Рішення № 33338006, 06.09.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/6476/13-ц

2/248/2216/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

при секретарі Кубарєвої М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про розподіл спільного сумісного майна подружжя який мотивує тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 09.08.2002 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюбні відносини були припинені з відповідачем в червні 2013 року, а рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26.07.2013р. шлюб розірвано. Після припинення шлюбних відносин з відповідачем. Вона з дітьми стала мешкати окремо в помешканні її матері - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач залишився мешкати в придбаній в період шлюбу квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири оформлено на відповідача, останній вважає, що спірна квартира є його особистою власністю та вона не має права на цю квартиру.

Вказує, що після одруження з відповідачем вони орендували житловий будинок АДРЕСА_10, який в 2005 році придбали у власників будинку за кошти, які були ними зібрані в період шлюбу. Вартість житлового будинку складала 4 000 грн. договір купівлі-продажу вищевказаного будинку було оформлено на відповідача. На момент придбання вказаного будинку, вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною - донькою ОСОБА_3, до досягнення нею трирічного віку. Джерелом доходів родини була заробітна плата відповідача, який на той момент працював штабелювальником у ПАТ «ХТЗ», а також отримувана нею допомога на дитину.

В 2009 році вони здійснили обмін належного ним житлового будинку на квартиру АДРЕСА_2 без доплати грошових коштів. Оскільки первинний правовстановлюючий документ на житловий будинок був оформлений на ім'я відповідача, то і в договорі міни зазначений він.

В спірній квартирі вона зареєстрована з 05 серпня 2009 року.

Вартість квартири з урахуванням її технічних характеристик - трикімнатна квартира, площею 59 кв.м. на 5 поверсі 5-ти поверхового будинку, позивачка оцінює в 80 000 грн.

Нотаріальне посвідчення обох правочинів (договору купівлі-продажу житлового будинку, договору міни) було здійснено приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в її присутності як дружини набувача майна.

Оскільки вважає квартиру АДРЕСА_2 суб'єктом спільної сумісної власності, то при розподілі між сторонами як подружжям, вона має право на 1/2 її частину. Просить визнати за нею право власності на ? частину спірної квартири.

Крім того зазначає, що під час шлюбу за спільні кошти нею з відповідачем придбано наступне майно: телевізор марки Samsung, вартістю 1000 грн.; холодильник марки LG, вартістю 1500 грн.; музичний центр марки Samsung, вартістю 800 грн., комод вітчизняного виробництва, вартістю 700 грн.; газова плита, вартістю 1500 грн.; пральну машину, вартістю 1000 грн., всього на загальну суму 6500 грн.

Вважає, що з урахуванням інтересів дітей, які мешкають з нею і перебувають на її утриманні, вказане майно повинно бути розподілено між нею та відповідачем та просить за нею визнати право особистої власності та передати в натурі: телевізор марки Samsung, вартістю 1000 грн.; холодильник марки LG, вартістю 1500 грн.; комод вітчизняного виробництва, вартістю 700 грн., на загальну суму 3200 грн. За відповідачем визнати право особистої власності та виділити в натурі: музичний центр марки Samsung, вартістю 800 грн., газову плиту, вартістю 1500 грн.; пральну машину, вартістю 1000 грн., всього на загальну суму 3200 грн.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених в позовній заяві, за дорученням позивачки позовні вимоги в частині розподілу та виділення в натурі рухомих речей змінила та просить визнати за позивачкою право особистої власності та передати їй в натурі: телевізор марки Samsung, вартістю 1000 грн.; комод вітчизняного виробництва, вартістю 700 грн., пральну машину, вартістю 1000 грн., на загальну суму 2700 грн. За відповідачем визнати право особистої власності та виділити в натурі: музичний центр марки Samsung, вартістю 800 грн., газову плиту, вартістю 1500 грн.; холодильник марки LG, вартістю 1500 грн.; всього на загальну суму 3800 грн., стягнувши з відповідача на користь позивачки компенсацію різниці у частках при розподілі майна 500 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивачки понесені витрати на правову допомогу в сумі 1832,20грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 визнав та пояснив, що вони, перебуваючи з позивачкою в шлюбі, дійсно в червні 2006 року купили житловий будинок АДРЕСА_10 за гроші, які дала його матір. Гроші в сумі 18 000 грн. його мати надала його сім'ї в борг для придбання будинку для сім'ї. Вказані гроші до теперішнього часу матері не повернуті, вважає, що він з позивачкою повинні повернути матері зайняті гроші порівну. В 2009 році вказаний житловий будинок вони обміняли на квартиру АДРЕСА_2. Позивачка була присутня як при укладанні договору купівлі-продажу будинку, так і при укладанні договору про обмін нерухомості, як його дружина та надавала згоду на укладання договорів. Тому позовні вимоги в цій частині визнає.

Стосовно розподілу придбаних в період шлюбу предметів домашнього побуту, вважає, що газова плита, вартістю 1500 грн. повинна бути виключена з предметів розподілу, оскільки є приналежністю квартири та входить до її вартості, бо квартира газифікована і передбачає наявності газової плити. Не заперечує визнати за позивачкою право власності та передати їй в натурі: телевізор марки Samsung, вартістю 1000 грн.; комод вітчизняного виробництва, вартістю 700 грн., пральну машину, вартістю 1000 грн., на загальну суму 2700 грн., а за ним визнати право власності та виділити в натурі: музичний центр марки Samsung, вартістю 800 грн., газову плиту, вартістю 1500 грн.; холодильник марки LG, вартістю 1500 грн.; всього на суму 3700 грн. Не заперечує сплатити позивачці компенсацію різниці у частках при розподілі майна 500 грн.

Щодо вимог про стягнення з нього витрат позивачки на правову допомогу вважає, що такі витрати повинні бути поділені між сторонами порівну та він не заперечує сплатити позивачці половину її витрат, які вона понесла на правову допомогу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.08.2002 року, який було зареєстровано в відділі РАГС Харцизького міського управління юстиції, актовий запис №219. Шлюб розірвано рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26 липня 2013р.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивачка разом з донькою та сином після припинення шлюбних відносин з відповідачем, мешкають окремо від відповідача за адресою: АДРЕСА_1, що визнається та не заперечується відповідачем.

28.07.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за Р.№1988.

Згідно вказаного договору сторони домовились про обмін житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_10, який належить ОСОБА_2 на підстав договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Харцизькою державною нотаріальною конторою 20.06.2006р. за Р.№1-2920, зареєстрованого в Харцизькому БТІ за № запису 6667, в книзі 31, на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_9, що ніким в судовому засіданні не оспорювалося.

Крім того відповідно до п.8 вищевказаного договору, дружина ОСОБА_2 (ОСОБА_1) була присутня при оформленні вказаного договору та надала згоду на здійснення цього правочину.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України - якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до абз. 1 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до п.25 Постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до абз. 2 п. 24 Постанови не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Умовами ч.3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказану квартиру він отримав в обмін на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_10, який було куплено в шлюбі за гроші, які зайняла його сім'ї його матір з метою придбання житла для сім'ї.

При цьому суд враховує, що сам факт надання матір'ю відповідачу грошових коштів на придбання житлового будинку, який згодом був обміняний на спірну квартиру, відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України не надає останньому право особистої приватної власності на квартиру, оскільки грошові кошти на які посилається відповідач, були передані на сім'ю сторін.

Таким чином, аналізуючи усі зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про поділ квартири АДРЕСА_2, що є спільною сумісною власністю подружжя і визначення ідеальних рівних часток (по 1/2 частці ) за кожним із сторін у спірній квартирі.

Судом також встановлено на підставі пояснень позивача та відповідача, який згоден з вартістю майна, зазначеною позивачкою, що спірне майно: телевізор марки Samsung, вартістю 1000 грн.; холодильник марки LG, вартістю 1500 грн.; музичний центр марки Samsung, вартістю 800 грн., комод вітчизняного виробництва, вартістю 700 грн.; газова плита, вартістю 1500 грн.; пральну машину, вартістю 1000 грн., сторони придбали в період шлюбу та воно є їх спільною сумісною власністю.

Доводи відповідача про виключення газової плити з об'єктів поділу майна подружжя через те, що газова плита, яка була придбана сторонами в період шлюбу за 1500 грн. та встановлена сторонами в спірній квартирі замість застарілої газової пічки, яка була передана колишнім власником при укладанні договору міни нерухомостів, не спростовує доводу позивача про включення цього об'єкту зі складу об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Оскільки при розподілі майна подружжя, зокрема, виділення газової плити одному з подружжя в натурі, не буде втрачено ні цільове призначення газової плити, ні спірної квартири, то така річ повинна бути включена до об'єктів спільного майна подружжя, що підлягають поділу.

При цьому те, що вказана газова плита має стаціонарне місце у квартирі сторін, але в квартирі фактично мешкає відповідач, то суд вважає можливим врахувати цей факт при розподілі майна і виділити її в натрі відповідачу.

Щодо розподілу іншого рухомого майна, а саме побутової техніки та інших речей побуту, які визнаються сторонами предметами спільної сумісної власності та є предметом даного позову, то суд приймає варіант розподілу, запропонований позивачкою та визнаний відповідачем. При цьому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію вартості частки майна виділеного сторонам в натурі в сумі 500 грн., що також відповідачем визнається та не заперечується.

Щодо вимог про стягнення на користь позивачки понесених нею витрат на правову допомогу у розмірі 1835.20 грн., суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У відповідності зі ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час знайомлення з матеріалами справи в суді.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачці адвокатом ОСОБА_7, що підтверджується договором про надання правової допомоги №230-13Ц від 11.07.2012р., ордером серії ДН №000,30386 від 16.07.2013р. та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 25.05.2011р.

Послуги про надання правової допомоги оплачені позивачкою в сумі 2000 грн., що підтверджується розрахунковими квитанціями адвоката №84 від 16.07.2013р. та №92 від 06.09.2013р.

Відповідно до розрахунку суми оплаченого позивачкою гонорару за договором про надання правової допомоги, загальна вартість послуг адвоката з врахуванням граничних розмірів компенсації витрат відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» складає 1835,20 грн.

За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1835,20 грн.

При подачі позову, позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. З урахуванням того, що позовні вимоги позивача задовольняються повністю, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,61,65,69,70,71 СК України, ст.ст. 183,368, 364,372 ЦК України, ст.ст.10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Розподілити спільне сумісне майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності та виділити в натурі: телевізор марки Samsung, вартістю 1000 грн.; пральну машину, вартістю 1000 грн., комод вітчизняного виробництва, вартістю 700 грн., на загальну суму 2700 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності та виділити в натурі: музичний центр марки Samsung, вартістю 800 грн., газову плиту, вартістю 1500 грн.; холодильник марки LG, вартістю 1500 грн., всього на загальну суму 3800 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2) компенсацію різниці у вартості часток при розподілі майна в сумі 500 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1835,20 грн., а всього 2335,20грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в доход держави 229,40 грн. (р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код суду 02895679).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: