Рішення № 3333787, 26.03.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09 Справа № 11/93

За позовом дочірнього підприємства “Донбаснафтопродукт” товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаснафтопродукт”, м. Луганськ

до державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 207 584 грн. 57 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Мелехова О.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Торубара А.О., дов. б/н від 31.12.2008

від відповідача – Бухонін І.В., дов. № 03/5-626 від 31.12.2008

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача у справі інфляційних нарахувань у розмірі 183316 грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 24268 грн. 38 коп. за прострочення відповідачем платежу за рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2007 у справі № 2/450 за позовом дочірнього підприємства «Донбаснафтопродукт»товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт»до державного підприємства «Луганськвугілля»про стягнення 806419 грн. 91 коп. яким позовні вимоги ДП «Донбаснафтопродукт»ТОВ «Донбаснафтопродукт»були задоволені частково.

В судовому засіданні 26.03.2009 позивачем суду було надано письмове «доповнення позовних вимог» від 26.03.2009 із відповідним розрахунком, згідно з яким інфляційні витрати за період з листопада 2006 року по березень 2009 року складають 21725 грн. 19 коп., 3% річних за періоди з 01.11.2006 по 05.03.2007 та з 03.03.2009 по 26.03.2009 складають 4907 грн. 09 коп.

Вказана заява позивача містить тільки наведений вище розрахунок, суми якого не співпадають із вимогами, зазначеними у позовній заяві, та не містить ніяких вимог стосовно відповідача у справі, а тому не може вважатися заявою про уточнення (збільшення або зменшення) позовних вимог у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вказану заяву позивачем не надіслано, а також не вручено будь-яким іншим чином відповідачеві у справі.

З урахуванням викладеного вище заява позивача від 26.03.2009 про «доповнення позовних вимог»господарським судом до розгляду не приймається та підлягає поверненню позивачеві.

Поверненню позивачеві підлягає також додане до вказаної вище заяви платіжне доручення № 51 від 25.03.2009 про сплату державного мита у розмірі 266 грн. 32 коп.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач поти позовних вимог заперечив з підстав неправильного визначення позивачем періодів нарахувань, надавши суду контррозрахунок суми позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2007 у справі № 2/450 за позовом дочірнього підприємства «Донбаснафтопродукт»товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт»до державного підприємства «Луганськвугілля»про стягнення 806419 грн. 91 коп. та зустрічним позовом державного підприємства «Луганськвугілля» до дочірнього підприємства «Донбаснафтопродукт»товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт» про визнання недійсними актів виконаних робіт позові вимоги за первісним позовом задоволені частково, з ДП «Луганськвугілля»на користь ДП «ДОнбаснафтопродукт»ТОВ «Донбаснафтопродукт»стягнуто заборгваоність у розмірі 334717 грн. 62 коп., пеню у розмірі 31885 грн. 29 коп., інфляційні нарахування у сумі 23391 грн. 50 коп., річні у сумі 9312 грн. 17 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 6736 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 98 грн. 58 коп. У задоволенні зустрічного позову вказаним рішенням відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду набрало законної сили з 16.03.2007.

На час розгляду судом даної справи стягнуті вказаним вище рішенням суду грошові суми відповідачем на користь позивача не перераховані, що не спростовано відповідачем.

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2007 року по грудень 2008 року та 3% річних за період з березня 2007 року по лютий 2009 року, виходячи з загального розміру заборгованості відповідача за рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2007 у справі № 2/450, яка складає 406142 грн. 04 коп.

Заявлені до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних позивач обґрунтовує положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Як встановлено під час розгляду судом даної справи, у відповідача існує грошове зобов’язання перед позивачем за рішенням господарського суду Луганської області, яке продовжує існувати на теперішній час.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, і остання передбачає, що боржник який прострочив грошове зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань проведений невірно, оскільки позивач неправомірно завищив суму грошового зобов’язання, включивши до нього, крім суми основного боргу у розмірі 334717 грн. 62 коп. та пені у розмірі 31885 грн. 29 коп., ще й суми інфляційних втрат у розмірі 23391 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 9312 грн. 17 коп., державного мита у розмірі 6736 грн. 88 коп. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 98 грн. 58 коп., стягнуті вказаним вище рішенням місцевого господарського суду.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов’язанням є сума боргу, яка виникла на підставі зобов’язальних відносин сторін (договору), а не всі грошові суми, стягнуті за рішенням суду з боржника на користь кредитора, такі як відшкодування судових витрат, витрат від інфляції та річних, оскільки вони не були передбачені зобов’язаннями сторін, а є наслідками невиконання боржником саме своїх грошових зобов’язань.

Таким чином, грошовим простроченим зобов’язанням відповідача у даному випадку є зобов’язання зі сплати суми основного боргу - 334717 грн. 62 коп., та пені у розмірі 31885 грн. 29 коп.

Крім того, з урахуванням дати набрання законної сили рішенням господарського суду Луганської області - 16.03.2007, позивачем невірно визначений період нарахувань, а саме до розрахунку інфляційних нарахувань включений березень 2007 року, в той час як за період з 16.03.2007 по 31.03.2007 інфляційні нарахування здійснюватися не повинні. Період, визначений позивачем під час розрахунку 3% річних (з 03.03.2007 по 03.03.2009), також є необґрунтованим і з урахуванням набрання законної сили вказаним рішенням господарського суду цей період слід визначити з 16.03.2007 по 03.03.2009.

Таким чином, за розрахунком суду інфляційні нарахування на суму грошового зобов’язання відповідача, що підлягають до стягнення з останнього, за розрахунком суду за період з квітня 2007 року по лютий 2009 року (лютий 2009 року як граничний місяць нарахувань зазначений позивачем у розрахунку суми позову) складають 172372 грн. 96 коп.

За розрахунком суду за період з 16.03.2007 по 03.03.2009 до стягнення з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 21604 грн. 46 коп.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 172372 грн. 96 коп. та 3% річних у розмірі 21604 грн. 46 коп. з віднесенням на сторони судових витрат у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул.. Лермонтова, буд. 1в, код 32473323, на користь дочірнього підприємства «Донбаснафтопродукт»товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт», м. Луганськ, вул. Фабрична, буд. 1, код 31288775, 172372 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 21604 грн. 46 коп. 3% річних, витрати зі сплати державного мита у сумі 1939 грн. 77 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 27 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути позивачу заяву про «доповнення позовних вимог» від 26.03.2009 із додатком усього на двох аркушах (у тому числі платіжне доручення № 51 від 25.03.2009 на суму 266 грн. 32 коп.), а також повернути позивачу з Державного бюджету України державне мито у розмірі 266 грн. 32 коп., сплачене за платіжним дорученням № 51 від 25.03.2009.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутнього у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –31.03.2009.

Суддя М.О. Москаленко