Рішення № 33340004, 30.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15307/13 30.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне наукове-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»

про стягнення 62187,08 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Кучкова Ю.В. (дов. № 9112012/06/13-1 від 13.06.2013)

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 62187,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 10789 від 24.06.2008, у Приватного акціонерного товариства «Спеціальне наукове-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» виникла сума заборгованості.

Ухвалою суду від 12.08.2013 провадження за вищезазначеним позовом порушено та призначено справу до розгляду на 30.08.2013 року.

До судового засідання з'явився представник позивача, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, поважність причин неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного кодексу України передбачено встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", яке є позивачем по справі.

24.06.2008 між Акціонерною енергетичною компанією «Київенерго» та Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна - Реставрація», яке відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна - Реставрація», укладено Договір про постачання електричної енергії № 10789 о/р № 10789017 (а. с. 15-21).

01.11.2010 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, пунктом 1 якої Договір викладено в новій редакції, згідно з Додатком 1 до цієї угоди, а також укладено у новій редакції Додаток 2 до Договору «Порядок розрахунків» (а.с.22-33).

Пунктом 1 Договору (тут і далі - у новій редакції), визначено, що Позивач продає Відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується своєчасно оплачувати використану (куплену) електричну енергію та здійснює інші платежі, згідно з умовами Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2 Додатку 2 «Порядок розрахунків» до Договору, Відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Підпункт 2.1 пункту 2 Додатку 2 до Договору зобов'язує Відповідача здійснювати попередню оплату до 28 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії, згідно з додатком до Договору «Обсяги " постачання електричної енергії Споживачу».

Підпункт 2.2 пункту 2 Додатку 2 до Договору зобов'язує Відповідача здійснити остаточний розрахунок, зокрема, за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії на підставі виставлених Позивачем рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який Відповідач надає Позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 1 та пп. 4.3, п. 5 Додатку 2 до Договору).

Наявність заборгованості за використану відповідачем активну електричну енергію у період з 01.01.2013 по 01.07.2013 підтверджується наданими у матеріалах справи копіями звітів про використану Приватним акціонерним товариством «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» у кожний з місяців позовного періоду. У кожному з наданих звітів міститься відмітка відповідача про отримання ним документів для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду (а. с. 37-43).

У підтвердження позовних вимог ПАТ «Київенерго» надало до матеріалів справи копії рахунків-розшифровок та рахунків за спірний період, актів приймання-передачі товарної продукції за спірний період, а також Довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію та Довідку про надходження коштів в погашення боргу за двократну вартість різниці між фактичною та договірною величинами спожитої електроенергії (а. с. 43-71).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"споживання енергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Виходячи з предмету Договору про постачання електричної енергії № 10789 о/р № 10789017, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За період 01.01.2013-01.07.2013 відповідачу за спожиту активну електричну енергію виставлено до сплати 55 838,19 грн., яки станом на день розгляду справи Відповідачем не сплачені. Станом на 01.07.2013 заборгованість відповідача становить 55 838,19 гри.

Факт наявності у відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 10789 о/р № 10789017 в розмірі 55 838,19 гри за спожиту активну електроенергію належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Крім того, судом встановлено, що пункт 5.1 Договору регламентує обов'язок відповідача надати позивачу не пізніше 1 жовтня поточного року відомості про очікувані величини споживання електричної енергії на наступний рік.

Очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2013 рік сторони обумовили у Додатку № 8а до Договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу». (а.с. 53)

Згідно пп. 4.2.2. Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, визначених, згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, Відповідач сплачує Позивачу двократну вартість фактично спожитої та договірної величин електроенергії.

Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.

Пункт 5 Додатку 2 до Договору вказує, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підсип! підтвердженого сторонами Додатка «Акт про використану електроенергію». Протягом наступних ,календарних місяців Відповідач отримує у Позивача рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Отже, враховуючи вказане вище, позивач встановив відповідачу на 2013 рік договірні величини споживання (далі - ДВС) електричної енергії, згідно наданих Відповідачем даних у Додатку 8А до Договору

У січні 2012 року зафіксовано перевищення Відповідачем договірних величин споживання електроенергії на 2 606 кВт/г, двократна вартість якого становить 2989,92 грн. (з ПДВ).

На січень 2013 року сторонами за Договором визначено ДВС на рівні 10000 кВт.

У звіті про використану активну електроенергію у січні 2013 року Відповідач зазначив, що використав разом 12606 кВт/г, що є перевищенням договірної величини споживання електричної енергії на 2606 кВт/г.

У листі Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 18.05.2009 р. № 1091/7/16-1517 «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що статтею 26 Закону України від 16.10.1997 №575/97-ВР «Про електроенергетику» (з урахуванням змін і доповнень) встановлено, що споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

Оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Так, за період 01.01.2013-01.02.2013 Відповідачу нараховано за перевищення договірних величин споживання 2989,92 грн. (з ПДВ).

Оскільки на день розгляду даної справи відповідачем не проведено оплати зазначеної суми, тому, станом на 01.07.2013, заборгованість Приватне акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна - Реставрація» за перевищення договірних величин споживання електричної енергії становить 2989,92 грн., що підтверджується звітом про використану у січні 2013 року активну електроенергію, рахунком та актом приймання-передавання товарної продукції на вказану суму боргу, попередженнями про припинення електропостачання.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 2752,43 грн., інфляційні втрати в сумі 49,63 грн. та 3% річних в сумі 556,91 грн., відносно яких суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за активну електроенергію за період з 01.01.2013 по 01.07.2013 підлягає задоволенню у сумі 49,63 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розрахунок 3% річних також відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.01.2013 по 01.07.2013 у сумі 556,91 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2 Договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0.1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій, згідно з Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати боргу за активну електричну енергію в період з 01.01.2013 по 01.07.2013 підлягає задоволенню у сумі 2752,43 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із системного аналізу вище наведених норм суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 62187,08 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» (04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9; ідентифікаційний код 21616277) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 55838 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 19 копійок боргу за спожиту активну енергію, 2989 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 92 копійки основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії шляхом зарахування зазначеної суми на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у Головному управління по м. Києву та Київської області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 та суму трьох відсотків річних 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 91 копійку, 49 (сорок дев'ять) гривень 63 копійки - інфляційної складової боргу, 2752 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) гривні 43 копійки пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійки судового збору за подання позовної заяви шляхом зарахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» на поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30.08.2013 року.

Повний текст рішення складено - 04.09.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова