Рішення № 33340090, 02.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 911/2609/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК»

про стягнення 380415,91 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Остапчук А.М., довір. № 24 від 03.01.2013 р.

від відповідача: Зініна Н.М., довір. № 145-2 від 05.08.2013 р.

Обставини справи:

Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (далі - позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (далі - відповідач) про стягнення 220564,07 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2013 р. було порушено провадження у даній справі № 911/2609/13.

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 341 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р.

Розгляд справи відкладався.

22.07.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Метсобстар-ХК» було подано відзив № 133-2 від 19.07.2013 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на умовах договору № 441 від 01.03.2012 р., який був укладений між позивачем-2 та відповідачем. Так, згідно з розрахунком ціни позову ТОВ «Метсобстар-ХК» має заборгованість перед позивачем-2 в сумі 220564,07 грн., проте рахунки № 9733 від 22.03.2013 р., № 9894 від 25.04.2013 р. та № 9895 від 25.04.2013 р. за надані послуги за період з березня по квітень 2013 року не було надано до даної позовної заяви як докази виникнення зобов'язання у відповідача перед позивачем-2 щодо сплати заборгованості. Крім того, на думку відповідача, позивач-2 необґрунтовано проводить донарахування електроенергії в сумі 43717,20 грн.

Також відповідач наголошував, що позивачем-2 не надано жодних доказів направлення відповідачеві пакету документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт та податкових накладних), як і доказів його отримання відповідачем.

29.07.2013 р. до господарського суду Київської області від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця було подано пояснення б/н від 29.07.2013 р., відповідно до яких позивач-2 зазначив, що між ТОВ «Метсобстар-ХК» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця було укладено договір № 341 від 01.03.2012 р. Водночас додаткові угоди № 2 від 25.12.2012 р., № 3 від 14.01.2013 р., № 4 від 20.03.2013 р. були підписані ТОВ «Метсобстар-ХК» як додаткові угоди до договору № 441 від 01.03.2012 р. Відповідачем, незважаючи на дані розбіжності в нумерації договору та додаткових угод до нього, здійснювалась оплата наданих позивачем-2 на підставі даного договору послуг з постачання електричної енергії.

31.07.2013 р. до господарського суду Київської області позивачем-2 було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 19.07.2013 р., відповідно до якої позивач-2 просив суд стягнути з відповідача 380415,91 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

19.08.2013 р. до господарського суду Київської області від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця було подано пояснення б/н від 15.08.2013 р., відповідно до яких позивач-2 зазначив, що частина рахунків, актів виконаних робіт за договором були отримані особисто представником ТОВ «Метсобстар-ХК», про що свідчить підпис представника відповідача із зазначенням дати їх отримання в книзі виданих рахунків, а також рахунки та акти виконаних робіт направлялись на адресу ТОВ «Метсобстар-ХК» поштою.

Водночас, позивач-2 зазначив, що нарахування відповідачеві вартості електричної енергії після закінчення терміну дії договору здійснювалося по фактичному використанню займаних площ, оскільки ТОВ «Метсобстар-ХК» продовжувало надавати послуги з харчування, що підтверджується актами приймання-надання послуг з харчування в період з 01.03.2013 р. до 31.05.2013 р., які засвідчують фактичне перебування товариства та надання ним послуг з харчування на території військової частини.

19.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Метсобстар-ХК» були подані пояснення № 159-1 від 19.08.2013 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що строк дії договору був продовжений до 30.04.2013 р., жодних інших правочинів сторони не укладали, у зв'язку з чим вимоги про стягнення заборгованості, починаючи з 01.05.2013 р., є безпідставними.

02.09.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Метсобстар-ХК» були подані пояснення № 166-2 від 02.09.2013 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що він частково заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне.

Так, прокурор вимагає стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість у сумі 23033,57 грн. згідно рахунку № 10221 від 21.06.2013 р. за реактивну електроенергію. Проте умовами договору не передбачено обов'язок відповідача оплачувати вартість реактивної електроенергії, у зв'язку з чим вимога про стягнення вартості реактивної електроенергії є безпідставною.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків відповідач визнає існуючу заборгованість за договором в розмірі 176846,87 грн., у тому числі - 89639,92 грн. за березень 2013 року та у розмірі 87206,95 грн. за квітень 2013 року.

Водночас прокурор вимагав стягнути з відповідача на користь позивача-2 43717,20 грн. згідно рахунку № 9895 від 25.04.2013 р. в якості донарахування за електроенергію за період жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року у зв'язку із пошкодженням в цей період лічильників електроенергії. 29.08.2013 р. ТОВ «Метсобстар-ХК» було оплачено рахунок № 9895 від 25.04.2013 р. на суму 43717,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2538.

У судовому засіданні 02.09.2013 р. представник позивача-2 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.09.2013 р. частково заперечував проти задоволення позовних вимог.

Також представники сторін зазначили, що іншого договору ніж № 341 (за твердженням позивача-2) та № 441 (за твердженням відповідача) про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р. сторонами не укладалось.

У судовому засіданні 02.09.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.03.2012 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (сторона-2) було укладено договір № 341 (441) про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого сторона-2 згідно з показниками лічильників або за даними щомісячних актів обстеження (акт), підписаних сторонами (в довільній формі), виходячи з вартості встановлених енергозабезпечуючим підприємством тарифів споживання електроенергії, для кожної військової частини, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 р., відшкодовує вартість електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/7 від 01.03.2012 р., згідно рішення Міністра оборони України № 2519 від 01.03.2013 р.

У відповідності з п. 2.1 договору щомісячно, до 25 числа, сторона-1 та сторона-2 згідно з показниками лічильників і тарифами на момент дії даного договору,що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами як для споживача другого класу, складають і підписують акт (в довільній формі) про кількість спожитої електричної енергії в двох примірниках, який є підставою для виставлення рахунку-фактури на відшкодування вартості електроенергії.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що щомісячно, до 27 числа, сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру (додаток до договору), який складений на підставі акту виконаних робіт (додаток до договору), акт виконаних робіт та податкову накладну, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Сторона-2 приймає до виконання подані стороною-1 вище вказані документи та здійснює оплату на умовах цього договору на протязі 5 банківських днів (п. 2.4 договору).

У відповідності з п. 6.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє на період з 01.03.2012 р. до 31.12.2012 р.

Згідно з п. 6.3 договору, якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір розірвати його, договір автоматично пролонгується на термін дії договору про забезпечення нерухомим майном.

01.03.2012 р. Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 441 (341) про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р., відповідно до п. 2 якої п. 2.3 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.3. Щомісячно, до 27 числа місяця, сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру, який складений на підставі підписаного сторонами акту про кількість спожитої електричної енергії, акт виконаних робіт та податкову накладну, які є підставою для проведення оплати по даному договору».

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 п. 6.3 договору було викладено в наступній редакції: «п. 6.3. Даний договір може бути пролонгований на строк пролонгації договору на харчування, а також у разі укладання стороною-2 нового договору про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України».

25.12.2012 р. Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 441 (341) про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 6.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 6.1. Договір діє з 01.03.2012 р. до 31.01.2013 р.».

14.01.2013 р. Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 441 (341) від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 6.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 6.1. Договір діє з 01.03.2012 р. до 20.03.2013 р.».

20.03.2013 р. Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» було підписано додаткову угоду № 4 до договору № 441 (341) від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 1.1 договору було викладено в наступній редакції: «Сторона-2 відшкодовує стороні-2 вартість наданої електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі Договору про закупівлю послуг з харчування № 286/2/13/6 від 20.03.2013 року про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин)».

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 4 п. 6.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 6.1. Договір діє з 01.03.2012 р. до 30.04.2013 р.».

Як зазначає прокурор у позовній заяві, на виконання умов договору № 441 (341) від 01.03.2012 р. позивачем-2 було надано відповідачу послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується рахунками № 9733 від 22.03.2013 р. на суму 89639,92 грн., № 9895 від 25.04.2013 р. на суму 43717,20 грн., № 9894 від 25.04.2013 р. на суму 87206,95 грн., № 10060 від 24.05.2013 р. на суму 83349,82 грн., № 10107 від 01.06.2013 р. на суму 53468,45 грн., № 10221 від 21.06.2013 р. на суму 23033,57 грн., які були надані представнику ТОВ «Метсобстар-ХК», що підтверджується відповідними підписами про отримання рахунків у книзі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця виданих рахунків платним споживачам (копії зазначених рахунків, витягів з книги долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Крім того, рахунки за травень 2013 року були направлені відповідачу супровідним листом б/н, б/д, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.06.2013 р.

Оскільки відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором та не сплатив суму, зазначену в рахунках на оплату, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця було надіслано на адресу ТОВ «Метсобстар-ХК» попередження № 819 від 21.03.2013 р. про сплату, зокрема, 90042,82 грн. за електроенергію до 22.03.2013 р.

Крім того, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця було надіслано на адресу ТОВ «Метсобстар-ХК» претензії № 3875 від 09.11.2012 р., № 4052 від 04.12.2012 р., № 17 від 03.01.2013 р., № 542 від 15.02.2013 р., відповіді на які отримано не було.

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця та ТОВ «Метсобстар-ХК» були підписані акти звірки взаєморозрахунків за договором № 341 (441) за квітень 2013 року на суму 220564,07 грн. та станом на 01.07.2013 р. на суму 176846,87 грн.

Відповідно до наданої до матеріалів справи позивачем-2 довідки-розрахунку заборгованості, станом на 01.07.2013 р. сума боргу ТОВ «Метсобстар-ХК» становить 380415,91 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 89639,92 грн., за квітень 2013 року в сумі 130924,15 грн., за травень 2013 року в сумі 83349,82 грн., за червень 2013 року в сумі 76502,02 грн. (у тому числі - за реактивну енергію в сумі 23033,57 грн.).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач, у наданих суду поясненнях № 166-2 від 29.08.2013 р., визнав наявність заборгованості за договором в розмірі 176846,87 грн., у тому числі - в сумі 89639,92 грн. за березень 2013 року та в сумі 87206,95 грн. за квітень 2013 року.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Метсобстар-ХК» перед Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниця у зазначений вище частині, позовні вимоги про стягнення 176846,87 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі відповідачем було оплачено виставлений позивачем-2 рахунок № 9895 від 25.04.2013 р. на суму 43717,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2538 від 29.08.2013 р., у зв'язку з чим провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 43717,20 грн. боргу за договором про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 441 (341) від 01.03.2012 р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Що ж до вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 суми відшкодування вартості спожитої електричної енергії за травень-червень 2013 року, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо: 1) сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; 2) дотримана форма господарського договору, передбачена законом; 3) було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними умовами господарського договору є умови про предмет договору; умови про ціну договору; умови про термін договору; умови, визнані істотними за законом чи необхідні для договорів даного виду; умови, у відношенні яких за вимогою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди (ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України).

Як зазначено у ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як зазначалось вище, предметом договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування № 441 (341) від 01.03.2012 р., з урахуванням додаткової угоди № 4 до договору, є відшкодування відповідачем позивачеві-2 вартості спожитої електричної енергії в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг з харчування № 286/2/13/6 від 20.03.2013 р.

Пунктами 6.1, 6.3 договору передбачено, що договір діє з 01.03.2012 р. до 30.04.2013 р. Даний договір може бути пролонгований на строк пролонгації договору на харчування, а також у разі укладання стороною-2 нового договору про закупівлю послуг з громадського харчування з Міністерством оборони України.

Оскільки доказів укладання сторонами додаткової угоди до договору щодо продовження строку дії останнього суду не надано, суд дійшов висновку, що строк дії договору, в силу його п. 6.1, закінчився 30.04.2013 р.

За таких обставин, оскільки період виникнення заборгованості з відшкодування відповідачем вартості спожитої електричної енергії за травень-червень 2013 року визначений позивачем-2 за межами строку дії договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача сум відшкодування вартості спожитої електричної енергії за вказаний період є необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору.

В частині позовних вимог, провадження за якими у справі припинено, на підставі приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно розподілу решти судових витрат слід зазначити наступне.

У разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р.).

Таким чином, оскільки позивачі не звільнені від сплати судового збору, його розмір, визначений із суми позовних вимог, в частині яких було відмовлено, покладається пропорційно на Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення 43717,20 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, код 37250616) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (21007, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код 08320218) - 176846 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 87 коп. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метсобстар-ХК» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, кім. 310, код 37250616) на користь Державного бюджету України - 4411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 28 коп. судового збору.

6. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, код 00034022) в доход Державного бюджету України 1598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 52 коп. судового збору.

7. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця (21007, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код 08320218) в доход Державного бюджету України 1598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 52 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 06.09.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.