Постанова № 33336499, 30.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2013 року 10:38 № 826/8198/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лях О.С. (керівник, діє на підставі статуту), Олійник В.В. (довіреність від 29.03.2013 р.)

від відповідача: Шуневич В.В. (довіреність від 05.07.2013 р. № 41/10-015)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвітретя особаФірма «Капітель Плюс»про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0005652270,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС щодо проведення камеральної перевірки, яка оформлена Актом перевірки від 11.10.2012 № 357/1-22-70-31809343 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0005652270, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 11 012 грн. за основним платежем та на 2 753 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що ДПІ проведена камеральна перевірка декларації з ПДВ, за результатами перевірки якої начебто встановлено порушення вимог податкового законодавства у зв'язку з чим були нараховані відповідні суми грошових зобов'язань.

У той же час, позивач вважає, що перевірка проведена з порушенням законодавства, а отже акт перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржуваного рішення, є доказом здобутим з порушенням закону у зв'язку з чим не може бути підставою для прийняття спірного рішення.

При цьому, щодо зазначення в акті перевірки про порушення кримінальної справи відносно обставин діяльності окремих підприємств, зокрема контрагента, позивач зазначає, що стосовно посадових осіб позивача та контрагента, а також відносно обставин їх взаємовідносин обвинувальні вироки не виносились, а відтак, як зазначає позивач, наведені ДПІ обставини не можуть бути підставою для висновків про протиправність формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Окремо позивач у позові також викладає обставини взаємовідносин з контрагентом за агентським договором щодо реалізації туристичних послуг (путівок) та зазначає про реальність спірних операцій, виконання яких підтверджується, як зазначається позивачем, договором, належним чином оформленими первинними та платіжними документами, що відповідно відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ухвали судді від 17.06.2013 р. Фірму «Капітель Рлюс» залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Поштове відправлення, яке було направлено за адресою третьої особи, зазначеною в ЄДР, повернуто поштою без вручення третій особі з незалежних від суду причин (з відміткою «адресат не значиться»), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі та вона вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

У зв'язку із змінами, що сталися у структурі податкових органів, на підставі вимог ст. 55 КАС України ухвалено здійснити заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва ДПС на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ Управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС 11.10.2012 р. проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» за серпень 2010 року, а саме декларація за № 246100 від 16.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2012 р. № 357/1-22-70-31809343 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки використано додаток № 5 до декларації та акт від 11.04.2012 р. № 38/22/31095815 про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель Плюс».

Зазначено, що згідно з податковою звітністю позивача з ПДВ за серпень 2010 року, а також аналізом бази даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит з Фірмою «Капітель Плюс» на суму 11 012 грн., на зазначену суму у позивача є відхилення у задекларованих сумах податкового кредиту між податковими зобов'язаннями, задекларованими Фірмою «Капітель Плюс».

В Акті камеральної перевірки позивача надалі зазначається про наявність постанови слідчого від 02.04.2012 р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146. Відповідно до отриманої постанови слідчого, як зазначається в Акті перевірки, встановлено, що кримінальна справа порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_6, ОСОБА_7 і низки фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання СПД, зокрема, ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору ТОВ «Союз КСД» в мінімізації податкових зобов'язань, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також в пособництві зазначеними особами в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч. 3 КК України.

В Акті камеральної перевірки надалі також зазначається, що в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання СПД, зокрема, Фірма «Капітель Плюс» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Як надалі зазначається в Акті камеральної перевірки, використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податок на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань.

Надалі в Акті камеральної перевірки йдеться про висновок УПМ ДПС в АР Крим, в якому зазначено, що проведеним аналізом діяльності платників податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 ГК України.

Враховуючи даний факт, як зазначає ДПІ в Акті камеральної перевірки відтворюючи зміст висновку ГВПМ, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені факти свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками.

Крім того, як зазначає ДПІ в Акті камеральної перевірки, керівник ОСОБА_8 пояснив що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи фінансово-господарської діяльності підписували за винагороду.

ДПІ надалі зазначає, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від Фірми «Кепітель Плюс» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутності (не наданням для перевірки) актів приймання-передачу товару, довіреностей, документів, що посвідчують транспортування, зберігання товарів (за спірними операціями поставлялися послуги у сфері туризму), а також інших первинних документів.

Таким чином, як зазначено в Акті камеральної перевірки, сума ПДВ яка врахована позивачем у складі податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010 р. у сумі 11 012 грн., не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих Фірмою «Капітель Плюс», тобто є більшою на 11 012 грн.

З урахуванням наведеного, ДПІ зазначає, що позивач в порушення п/п. 7.2.1., п/п. 7.2.3., 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» завищив податковий кредит за цей період на наведену суму та занизив податок до сплати на зазначену суму.

