Постанова № 33337444, 20.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р. Справа №805/7452/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:58 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О. при секретарі судового засідання Кушнерьової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діанка-прод" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0000022204/5848/10/22-4 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 107533,75 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діанка-прод" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0000022204/5848/10/22-4 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 107533, 75 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарською операцією з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю “Топкомплект” та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, при цьому зазначила, що відображені в податковому обліку наслідки господарських операцій на підставі умов договору поставки від 12.03.2010 року, відповідають правилам формування податкового кредиту, встановленим положеннями Податкового кодексу України, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, які не створюють правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування податкового кредиту за такою господарською операцією.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діанка-прод" є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 34850182 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200131189 від 20.02.2007 року.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України - є суб’єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Податковим органом з 03.04.2013 року по 09.04.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Діанка-прод» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 року, податку на прибуток за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Топкомплект», за наслідком проведення перевірки складений акт № 1604/22-4/34850182 від 16.04.2013 року, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

P >порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ( рядок 25) у розмірі 86028 грн., в тому числі за вересень 2012 року у сумі 2444 грн., за листопад 2012 року у сумі 83583 грн.

Висновки акту перевірки про порушення положень Податкового кодексу України та заниження грошових зобов’язань з податку на додану вартість засновані на відсутності реального відбуття господарської операції з придбання позивачем лінії з виробництва паливних брикетів, комплексу аеродинамічної сушки від Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське- Продсервіс” (на момент проведення перевірки ідентифіковано як ТОВ «Топкомплект», в зв’язку із перереєстрацією) у вересні 2012 року та не підтвердженням у контрагента об’єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагента постачальника – ТОВ «Сінтезпродсервіс» за період вересень 2012 року, у ТОВ «Топкомплект» відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22, ст.185 Податкового Кодексу України.

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні 2012 року, внаслідок відображення позивачем наслідків здійснення господарських операцій на підставі укладеного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «Топкомплект».

Отже, податковий орган дійшов до висновку про не підтвердження факту господарської операції Позивача на підставі не підтвердження здійснення реальності правочину у ТОВ «Топкомплект» з його контрагентами за період вересень 2012 року.

26 квітня 2013 року на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022204/5848/10/22-4, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 107533,75 грн., з яких: за основним платежем у сумі 86027,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями у сумі 21506,75 грн.

Судом встановлено, що 12 березня 2010 року між ТОВ «Луганське- Продсервіс» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Діанка-прод” (Покупець) укладено договір поставки.

Предметом договору є поставка двох ліній з виробництва паливних брикетів та комплексу сушильного аеродинамічного.

Згідно умов зазначеного договору постачальник передає в власність покупцеві товар,

покупець прийняти та здійснити його оплату у кількості, за номенклатурою, цінам та визначеними у специфікації.

Загальна вартість товару за договором поставки становить 502 500,00 грн.

Згідно пункту 5.1. договору поставка товару зі складу постачальника на склад покупця, або в інше місце зберігання визначне Покупцем. Витрати по транспортуванню Товару на склад Покупця здійснюється за рахунок Покупця.

Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні”. Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження реального відбуття господарської операції з придбання позивачем товару, суду надані: специфікація № 1 до договору від 12.03.2010 року, видаткова накладна № ТК-0000001 від 28.09.2012 року, податкова накладна від 28.09.2012 року відповідно до якої загальна сума коштів, що підлягає сплаті 501500,00 грн. з яких податок на додану вартість складає 83583,33 грн.

Сума податку на додану вартість за податковою накладною № 1 від 28.09.2012 року включена до податкового кредиту листопада 2012 року, відображена в реєстрі отриманих накладних за листопад 2012 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за даними декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

За наслідками дослідження в судовому засіданні зазначеної податкової накладної, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Топкомлект”, судом встановлено їх відповідність вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696), що набрав чинності 10 січня 2011 року.

Отже, наявними в матеріалах справи, документами підтверджено включення позивачем до податкового кредиту в листопаді 2012 року податку на додану вартість в сумі 83583,33 грн. на підставі належним чином оформлених первинних документів, а саме податкової накладної, що свідчить про відсутність перешкод, визначених пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Крім того, суд зазначає, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку № 152 за вересень 2012 року комплекс аеродинамічної сушки, лінії з виробництва топливних брикетів знаходиться на балансі підприємства.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також суд зазначає, що матеріали справи містять договір оренди обладнання від 09.04.2012 року № 90-2/09-04 ТОВ «Діанка-прод» (орендар) з ТОВ «Топкомплект» (Орендодавець) відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування майно, а саме: мобільні пілетні лінії ОГМ-2, коплекс сушильний аеродинамічний СП-1-1. Передача товару здійснено на виконання п.3.1 договору на підставі акту від 09.12.2012 року прийому-передачі обладнання. Згідно із договором майно, що орендується вивозиться транспортом Орендаря.

9 квітня 2012 року ТОВ «Топкомплект» за договором оренди обладнання від 09.04.2012 року № 90-2/09-04 надало ТОВ «Діанка-прод» дві мобільні лінії та комплекс сушильний аеродинамічний. Обладнання було передано в оренду ТОВ «Топкомлект» в м. Красний Лиман на виробничій базі позивача.

Позивачем отриманий дозвіл Краснолиманського міського відділу Головного управління Держтехногенбезпеки № 32/12 від 13.08.2012 на оренду приміщень ТОВ "Діанка-Прод" за адресою: м. Красинй Лиман, вул. Оборони,233. 28 вересня 2012 року укладена угода про розірвання договору № 90-2/90-04 від 09.04.2012 року, відповідно до якої обладнання передано у власність ТОВ «Діанка-Прод» за актом прийому - передачі обладанння від 28.09.2012 року.

Стосовно доводів податкового органу стосовно не надання усіх первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, суд зазначає, що посилання податкового органу на відсутність первинних документів - технічної документації, технічного паспорту, посвідчення якості товару, сертифікатів відповідності, документів, щодо виконанння вантажно-розвантажувальних робіт, товарно-транпортних накладних не заслоговують уваги, оскільки вищевказаним Законом не визначено і не встановлено вичерпний перелік первинних документів, які б свідчили про реальність факту здійснення господарських операцій.

Доводи стосовно відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання нікчемних правочинів засновані на інформації в актах Державної податкової інспекції в Київському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Топкомплект» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Сінзепродсервіс» за вересень 2012 року не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договору поставки товарів вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред’явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов’язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

P class="ps1">Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб’єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь –яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування штрафних ( фінансових) санкцій.

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ “Топкоплект” безпосередньо при здійсненні спірних операцій.

З огляду на зазначене, суд не приймає посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів, внаслідок яких позивач включив до податкового кредиту листопада 2012 року податок на додану вартість в сумі 83583,33 грн.

З вищенаведеного вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання господарської операції з ТОВ “Топкомплект” (за договором поставки товару ) у листопаді 2012 року відповідає вимогам чинного законодавства України.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітного податкового періоду листопад 2012 року податку на додану вартість в розмірі 83583,33 грн. відповідно, з огляду на що висновки відповідача про заниження податку є неправомірними.

Через не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за листопад 2012 року, відсутні підстави для збільшення грошових зобов’язань з цього податку за ці періоди та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, у зв’язку із чим що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З приводу стягнення з Державного бюджету судового збору, сплаченого позивачем суд зазначає наступне.

Позивачем сплачений судовий збір за майновий спір квитанцією № 552010141 в сумі 1075,34 грн.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки судом позовні вимоги задоволені, суд стягує з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діанка-прод» судовий збір, сплачений за подання позову майнового характеру у сумі 1075,34 грн.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діанка-прод" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0000022204/5848/10/22-4 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 107533, 75 грн. – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000022204/5848/10/22-4 від 26 квітня 2012 року про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 107533, 75 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діанка-прод" судовий збір у сумі 1075,34 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 20 серпня 2013 року.

Повний текст буде виготовлений 23 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.