Рішення № 33336915, 04.09.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

04.09.2013 103/2577/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Атаманюка Г.С.,

при секретарі - Оленіній Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисараї цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 55534 грн. 25 коп. та судового збору сумі 555 грн. 34 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що 18 січня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № sicwSE00000338, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 4000 гривен зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Умови договору відповідачем належним чином не виконуються, у зв'язку з чим станом на 29 квітня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 55534 грн. 25 коп., яку позивач, посилаючись на норми ст. ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, просить стягнути з відповідача на його користь.

У судовому засіданні представник позивача наполягає на заявлених вимогах з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Виходячи із засад змагальності сторін, меж судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що 18 січня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № № sicwSE00000338, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 4000 гривен зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно з п. 1.1. кредитного договору, банк надає строковий кредит на строк до 16 січня 2009 рок включно. Позов про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості був заявлений позивачем 21 травня 2013 року.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За положеннями ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, за системним аналізом зазначених норм матеріального права, строки та терміни дії договору мають визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або подією, як має неминуче настати.

Вказівка у договорі кредиту про те, що строк дії договору продовжується до його повного виконання відповідачем не є тою подією, яка має неминуче настати, а тому строк або термін дії договору не може визначатися у такій спосіб.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Тобто після спливу терміну договору - з 16 січня 2009 року, почався перебіг стоку позовної давності.

Позов банком був пред'явлений тільки 21 травня 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно положень п. 7 ч. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Таким чином, у суду немає підстав для задоволення возову.

На підставі ст. ст. 252, 253, 257, 261 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя Атаманюк Г.С.