Вирішуючи з урахуванням наступного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1. ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п/п. 75.1.1. ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В контексті наведеного п. 76.1. ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

При цьому, відповідно до приписів п/п. 7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) в період дії якого було подано спірну декларацію, камеральна перевірка декларацій з ПДВ проводиться протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, - правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому, під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

У свою чергу під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки.

У разі ж, якщо дослідженню підлягають документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки. За наявності підстав та для цілей з'ясування обставин формування відповідних показників податкової звітності на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, у встановлених ПК України випадках, зокрема визначених у п. 78.1. ПК України, проводиться документальна перевірка з відповідним інформуванням платника податків про її проведення, що у свою чергу надає право останньому надавати пояснення та їх документальне підтвердження.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, по-перше, камеральна перевірка проведена поза межами встановленого Законом строку, тобто протиправно.

Крім того, як приходить до висновку суд, досліджуючи обставини формування позивачем спірних сум податкового кредиту на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки, тобто діяв протиправно.

Виходячи з обставин, що перевірялися, фактично в даному випадку проведено документальну позапланову перевірку, без прийняття відповідного рішення та без повідомлення про її проведення позивача, що є порушенням вимог п. 78.4., ст. 79, ст. 81 ПК України, що, крім іншого, призвело до порушення прав позивача на надання документів та даних, право на що передбачено приписами п. 79.1. та п/п. 17.1.6. ПК України з урахуванням положень ст. 44 ПК України (щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з порушенням закону, акт камеральної перевірки є доказом здобутим з порушенням закону, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду про наявність підстав для його скасування, як прийнятого внаслідок порушення закону.

Окрім того, в контексті наведеного, слід зазначити, що акт камеральної перевірки не містить відомостей щодо наявності у податковій звітності позивача арифметичних або методологічних помилок.

Під час розгляду справи судом також не встановлено наявності у податковій звітності позивача арифметичних або методологічних помилок.

Наведене вказує на відсутність обставин, які встановлюються під час камеральних перевірок, наявність яких би призводила до невизнання спірних сум податкового кредиту на підставі даних податкової звітності.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), на положення якої посилається ДПІ в Акті перевірки, яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновників, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по вищезгаданій кримінальній справі, яке б набрало законної сили та яким би встановлювались обставини протиправної діяльності посадових осіб контрагента та/або позивача та власне цих підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, на підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентом, позивачем надано: (1) агентський договір № 446-14 від 08.07.2010 р., укладений між позивачем (агент, який діє на підставі ліцензії від 22.09.2006 р., копія якої залучена до матеріалів справи) та контрагентом (довіритель, який діє на підставі ліцензії від 11.05.2010 р. , копія якої залучена до матеріалів справи), відповідно до якого позивачу доручалось здійснювати реалізацію туристичних послуг, які надає довіритель; (2) видаткові накладні № 1450 від 12.08.2010 р. та № 1501 від 20.08.2010 р. на поставку позивачу путівок, відповідно на 26880 грн. з ПДВ 4480 грн. та на 39192 грн. з ПДВ 6562 грн.; (3) податкові накладні за спірними операціями № 1460 від 12.08.2010 р. та № 1501 від 20.08.2010 р.; (4) платіжні доручення від 12.08.2010 р. № 69 та № 6 від 20.08.2010 р. щодо оплати зазначеної вище вартості путівок; (5) договори № 3 від 08.01.2009 р., № 16 від 17.02.2009 р. та № 7/1 від 14.01.2009 р. укладені між позивачем та профспілковою організацією Управління будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж» щодо надання санаторно-курортних послуг та організації відпочинку працівників, а також видаткові накладні на поставку замовнику путівок, у т.ч. у період серпня 2010 року, та власне направлення на відпочинок.

Аналіз сукупності наведених документів та обставин взаємовідносин сторін операцій з придбання та продажу туристичних послуг, не дає підстав для сумніву щодо їх фактичного виконання та не дає підстав для висновку про порушення позивачем вимог п/п. 7.2.1., п/п. 7.2.3., 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення положень яких посилається ДПІ, та під час розгляду справи відповідачем не доведено юридичної дефектності зазначених первинних документів для цілей формування спірних сум податкових вигод.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, фактичне виконання операцій підтверджується первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, а отже позивач мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод відповідно норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

При цьому, в контексті наведеного та виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, слід додати, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ наявності тих обставин (фактичних підстав) та наявності підстав для застосування тих норм права, які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ДПІ по проведенню камеральної перевірки та визнання протиправним та скасування спірного рішення, оскільки в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено законності проведення перевірки, законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення. Під час розгляду справи позивач не наполягав на поверненні судового збору.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС по проведенню камеральної перевірки ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс», яка оформлена Актом перевірки від 11.10.2012 № 357/1-22-70-31809343.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 31.10.2012 № 0005652270.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 04.09.2013 р.