Постанова № 33337478, 03.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р. Справа № 805/11625/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, -

встановив:

07 серпня 2013 року ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного військового комісаріату (далі - Відповідач або Донецький ОВК), в якому просив:

- визнати незаконними дії Донецького ОВК у частині відмови здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби за скороченням штатів, належної позивачу на час звільнення, в сумі 26 846,65 грн.;

- стягнути з Донецького ОВК на користь позивача належну йому станом на 14 серпня 2012 року одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби за скороченням штатів в сумі 26 846,65 грн.

Правову підставу для звернення до суду із вказаним позовом позивач вбачав в положеннях Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, фактичну - в тому, що йому безпідставно не виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням з військової служби та скороченням штатів.

В судовому засіданні 26 серпня 2013 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала письмові заперечення (а.с.41-42), сутність яких полягала у тому, що Донецький ОВК є бюджетною неприбутковою організацією, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Всі передбачені розрахунки з військовослужбовцями військової прокуратури у зв'язку із скороченням штату були проведені у 2012 році відповідно до бюджетного призначення. Підставою для виплати одноразової грошової допомоги є наявність відповідної вислуги років та наказ про звільнення, де вказуються всі належні до виплати суми, такого наказу позивач до Донецького ОВК не пред'являв, а отже у відповідача не було правових підстав для подання заявки на отримання відповідних коштів. Посилаючись на відсутність в кошторисі Донецького ОВК на 2013 рік бюджетних призначень для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Про дату, час і місце судового розгляду 03 вересня 2013 року сторони повідомлені належним чином, що підтверджено розписками про отримання судової повістки (а.с.38-39).

В судове засідання 03 вересня 2013 року позивач та представник відповідача з'явилися.

Позивачем надане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача проти цього не заперечувала (а.с.40).

З урахуванням наведеного та на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 перебував на військовій службі в Збройних Силах України з 31 липня 2002 року, що встановлено рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 16 листопада 2012 року № 2-о/0501/44/2012, яке набрало законної сили 21 грудня 2012 року (а.с.34-35).

Наказом Міністра оборони України від 26 липня 2012 року № 599 відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» капітана юстиції ОСОБА_2, помічника військового прокурора Донецького гарнізону, звільнено з військової служби у запас за п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів) (а.с.13).

У зв'язку із зміною структури та штатного розпису органів прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11 червня 2012 року № 100ш, наказом прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 14 серпня 2012 року № 83к з 15 серпня 2012 року капітана юстиції ОСОБА_2 призначено прокурором Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законі у воєнній сфері Південного регіону України, звільнивши його з 14 серпня 2012 року з посади помічника прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України у зв'язку із звільненням з військової служби у запас. З 14 серпня 2012 року позивача виключено із списків особового складу військової прокуратури Донецького гарнізону та усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Центрально-Міського ОРВК М. Донецька (а.с.14).

Вказані обставини також підтверджені послужним списком позивача (а.с.29-33).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року по справі № 805/5166/13-а, яка набрала законної сили 14 червня 2013 року, за позовом ОСОБА_2 до Донецького ОВК про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволені у повному обсязі; визнані неправомірними дії Донецького ОВК щодо відмови здійснити розрахунок розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів, належної ОСОБА_2 станом на момент звільнення, тобто на 14 серпня 2012 року; зобов'язано Донецький ОВК провести розрахунок розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів, належної ОСОБА_2 станом на момент звільнення, тобто на 14 серпня 2012 року (а.с.8-9).

11 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького ОВК із заявою, в якій просив провести розрахунок розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів, належної йому до сплати станом на момент звільнення, тобто на 14 серпня 2012 року, а також здійснити виплату цієї допомоги (а.с.10).

Згідно з довідкою-розрахунком розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів від 19 липня 2013 року № ФЗ/636, виданою позивачу Донецьким ОВК на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/5166/13-а, розмір одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням позивача з військової служби за скороченням штатів становить 26 846,65 грн. (а.с.11-12).

На час судового розгляду вказана допомога позивачу не виплачена.

В судовому засіданні 26 серпня 2013 року представник відповідача пояснила, що саме Донецький ОВК зобов'язаний здійснювати зазначену виплату на користь позивача. Зазначила, що ні усно, ні письмово відповідач не відмовляв ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги, проте фактично цю виплату не здійснив, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень в кошторисі Донецького ОВК. Розмір одноразової грошової допомоги, належної до сплати ОСОБА_2, відповідачем не оспорювався.

В судовому засіданні 26 серпня 2013 року оголошувалася перерва з метою надання додаткових доказів, зокрема суд зобов'язував відповідача надати докази вжиття заходів, спрямованих на виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби (бюджетні запити із включенням цих витрат, звернення до вищих органів в порядку підпорядкування тощо), однак ці докази надані не були, рівно як і докази погашення заборгованості перед позивачем, стягнення якої є предметом спору по справі.

Крім того, судом встановлено, що Донецький ОВК є місцевим органом військового управління, одним з обов'язків якого є забезпечення здійснення передбачених законодавством виплат особам офіцерського складу Збройних Сил України та іншим особам, які звільнені з військової служби і не мають права на пенсію, що передбачено Положенням про Донецький обласний військовий комісаріат, затвердженим командувачем Південного оперативного командування 12 червня 2013 року (а.с.43-50).

Донецький ОВК має статус юридичної особи та є державною організацією, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 424/12 (а.с.51).

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, що передбачено п.2 ч.2 ст.17 КАС України.

У спірних правовідносинах Донецький ОВК виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

Ч.2 ст.46-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII було передбачено, що військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Правовідносини, з приводу яких винник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з положеннями ст.1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Коло осіб, на яких поширюється дія Закону № 2011-ХІІ визначена ст.3, відповідно до п.1 ч.1 якої, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що передбачено ст.4 Закону № 2011-ХІІ.

Згідно з положеннями ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України, що вбачається зі змісту ч.ч.3-4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ.

За приписами ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ у разі звільнення з військової служби у зв'язку із скороченням штатів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна норма передбачена п.38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Ч.2 ст.23 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Як встановлено судом, на час звільнення з військової служби у зв'язку з невірним обчисленням вислугу років, яка була меншою за 10 років, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби ОСОБА_2 не була здійснена.

В подальшому рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 16 листопада 2012 року встановлений факт того, що на військовій службі в Збройних Силах України позивач перебував з 31 липня 2002 року, що давало йому право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за скороченням штатів, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року Донецький ОВК зобов'язано провести розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за скороченням штатів, належної позивачу.

11 липня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити розрахунок та виплатити йому одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби.

Донецький ОВК здійснив розрахунок розміру одноразової грошової допомоги, належної ОСОБА_2 у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів, про що 19 липня 2013 року позивачу була видана відповідна довідка-розрахунок, проте виплату цієї допомоги не здійснив.

Згідно з положеннями ст.19 Закону № 2011-ХІІ неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Ст.20 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям гарантоване право на захист у порядку, встановленому законами України. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, здійснюється відповідно до законів України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Донецького ОВК одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у зв'язку з скороченням штатів в розмірі 26 846,65 грн. є законними і обґрунтованими, отже - підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Дійсно, з огляду на положення ч.1 ст.23, ст.119 Бюджетного кодексу України, наказу Міністерства оборони України від 12 листопада 2011 року № 590 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України», наказу Міністерства оборони України від 26 лютого 2013 року № 145 «Про Бюджетну політику Міністерства внутрішніх справ України на 2013 рік», як бюджетна організація Донецький ОВК повноважний здійснювати видатки виключно в межах бюджетних призначень, передбачених його кошторисом, а також спрямовувати бюджетні кошти лише на ті потреби, для яких вони призначені.

Водночас, відповідно до ст.2 Закону № 2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України. Як наслідок, недостатність бюджетного фінансування не може слугувати підставою для невиплати позивачу належних йому коштів.

З приводу позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Донецького ОВК у частині відмови здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби суд відзначає наступне.

Дії суб'єкта владних повноважень полягають в активній поведінці. Невиконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків за своєю сутністю є бездіяльністю.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена бездіяльність, яка виявилася у невиплаті ОСОБА_2 належної йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів.

Оскільки в порушенням вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним вживалися заходи, спрямовані на виконання обов'язку щодо виплати позивачу належних коштів, на підставі ч.2 ст.11, ст.162 КАС України суд дійшов висновку, що допущена Донецьким ОВК бездіяльність підлягає визнанню протиправною.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України у справах, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302,91 грн. (а.с.2-3), які підлягають присудженню на користь останнього з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату, яка виявилася у невиплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби.

Стягнути з Донецького обласного військового комісаріату (ідентифікаційний номер 08301764) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби за скороченням штатів в сумі 26 846 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок шість) гривень 65 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 302 (триста дві) гривні 91 копійка.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 03 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.