Рішення № 3333853, 30.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.09 р. Справа № 21/68

Позивач: Північно-Західне Закрите акціонерне товариство “Вторкольормет” м. Київ

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 26 528,24грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Дольська Л.А. – юр.

відповідача: Манерова Ю.В. – юр.

Північно-Західним Закритим акціонерним товариством “Вторкольормет” до Державного підприємства „Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення 26 528,24грн., у тому числі:

· 23 842,53грн. - вартість нестачі 12,483 т брухту чорних металів (відправлення за залізничною накладною № 32970691 від 26.06.2008р.);

· 2 217,35грн. інфляційних;

· 468,36грн. – 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на станцію призначення вагон прибув з нестачею, яка підтверджена комерційним актом. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення. Претензію товариства залізниця визнала, але грошові кошти на задоволення вимог не перерахувала, тому суму боргу має сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що:

- вантаж завантажено засобами вантажовідправника без участі залізниці;

- вантаж прибув у технічносправному вагоні, люки та двері закриті на справні запірні механізми.

Розгляд справи закінчено 30.03.2009р.

Для підготовки і оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 15-00год. 30.03.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

26.06.2008р. Північно-Західне Закрите акціонерне товариство “Вторкольормет” по залізничній накладній № 32970691 у напіввагоні № 66375924 відвантажило Закритому акціонерному товариству “Макіївський металургійний завод” брухт чорних металів (вид 21). За даними накладної вага нетто вантажу 53,35 т. Відвантаження здійснено на підставі укладеного між позивачем і ТОВ „ПФГ “Металінвест” договору № 29/3 від 29.03.2007р.

На станцію призначення вагон прибув 1 липня 2008р., де був складений акт загальної форми від 02.07.08р. № 691. Підстава складання акту загальної форми – заглибини у вагоні, порушення маркування.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Ясинувата Донецької залізниці.

За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт БН 697042/146 від 02.07.08р., згідно з яким:

- вантаж прибув у технічно справному вагоні;

- навантаження навалом, нижче бортів 100мм;

- вантаж маркірований, маркування порушене;

- над 3, 4 люками вагону заглибина 1000мм х 1500мм х 500мм;

- вага нетто зважування вантажу 40,6 т (брутто 63,55 т, тари з брусу 22,95 т), нестача вантажу складає 12,75 т проти даних залізничної накладної.

Зважування вагонів проводилося на 150 т електронних вагонних вагах вантажоодержувача два рази, нестача виявилася при кожному переважуванні.

Комерційний акт підписано: з боку залізниці – начальником станції, двома прийомоздавальниками, з боку одержувача – вагарем.

Вантажоодержувач зробив переуступний підпис на пред’явлення претензій і позовів на залізничній накладній відправнику вантажу.

Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу, вартість 12,483 т брухту чорних металів, яка складає 23 842,53грн., а також інфляційні і 3 % річних з визнаної за претензією, але не перерахованої, суми нестачі.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійно-позовному порядку. Порядок і терміни пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи, зокрема комерційним актом станції призначення, підтверджено.

Залізниця не довела, що втрата вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 23 842,53грн. із розрахунку: 12,483 т (нестача з урахуванням норми недостачi 0,5%) х 1 910,00 грн. (вартість 1 т брухту чорних металів).

Господарський суд вважає, що позов щодо вартості нестачі обґрунтований і підлягає задоволенню у сумі 23 842,53грн.

Вимоги щодо інфляційних і 3 % річних задоволенню не підлягають, оскільки:

· ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

· законодавством України не передбачено, що на суму недостачі (розмір фактично заподіяної шкоди) мають нараховуватись інфляційні і 3 % річних;

· ч.2 ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 46, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, п/р № 260020000293 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 336838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Північно-Західного Закритого акціонерного товариства “Вторкольормет” (03061, м. Київ, вул. Бакуніна, 3, п/р 26001300037280 у АКБ “Форум” м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 00195943) 23 842,53грн. вартості нестачі брухту чорних металів, 238,43грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 106,05 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя

Надруковано примірників:

1– у справу;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Виконала:

Тел.381-91-18