Рішення № 3333815, 30.03.2009, Господарський суд Чернігівської області

30.03.09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2009 р. справа № 9/34

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі",

код ЄДРПОУ 32750668, вул. Глібова 1,м. Ніжин,Чернігівська область,16600

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Ніжинсільмаш", код ЄДРПОУ 14311643,

вул. Шевченка 109, м.Ніжин,Ніжинський район, Чернігівська область,16600

Предмет спору: про стягнення 281239,71грн.

Суддя: Iвченко С.М.

Представники сторін:

позивача: Кіфік О.М. довіреність № 01-07/457 від 18.03.2009 представник

відповідача: Усатюк С.Д. довіреність № б/н від 23.03.2009 представник

У судовому засіданні присутній: Горбач С.Ф. розпорядник майна ВАТ "Ніжинсільмаш"

Рішення винесено після перерви, що оголошувалась у судовому засіданні згідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення 281239,71грн. , в т.ч. 224047,04 грн. основної заборгованості , 49488,37 грн. пені , 406,75 грн. річних та 7297,58 грн. інфляційних у зв"язку з невиконанням відповідачем умов договорів на постачання теплової енергії у частині оплати спожитої теплоенергії.

Відповідач у письмовому відзиві на позов частково заперечує позовні вимоги, зазначаючи, що згідно акту звірки станом на 26.03.09р. сума заборгованості, що визнається, складає 148514,23грн. та зазначає, що 6293,10 грн. абонплати за 2006 р. є погашеними, оскільки це є конкурсною вимогою,що виникла до порушення стосовно відповідача справи про банкрутство і не була заявлена у справі про банкрутство, а нарахування у сумі 9355,84 грн., за березень 2008 р., та 6998,20 грн. за квітень 2008 р. здійснено неправомірно,оскільки відповідач листом повідомив, про те, що приміщення заводоуправління не підлягають опаленню у опалювальному сезоні 2007-2998р.

Дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Сторонами на постачання теплової енергії було укладено договір №132 від 01.01.05 р. (далі - договір 1 ) та №132 від 16.10.06 р. (далі - договір 2), згідно до яких позивачем постачалася відповідачу теплова енергія.

Як зазначає позивач, у період з 01.02.06 р. по 30.09.06 р. відповідачем згідно до договору 1 не оплачено спожитої теплоенергії на суму 76539,94 грн., а за період з 01.10.06 р. по 28.02.09 р. згідно до договору 2 - на суму 147507,10 грн.

Згідно наданого у судовому засіданні акту звірки розрахунків, станом на 01.03.09 р. , за даними позивача, не оплачено теплоенергії на суму 211620,58 грн., а за даними відповідача - борг складає 188973,32 грн.

Сторонами не заперечується , що в період з 01.03.09 р. по 15.03.09 р. в рахунок погашення заборгованості відповідача здійснено взаємозаліки на суму 10 586,21 грн. за послуги та на суму 29872, 96 грн. за матеріали. Таким чином, заборгованість згідно акту звірки розрахунків, яка не оспорюється сторонами, складає 148514,15 грн.. Ця ж сума заборгованості визнається відповідачем у письмовому відзиві на позов.

Як свідчить запис у акті звіряння розбіжність складає на суму 6293,10 грн. по абонплаті за 2006 р., на суму 9355,984 грн. по нарахуванню за березень 2008 р. та на суму 6998,20 грн. по нарахуванню за квітень 2008 р.

Вимоги по абонплаті за 2006р. у сумі 6293,10 грн. відповідач вважає погашеними, як конкурсні вимоги, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Однак зазначені посилання відповідача є безпідставними та необгрунтованими, оскільки провадження у справі про банкрутство №9/166б/61б/105б/47б/36б/2б порушено 19.11.2004 р., а тому ці вимоги виникли у процедурах банкрутства і згідно до ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вони не можуть вважатися погашеними.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачається, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у сумі 154807,25 грн., з яких 148514,15 грн. - заборгованість за теплову енергію, та 6293,10 грн. - абонплата за 2006 р..

Що стосується вимог позивача щодо оплати нарахувань за березень-квітень 2008 р., то господарський суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Договором №132 від 16.10.06 р. (п.3.2.4) сторони передбачили, що споживач (відповідач по справі) зобов"язується повідомляти виробника (позивача по справі) про об"єкти теплоспоживання, які включені в додаток №1 та протягом опалювального сезону підключаються або відключаються від системи теплопостачання, а також що виробник зобов"язується (п.4.2.1) постачати теплову енергію до об"єктів споживача в обсязі, передбаченому додатками №№1,3 з коригуванням на фактичну температуру зовнішнього повітря.

В додатку №1 до договору №132 від 16.10.06 р. серед переліку приміщень, що опалюються, вказано будівлю заводоуправління опалювальною площею 2264,8 кв.м.

Відповідачем надано копію його листа, одержаного позивачем (вх. № 893 від13.09.07 р.), в якому йдеться, що керівництво ВАТ "Завод "Ніжинсільмаш" доводить до відома ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" про те, що будівля заводоуправління по вул.Шевченка,109 в м.Ніжині, в якій знаходяться орендовані та придбані приміщення , не будуть занесені до переліку об"єктів ВАТ "Завод "Ніжинсільмаш", які будуть опалюватися від котельної ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" в опалювальному сезоні 2007 р. - 2008 р.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, такого листа може бути розцінено як пропозицію (оферту) про внесення змін до додатку №1 до договору №132 від 16.10.06 р., які було прийнято позивачем, оскільки ним не повідомлено про незгоду з такою пропозицією у встановлений законом строк.

За таких умов, невідключення позивачем приміщень, від опалення яких відмовився відповідач, здійснено не з вини відповідача, і він не має відшкодовувати вартість теплоенергії, яку відпущено позивачем без згоди відповідача. З огляду на зазначене, у задоволенні вимоги щодо стягнення 9355,84 грн., нарахованих за березень 2008 р., та 6998,20 грн. , нарахованих за квітень 2008 р., має бути відмовлено.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв"язку з невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати, позивач нарахував інфляційні за лютий 2009 р. у сумі 7297,58 грн., виходячи з суми боргу 183748,06 грн. за період з 01.02.09 р. по 10.02.09 р. , на суму 163755,58 грн. за період з 10.02.09 р. по 28.02.09 р. Зважаючи на те, що до суми заборгованості безпідставно було включено нарахування за березень 2008 р. та квітень 2008 р. у сумах відповідно 9355,84 грн. та 6998,20 грн., інфляційні мають розраховуватись з суми боргу, зменшеної на вказані суми і складатимуть за період з 01.02.09р. по 28.02.09р. з врахування здійснених заліків у рахунок оплати - 6610,69 грн.

За лютий 2009 р. позивач нарахував 3% річних у сумі 406,75 грн. Розрахунок також здійснено з сум заборгованості, до яких включено безпідставно 16354,04 грн. за березень, квітень 2008 р. З врахуванням зменшення суми заборгованості, річні мають складати 367,78 грн. за період з 01.02.09 р. по 28.02.09 р.

Положення ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України , ст. 549 Цивільного кодексу України визначають, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст. 231 Господарського кодексу України , ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором або актом законодавства.

Пеня, яка передбачена договором в розмірі 1% за кожен день порушення строку оплати, перевищує розмір , передбачений Законом "України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання гроошових зобов"язань", оскільки у перерахунку з розміру подвійної облікової ставки НБУ, розмір щоденної пені не повинен перевищувати 0,065 % від суми заборгованості, тому з врахуванням такого обмеження, сума пені, що підлягає стягненню за період з 01.02.09 р. по 10.02.09 р. з суми боргу 167394,02 грн. складає 1088,06 грн., а з суми 147401,55 грн. за період з 10.02.09 р. по 28.02.09 р. складає 1820,41 грн., а загальна сума пені - 2908,47 грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 154807,25 грн. основного боргу, 2908,47 грн. пені, 6610,69 грн. інфляційних та 367,78 грн. річних.

Судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, тобто 1646, 94 грн. держмита та 69,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 538,549,625 Цивільного кодексу України, ст.230, 231 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

В И Р І ШИ В :

1.Відмовити в позові частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" , вул.Шевченка,109, м.Ніжин, 16600 (р/р 26006301835095 ПІБ м.Ніжина , МФО 353434, код ЄДРПОУ 14311643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі", вул.Глібова, 1, м.Ніжин, 16600 (р/р26006300001650 в ВАТ "Банк"Демарк", МФО 353575, код ЄДРПОУ 3275668) 154807,25 грн. основного боргу, 2908,47 грн. пені, 6610,69 грн. інфляційних , 367,78 грн. річних , 1646,94 грн. держмита та 69,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.М. Івченко