача, який вимоги ухвали від 06.06.2013 року в повному обсязі не виконав. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.06.2013 року не виконав. В судовому засіданні Позивачем подано клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 21.08.2013 року; розгляд справи відкладено на 12.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 року призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 року справу №911/2191/13 прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Скутельник П.Ф., судді: Горбасенко П.В., Саванчук С.О.

12.08.2013 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.06.2013 року не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 року розгляд справи відкладено на 02.09.2013 року.

В судове засідання 02.09.2013 року з'явився Позивач, який вимоги ухвали від 06.06.2013 року в повному обсязі не виконав, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.06.2013 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.09.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01 (далі за текстом: Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, згідно переліку (додаток №1, додаток №2), яке знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Тираспольська, 1. Нерухоме майно надається орендарю для здійснення виробничої діяльності.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що нерухоме майно належить орендодавцю на праві власності. Правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Шелудченко О.В. приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу від 22.01.2008 року реєстраційний запис №307, що зареєстрований в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 05.02.2008 року, книга №5, номер запису 2021, реєстраційний запис №19746894.

Відповідно до п. 3.1. Договору, термін оренди складає 2 роки 11 місяців з моменту підписання даного договору.

Абзацом 8 п. 5.2. Договору визначено, що орендодавець зобов'язаний першочергово повідомити орендаря в разі продажу орендованого нерухомого майна.

Згідно абз. 7 п. 6.1. Договору, орендар має право першочергового викупу орендованого нерухомого майна в разі його продажу орендодавцем.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем у Додатку №1 до Договору погоджено перелік нерухомого майна, що передається в користування Позивачу, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м., загальна площа 3 910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м., загальна площа 3 230,6 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2 561,6 кв. м.; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м., загальна площа 38 407,4 кв. м.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач у позовній заяві від 31.05.2013 року 3219/юр вказує, що 24.04.2013 року з листа Відповідача від 18.04.2013 року №514/05 Позивачу стало відомо про те, що Відповідач має намір продати орендовані Позивачем приміщення.

На підтвердження позовних вимог Позивачем надано копію листа товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» від 18.04.2013 року №514/05, у якому Відповідач повідомляє, що у зв'язку з продажем орендованого Позивачем нерухомого майна відповідно до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 №06/05/09-01, товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» просить забезпечити вільний доступ потенційним покупцям до даного майна.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивачем, з метою придбання орендованого ним, на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01, нерухомого майна, на адресу Відповідача надіслано лист від 24.04.2013 року №173/юр, у якому Позивач повідомляв, що має намір, бажання, виробничу необхідність та можливість придбати нерухоме майно, що на даний момент знаходиться в оренді по Договору у Позивача, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м., загальна площа 3 910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м., загальна площа 3 230,6 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2 561,6 кв. м.; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м., загальна площа 38 407,4 кв. м. Також у своєму листі Позивач просив розглянути дану пропозицію, та повідомляв, що готовий викупити у Відповідача вищеперераховане нерухоме майно і готовий приступити до переговорів щодо істотних умов договору купівлі-продажу.

У відповідь на лист Позивача від 24.04.2013 року №173/юр, Відповідачем надіслано лист від 07.05.2013 року №540/05, у якому останній повідомляв, що товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» має намір продати дане нерухоме майно, але на даний час вже ведуться переговори з третіми особами про продаж даного нерухомого майна та досягнуті певні домовленості.

Згідно ч. 1 ст. 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Як стверджує Позивач, останній на протязі декількох років поспіль орендує вказані нежитлові приміщення для виробничих потреб, здійснює в них господарську діяльність, поточний ремонт, крім того приміщення знаходяться на території товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» та вкрай необхідні для ведення Позивачем виробничої діяльності.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема договір оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01, судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем, з дотриманням положень ст. 289 Господарського кодексу України, у п. 6.1. Договору визначено, що орендар має право першочергового викупу орендованого нерухомого майна в разі його продажу орендодавцем.

