Постанова № 33336373, 21.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 803/1649/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Андрійчука В.В.,

представника відповідача Кузнецової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» (надалі - ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0005592201 від 12.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 183 750 грн., в тому числі: за основним платежем - 147 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 750 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2013 року у справі було допущено заміну відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби її правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту №3572/22.1/35495109 від 01.07.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» з питань правомірності декларування показників у податковій звітності з податку на прибуток за 2012 рік було виявлено, що зазначені в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік витрати по укладеним з контрагентами договорам були сформовані позивачем неправомірно, внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, які підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Луцької ОДПІ безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Висновки зроблені в акті перевірки про відсутність ділової мети в укладених ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» правочинах ґрунтуються на припущеннях, оскільки завдяки контрагентам позивача були покращені фінансові результати господарської діяльності ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер».

Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 не пов'язані з господарською діяльністю позивача. До таких висновків відповідач дійшов в ході проведеної перевірки ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер», якою з'ясовано, що підприємство не надало первинних документів по укладених з вказаними контрагентами правочинах а також не довело ділову мету від укладених правочинів. Крім того податковий орган зазначає, що не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород пов'язаних фізичних осіб. На підставі викладеного, представник Луцької ОДПІ вважає, що у зв'язку з допущеними порушеннями при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене в у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 13.06.2013 року по 21.06.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності декларування показників у податковій звітності з податку на прибуток за 2012 рік, про що складено акт перевірки від №3572/22.1/35495109 від 01.07.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, ст. 139, ст. 152, ст. 153, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 147 000 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року в сумі 147 000 грн.

За результатами перевірки податковим органом 12.07.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0005592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 183 750 грн., в тому числі: за основним платежем - 147 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 750 грн.

Висновки податкового органу, які знайшли своє відображення в акті перевірки, про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток ґрунтуються на тому, що витрати, відображені в податковій декларації на прибуток підприємства за 2012 рік, сформовані неправомірно, оскільки угоди, укладені з даними контрагентами не підтверджені первинним документами, крім того Луцька ОДПІ вважає, що у позивача були відсутні обґрунтовані розумні економічні або інші причини (ділова мета) по результатам укладених правочинів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 138.10.2 та 138.10.3 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат включаються: 1. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення; 2. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» 01.07.2013 року уклало два договори на надання послуг з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 Предметами зазначених договорів були пошук ділових партнерів, пов'язаних з діяльністю підприємства, пошук можливостей для збуту продукції (кондитерських виробів), з метою активізування фінансово-господарської діяльності товариства.

З досліджених в судовому засіданні актів приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2012 року до договорів про надання послуг від 01.07.2012 року було встановлено, що в період з 01.07.2012 року по 20.12.2012 року ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 були проведені переговори з клієнтами по укладенню договорів, а також переговори щодо можливого наступного укладення договорів.

Отже, з наявних в матеріалах справи договорів на надання послуг та актів виконаних робіт по вказаних договорам вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є безумовною підставою для визнання цих документів недійсними.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що в актах виконаних робіт від 20.12.2012 року до договорів укладених з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 є наявні контрагенти, з якими позивач вже в минулих періодах заключав договори, а також відсутність у товариства господарської мети по укладених 01.07.2012 року договорам на надання послуг. Оскільки, відповідно до підпункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Як вбачається з акту перевірки №3572/22.1/35495109 від 01.07.2013 року, Луцькою ОДПІ не було досліджено кількісних показників отриманих прибутків від договорів укладених за посередництва ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 Крім того, податковий орган не порівнював фінансових результатів в розрізі контрагентів, що вказані в переліку актів прийняття передачі виконаних робіт до договорів на надання послуг до моменту укладення договорів на надання послуг (01.07.2012 року) та після їхнього укладення.

Також, не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визнання сторін укладених від 01.07.2012 року договорів на надання послуг пов'язаними в розумінні податкового законодавства, оскільки, відповідно до підпункту 153.2.6. пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами.

Підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Як встановлено в судовому засіданні та визнається представником відповідача ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер», ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 не є пов'язаними між собою особами в силу вищевикладеного.

Отже, з урахуванням наявних первинних документів на підставі яких ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» сформовано витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, а також з урахуванням наявних у матеріалах справи первинних документів, фактичної економічної вигоди від отриманих позивачем послуг, у суду відсутні підстави вважати, що діяльність ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» з зазначеними контрагентами не містила в своїй основі ділової мети.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №0005592201 від 12.07.2013 року, відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття зазначеного рішення. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0005592201 від 12.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер» сплачений судовий збір в сумі 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 27 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер