Рішення № 33337792, 09.09.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4935/13-ц

(2/199/2192/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„09" вересня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Пантелєєва Я.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

за участі представника позивача - ОСОБА_2,

за участі представника відповідача - Муха Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про поновлення на роботі, виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, про оформлення відпустки по вагітності та пологах, про оформлення допомоги по вагітності та пологах, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що наказом від 05.05.2012 р. була прийнята на посаду регіонального менеджера з розвитку мережі у Дніпропетровське представництво «М.С.Л» (наказ №37-к); з 31.01.2013 р. по 13.02.2013 р., та з 12.02.2013 р. по 26.02.2013 р. вона перебувала на лікарняному. Як зазначається позивачем при зверненні до суду ніяких стягнень за час роботи вона не отримувала, порушень трудової дисципліни не допускала, працюючи, отримувала оклад в розмірі 8 000,00 грн., також згідно договору №МСЛ -12-004663 оренди транспортного засобу вона отримувала оренду за транспортний засіб в сумі 3 614,00 грн. щомісяця, керівництво було обізнано із тим, що позивач вагітна, та її відпускали до лікарів 15.01.2013 р., 31.01.2013 р., 28.02.2013 р., про що свідчать записи в обмінній карті. Утім, в кінці березня 2013 року позивачу наказали написати заяву і звільнитися за вданим бажанням, на що позивач відмовила, тому наказом від 26.03.2013 р. №31-к позивача було звільнено з 28.03.2013 р. як таку, що не витримала випробування на підставі ст. 28 КЗпП України; підставою звільнення була службова регіонального управляючого Житомирського від 27.03.2013 р.; з наказом позивача ознайомили 29.03.2013 р., трудову книжку позивач отримала 29.03.2013 р.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, вважає, що оскільки її ознайомили з наказом 29.03.2013 р., а згідно ст. 47 КЗпП України наказ про звільнення вона повинна отримати в день звільнення, днем звільнення треба вважати 29.03.2013 р., також позивач посилається на ст. 184 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, та передбачено обов'язкове працевлаштування вагітних жінок, звільнених після закінчення строкового трудового договору, і на час працевлаштування за ними зберігається заробітна плата.

13.05.2013 р. позивач мала піти у відпустку по вагітності та пологам, через що відповідач повинен оформити дану відпустку.

На відшкодування моральної шкоди позивач просила суд стягнути з відповідача 4 000,00 грн.; в обґрунтування спричиненої моральної шкоди позивач посилалася на те, що відчувала моральні страждання, завдані порушенням її трудових прав, оскільки втратила душевний спокій, стала знервованою, невпевненою, стратила сон, нервові розлади стали причиною сварок із чоловіком та подругами, позивач не змогла знайти собі іншої роботи тощо.

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов. Разом з тим, допитана в якості свідка позивач пояснила суду, що у листопада 2012 року вона отримала повідомлення від відповідача та 05.12.2012 р. працевлаштувалася та приступила до роботи. У січня 2013 року позивач дізналася про вагітність та відпросилася з роботи до лікарні, поставила до відома про вагітність роботодавця. 29.03.2013 р. позивача викликала бухгалтер, видала трудову книжку, заробітну плату, жодних листів про розірвання трудового договору позивач не отримувала. Відповідно до пояснень позивача вона залишилася без засобів для існування, не мала змоги влаштуватися на роботу, виникли проблеми з банками, адже вона має кредитні зобов'язання; коли вона підписувала про ознайомлення з наказом, підпису Власенка Є.В. (генерального директора ТОВ «М.С.Л.») не було, їй дали підписати «листочок без підпису».

Відповідач в особі представника за довіреністю позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, посилався на законності дій відповідача при звільнення позивача за ст. 28 КЗпП України. Відповідач наголошував на тому, що позивач під час проходження випробувального терміну (випробувальний термін був встановлений тривалістю три місяці; через те, що позивач протягом випробувального терміну перебувала на лікарняному /з 31.01.2013 р. по 13.02.2013 р., з 18.02.2013 р. по 26.02.2013 р./, випробувальний термін був продовжений на 23 дні), недобросовісно ставилася до виконання функціональних обов'язків, а саме не виконувала поставлені перед нею робочі завдання, що підтверджується службовими записками, не дотримувалася трудової дисципліни, систематично запізнювалася на роботу, була відсутня на роботі 07 березня 2013 р. взагалі.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом від 05.05.2012 р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду регіонального менеджера з розвитку мережі у Дніпропетровське представництво «М.С.Л» (наказ №37-к); з 31.01.2013 р. по 13.02.2013 р., та з 12.02.2013 р. по 26.02.2013 р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. За час роботи ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не отримувала; наказом від 26.03.2013 р. №31-к позивача було звільнено з 28.03.2013 р. як таку, що не витримала випробування на підставі ст. 28 КЗпП України; підставою звільнення була службова регіонального управляючого Житомирського від 27.03.2013 р.

Працівник вважається таким, який витримав випробування, якщо строк випробування закінчився, а він до закінчення цього строку не був звільнений з роботи. В період випробування працівник користується всіма трудовими правами і має обов'язки відповідно до законодавства про працю, угод, колективного і трудового договору. У період випробування він може бути звільнений з роботи як такий, що не витримав випробування. Підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий, оскільки випробування встановлюється "з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається" (частина перша ст. 26 КЗпП). Отже, звільнення за результатами випробування можливо, якщо буде встановлена невідповідність, як вона розуміється в п. 2 ст. 40 КЗпП, тобто виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Термін "невідповідність" з огляду на вищенаведене означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на основі відповідних статей Кодексу законів про працю, а не за результатами випробування, або притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень суду надано не було, як й не було надано доказів на підтвердження недостатньої кваліфікації позивача (ст.ст.10 та 60 ЦПК України).

Водночас, наказ про звільнення від 26.03.2013 р. виданий на підставі службової регіонального управляючого Житомирського О.Д., яке видано на день пізніше видання дня наказу про звільнення ОСОБА_1 (службова від 27.03.2013 р.).

Що стосується акту (а.с.43) та службових записок (а.с.44, 45), наданих відповідачем, то останні не є такими, що спростовують вищенаведене: наведене в них містить лише констатацію фактів з боку окремих осіб, які їх підписали (зокрема, омана, невиконання жодного з пунктів по розвитку мережі Дніпропетровського представництва, невиконання завдання без посилання на те, яке саме завдання не було виконано /а.с.45/, ), тоді як судом встановлений факт, що позивач не була ознайомлена з посадовими обов'язками та заперечувала проти справжності її підпису (а.с.55) про ознайомлення з посадовими обов'язками та завданням по розвитку мережі Дніпропетровського представництва на період з 11.01. по 28.02.2013 р.

Разом з тим, при розв'язанні вимоги позову ОСОБА_1 про незаконність її звільнення враховується те, що на звільнення за результатами випробування поширюються обмеження, встановлені, у тому числі ст. 184 КЗпП України, відповідно до ч. 2 якої звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Судом встановлено також, що на час звільнення позивача ОСОБА_1 остання була вагітна.

За наведених вище підстав звільнення позивача було проведено без законної підстави: адже власник не мав доказів невідповідності працівника - позивача роботі, на яку позивача було прийнято, та звільнив вагітну жінку (в даному випадку встановлення строку випробування не є вирішальним), тому з метою поновлення порушених прав позивача для суду вбачаються підстави для ухвалення про скасування наказу ТОВ «М.С.Л.» від 26.03.2013 р. про звільнення ОСОБА_1 та про поновлення позивача на посаді регіонального менеджера з розвитку мережі Дніпропетровського представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» та про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч. 1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України), розрахунок якого, тобто середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проведений в порядку, визначеному Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. та на підставі довідки про доходи позивача ОСОБА_1, наданої відповідачем (вих. №146 від 28.05.2013 р.): ((6 555,20 грн. + 4 315,17 грн. /середня заробітна плата за два календарних місяці роботи/) : 41 /кількість робочих днів за два календарних місяці роботи/ = 265,13 грн. /середньоденний заробіток/) х 53 /кількість днів вимушеного прогулу до початку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів, та яка мала бути надана позивачу за умови продовження нею роботи/ = 14 051,94 грн.

За 70 календарних днів до пологів втрата заробітної плати компенсується матеріальним забезпеченням, яке надається застрахованій особі (допомога по вагітності та пологах).

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то, задовольняючи її, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для її відшкодування, визначених статтею 237№ КЗпП; щодо розміру такого відшкодування, то суд виходить з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, та із засад розумності, виваженості та справедливості, через що, на переконання суду, з метою захисту порушених прав позивача присудження з відповідача для відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн. відповідатиме тим моральним стражданням, яких зазнав позивач.

З приводу вимоги позову про зобов'язання відповідача офіційно оформити відпустку по вагітності та пологах, то, відмовляючи в її задоволенні, суд виходить з того, що відпустка по вагітності та пологах є соціальною оплачуваною відпусткою (п. 4 ч. 1 ст. 4, ст. 17 Закону України «Про відпустки), яка надається жінкам на підставі медичного висновку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Відповідно до ст. 20 зазначеного вище закону тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Таким чином, оскільки дана відпустка надається у зв'язку з вагітністю та пологами, та після пологів ОСОБА_1 пройшло більше 56 днів (позивач відповідно до пояснень представника позивача народила дівчинку ІНФОРМАЦІЯ_1.) надання такої відпустки після спливу 56 днів після пологів не є таким, що відповідатиме закону, адже після спливу цього строку особі повинен призначатися інший вид соціальної відпустки - по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, такою, що підлягає задоволенню вимога позову про зобов'язання відповідача призначити допомогу по вагітності пологах. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Таким чином, оскільки звільнення позивача з роботи було визнано незаконним, наказ про звільнення судом скасований та позивача було поновлено на роботі, позивач має право на призначення та виплату допомоги по вагітності та пологам на підставі наданого позивачем листка непрацездатності однією загальною сумою в повному обсязі у найближчий після дня призначення допомоги термін, встановлений для виплати заробітної плати згідно з п. 2 ст. 52 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», враховуючи всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до ч. 5 ст. 135 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню; згідно п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 3 ст. 88 та 215 ЦПК України (в дохід держави з вимоги, що стосується нематеріального характеру - 114,70 грн., з вимоги матеріального характеру - 160,52 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» від 26.03.2013 р. №31-к про звільнення ОСОБА_1 - регіонального менеджера розвитку мережі Дніпропетровського представництва «М.С.Л.» 28.03.2013 р. як не витримавши строку випробування, ст. 28 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді регіонального менеджера з розвитку мережі Дніпропетровського представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 051,94 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, 2 000,00 грн.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологам на підставі наданого ОСОБА_1 листка непрацездатності однією загальною сумою в повному обсязі у найближчий після дня призначення допомоги термін, встановлений для виплати заробітної плати згідно з п. 2 ст. 52 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», враховуючи всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) в дохід держави судовий збір в розмірі 275,22 грн.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в розмірі 5 302,61 грн. допустити до негайного виконання.

В задоволенні вимог позову про зобов'язання Товариства з обмежено відповідальністю «М.С.Л.» оформити ОСОБА_1 відпустку по вагітності та пологам відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя