Рішення № 33340038, 02.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 911/3029/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ»

до Фізичної особи-підприємця Пацуриної Ольги Григорівни

про стягнення 18043,87 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Грегуль Н.В., довір. № 01-03/12 від 03.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пацуриної Ольги Григорівни (далі - відповідач) про стягнення 18043,87 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 14.12.2010 р. з ФОП Пацуриною О.Г. договору оренди нежитлового приміщення, згідно якого ТОВ «ТРЕЙДОМ» передало ФОП Пацуриній О.Г. у строкове платне користування нежитлове приміщення, однак платежі за користування майном сплачувалися орендарем неналежним чином, внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 14641,92 грн. основного боргу, 3089,45 грн. пені, 58,57 грн. інфляційних втрат, 253,93 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 19.08.2013 р. та 02.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 19.08.2013 р. та 02.09.2013 р. не з'явився, представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.09.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пацуриною Ольгою Григорівною (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення щодо передачі орендарю в оренду (строкове платне поворотне володіння та користування) нежитлового приміщення загальною площею 66,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: Київська область, м. Обухів, м-н Сосновий, буд. 2, приміщення № 2

15.12.2010 р. орендодавцем було передано, а орендарем прийнято вказане нежитлове приміщення за актом приймання-передачі від 15.12.2010 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: Київська обл., м. Обухів, м-н Сосновий, буд. 2, приміщення № 2.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується в грошовій формі і складає суму в розмірі 9057,30 грн. в тому числі ПДВ 20% - 1509,55 грн. за один місяць оренди.

Розілом 4 договору визначено, що орендна плата, згідно п. 3.1 даного договору, сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця в наступному порядку: за 1 (перший) та 2 (другий) місяці оренди в строк до 17.12.2010 року; починаючи з 3 (третього) місяця та до кінця дії договору не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, за який сплачується орендна плата.

Платежі, зазначені в п.п. 3.2, 3.3 цього договору, сплачуються орендарем на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним.

Після закінчення терміну оренди і до моменту передачі об'єкта оренди по акту приймання-передачі, орендар сплачує орендну плату та платежі, зазначені в п.п. 3.2, 3.3 договору, за весь час фактичного користування об'єктом оренди.

У випадку прострочення внесення платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.3 цього договору, наступні платежі, сплачені орендарем, зараховуються в рахунок погашення заборгованості за попередні місяці, незалежно від призначення платежу, зазначеного орендарем.

Відповідно до п. 5.1 договору строк оренди складає 12 (дванадцять) місяців з дати підписання даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору строк оренди може бути скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Підпунктом 7.1.3 п. 7.1 договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в установленому цим договором розмірі вносити орендодавцю орендну плату й інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 14.12.2011 року.

14.12.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до п. 11.1 договору оренди від 14.12.2010 р., виклавши його в наступній редакції: « 11.1 Цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 14.12.2012 року».

12 листопада 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої домовились за взаємною згодою розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14.12.2010 р. з 12.11.2012 р. Цього ж дня 12.11.2012 р. сторони підписали акт повернення майна з оренди.

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 12.11.2012 р. до договору сторони підтвердили, що заборгованість орендаря перед орендодавцем за договором станом на дату укладання цієї додаткової угоди складає 14 641,92 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 440,32 грн., і повинна бути сплачена орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15.11.2012 року включно.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за оренду майна за період з 14.12.2010 р. до 15.11.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок розміру заборгованості або докази внесення оплати за договором оренди нежитлового приміщення від 14.12.2010 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 14.12.2010 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 14641,92 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3089,45 грн. пені, керуючись пп. 8.1.1 п. 8.1 договору.

Так, згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 договору за прострочення сплати орендних платежів більше, ніж на 5 календарних днів з дати, встановленої у п. 4.1 даного договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплату пені в розмірі 0,1% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з вимогами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» господарським судам слід мати на увазі, що з огляду на положення частини шостої статті 231, частини другої статті 343 ГК України та статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Окрім того, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в як 0,1 % від суми простроченої оплати за період з 16.11.2012 р. до 14.06.2013 р. в сумі 3089,45 грн.

Проте, з урахуванням зазначених вище приписів ст.ст. 232, 343 Господарського кодексу України, належна до стягнення з відповідача сума пені, згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, становить 1092,14 грн. за період з 16.11.2012 р. по 16.05.2013 р.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 58,57 грн. за період з 16.11.2012 р. по 14.06.2013 р., є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 253,93 грн. за період з 16.11.2012 р. по 14.06.2013 р., є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пацуриної Ольги Григорівни (08701, Київська обл., м. Обухів, м-н Петровський, буд. 2, кв. 5, ідент. номер 2925621145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ» (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код 24101390) - 14641 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок одну) грн. 92 коп. основного боргу, 1092 (одну тисячу дев'яносто дві) грн. 14 коп. пені, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 93 коп. 3% річних, 1530 (одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. 85 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 06.09.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.