Поряд з цим судом встановлено, що станом на момент розгляду справи договір оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01 є чинним, а приміщення, передані в оренду за Договором перебувають у користуванні Позивача.

Пунктом 3.5. мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 10.12.2009 року у справі №1-46/2009 визначено, що у статті 777 Цивільного кодексу України визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу. Обмеження законодавцем права власника майна, переданого у найм (оренду), щодо розпорядження цим майном ґрунтується на розумних та справедливих критеріях. Це відповідає і позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, заява №8793/79» від 21 лютого 1986 року. За його змістом національний законодавець з метою підтримання соціальної справедливості у суспільстві як складової публічного інтересу може допустити захист інтересів орендарів майна, встановивши обмеження права його власників щодо визначення ними умов продажу орендованого майна.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Відповідач має намір відчужити нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Тираспольська, 1, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м., загальна площа 3 910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м., загальна площа 3 230,6 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2 561,6 кв. м.; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м., загальна площа 38 407,4 кв. м., яке перебуває у користуванні Позивача, а Позивач має бажання придбати вищевказане нерухоме майно, що підтверджується матеріалами справи, та те, що Позивачем та Відповідачем у п. 6.1. договору оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01 передбачено право Позивача, як орендаря вказаних нежилих приміщень, на першочерговий викуп орендованого нерухомого майна в разі його продажу Відповідачем, суд дійшов висновку про наявність у Позивача переважного права перед іншими особами на придбання орендованого ним нерухомого майна за договором оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» про визнання переважного права на викуп об'єкта оренди, а саме нежитлових приміщень, в м. Херсон по вул. Тираспольська, 1: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м, загальна площа 3 910,1 кв. м; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м, загальна площа 3 230,6 кв. м; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м., загальна площа 2 561,6 кв. м; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м, загальна площа 38 407,4 кв. м за товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод», є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору.

Судом встановлено, що Позивачем за подання позовної заяви від 31.05.2013 року 3219/юр сплачено судовий збір у розмірі 1 047,00 (одна тисяча сорок сім гривень 00 коп.), що підтверджується квитанцією від 30.05.2013 року №ПН73070.

Поряд з цим судом встановлено, що за подання клопотання (заяви) про забезпечення позову від 31.05.2013 року №220/юр, Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), що підтверджується квитанцією від 30.05.2013 року 3ПН73098.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

Згідно п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7, законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Згадане зменшення розміру судового збору не є можливим, якщо сума судового збору, що сплачується за подання позовної заяви, є меншою від суми судового збору, сплачуваного за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року за №16, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» про визнання переважного права на купівлю орендованого приміщення, - задовольнити повністю.

2. Визнати переважне право на викуп об'єкта оренди за договором оренди нерухомого майна від 01.05.2012 року №06/05/09-01 - нежитлових приміщень, а саме: інженерний корпус літ. М, площа забудови 1 164,0 кв. м., загальна площа 3 910,1 кв. м.; інженерно-обчислювальний центр І черга літ. ВІ, площа забудови 884,9 кв. м, загальна площа 3 230,6 кв. м; інженерно-обчислювальний центр літ. В2, площа забудови 781,9 кв. м, загальна площа 2 561,6 кв. м; корпус 90 літ. В, площа забудови 3 847,3 кв. м, загальна площа 38 407,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Тираспольська, 1, за товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод», ідентифікаційний код: 35788406, місцезнаходження: 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», ідентифікаційний код: 31907458, місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, 13, на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод», ідентифікаційний код: 35788406, місцезнаходження: 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

4. Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод», ідентифікаційний код: 35788406, місцезнаходження: 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, надмірно сплачений судовий збір у сумі 1 047,00 (одна тисяча сорок сім гривень 00 коп.), що перерахований на підставі квитанції від 30.05.2013 року №ПН73070, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області №911/2191/13.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий суддя П.Ф. Скутельник

Судді П.В. Горбасенко

С.О. Саванчук

Рішення підписано 02 вересня 2013 року