Рішення № 3333870, 31.03.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 р.

Справа № 6/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Юрія Івановича при секретарі судового засідання Цюрак А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ТзОВ "СВ Альтера-Львів" вул.Симона Петлюри, 27,м.Львів,79000

до відповідача ТзОВ "Уніплит" вул. Заводська, 4,смт.Вигода,Долинський район, Івано-Франківська область,77552

про стягнення коштів за поставлений товар в сумі 54486,49грн.

Представники:

Від відповідача: Жмуркевич В.О.-юрисконсульт, (довіреність №115/14 від 02.12.08)

Від позивача : Дема Н.І.- представник ( довіреність№ 29/09 від 03.09)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 54486,49грн. в тому числі 1529,67 грн. індексу інфляції та 3% річних в сумі 209,67грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Зокрема посилається на те, що між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про постачання електрообладнання. Однак покупець не провів оплату за придбану продукцію в повному обсязі та допустив заборгованість перед продавцем ( позивач) в сумі 52747,15грн. на яку нараховано 3% річних та інфляційні збитки понесені позивачем.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, суд встановив, що між ТзОВ "СВ Альтера-Львів" (продавець) та ТзОВ"Уніплит" (покупець) було досягнуто домовленість про постачання електрообладнання, загальна кількість, номенклатура та вартість якого, визначатиметься видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання за домовленістю виконав в повному обсязі - поставив покупцеві товар на суму 76285,39грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей ( копії містяться в матеріалах справи).

Однак, як видно із зібраних у справі доказів, відповідач свої зобов"язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі, зокрема здійснив часткову проплату в сумі 23538,42грн., в зв"язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 18.12.08 становить 52747,15грн. Дана сума складає суму основного боргу.

У відповідності з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.12.08 позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про виконання зобов"язання із зазначенням терміну такого виконання. Однак, на день звернення позивача до суду вимога відповідачем не виконана- заборгованість не погашена.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та неподання відповідачем належних доказів про оплату заборгованої суми у встановлені законом строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 52747,15грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу дії ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 209,67грн. 3% річних та 1529,67грн. інфляційних втрат.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 209,67грн. 3% річних та 1529,67грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.509, 526, 530, 549, 625 Цивільногокодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з ТзОВ "Уніплит" вул. Заводська, 4,смт.Вигода,Долинський район, Івано-Франківська область ( р/р 2600500037015 в ВАТ "Укрексімбанк" м.Івано-Франківська, МФО 336688, ЗКПО 30905968) на користь ТзОВ "СВ Альтера-Львів" вул.Симона Петлюри, 27,м.Львів ( р/р 26002001523001 в ЛФ АТ "Укрінбанк", МФО 325826, код ЄДРПОУ 33252232) кошти в сумі 54486,49грн, 544,86грн. витрат по сплаті державного мита та 118,0грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Грица Юрій Іванович

рішення підписане 02.04.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Сивак Ірина Михайлівна