Рішення № 33336273, 04.09.2013, Семенівський районний суд Чернігівської області

06.09.2013

Справа № 744/860/13-ц

Провадження № 2/744/162/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_10,

відповідачів: ОСОБА_2; ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

представників третіх осіб: ОСОБА_11, ОСОБА_12,

третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за регресною вимогою, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області; Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області; ОСОБА_7,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня», пред'явив позов до відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за змістом якого позивач просить стягнути у порядку регресу з відповідачів солідарно на користь позивача грошове відшкодування у розмірі 11124 гривні 10 копійок із зарахуванням коштів на рахунок позивача. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог комунальним лікувально-профілактичним закладом «Семенівська центральна районна лікарня» у позові зазначено про те, що у відповідності до рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2013 року за позовом ОСОБА_7 з позивача на користь ОСОБА_7 було стягнуто 7810 гривень 00 копійок на відшкодування майнової шкоди, зв'язаної з похованням ОСОБА_8, 200000 гривень на відшкодування моральної шкоди, та судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, в розмірі 1236 гривень 00 копійок, а також на користь держави стягнуто 2078 гривень 10 копійок судового збору. Вказані стягнення за позовом ОСОБА_7 зумовлені кримінально караним діянням відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на час його вчинення перебували у трудових відносинах з позивачем, працюючи, відповідно, лікарем-педіатром дільничним та сестрою медичного стаціонару інфекційного відділення, і були звільнені від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, за постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2012 року на підставі акту амністії. Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» частково виплатив шкоду за позовом ОСОБА_7 і вона підлягає відшкодуванню закладові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку регресу.

Після відкриття провадження у даній цивільній справі за вищезазначеним позовом у попередньому судовому засіданні ухвалою суду до участі у справі були залучені як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області (ним здійснювалися списання відшкодувань з рахунків позивача); Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області (комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» фінансується з бюджету); ОСОБА_7 (є стягувачем за виконавчими документами) (а.с. 37).

У судовому засіданні представник позивача, комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», юрисконсульт ОСОБА_10, позов підтримала повністю та пояснила суду про те, що, на погляд позивача, його регресна вимога є правомірною.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що на даний час вона не вважає себе винуватою у смерті дитини ОСОБА_8, адже нею як лікарем-педіатром дільничним лікування згаданої дитини було призначене правильно.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні також позов не визнала повністю та пояснила про те, що вона як сестра медична стаціонару інфекційного відділення виконувала призначення лікаря і до спричинення смерті ОСОБА_8 відношення не має.

Представник обох відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4, у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив про те, що, за його переконаннями: в Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області не було правових підстав для списання заявленої до стягнення суми з рахунків позивача, а тому джерело походження відшкодування не може бути правомірним, через що у даних правовідносинах комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» у розглядуваному судом спорі не може бути позивачем; відповідачами не вчинено спільні умисні дії, а тому вони не повинні відповідати перед позивачем у солідарному порядку, а лише у частках; у відшкодуванні шкоди, у разі її настання, повинен брати участь, поряд з відповідачами, ще й позивач; судовий збір за рішенням суду першої інстанції у сумі 2078 гривень 10 копійок було невірно стягнуто з позивача у такому розмірі, адже згідно судової практики питання йде про спір немайнового характеру, що тягне за собою менше стягнення судового збору, однак це пройшло поза увагою позивача, який не оскаржив в апеляційному порядку суму стягнутого судом першої інстанції судового збору, унаслідок чого до відповідачів позивачем пред'являються регресні вимоги щодо відшкодування судового збору, які не обумовлені настанням прямої дійсної шкоди через діяння відповідачів. Враховуючи такі аргументи, для задоволення позову, на думку представника відповідачів, достатніх засад немає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області, головний спеціаліст-юрисконсульт ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив про те, що, на його погляд, при списанні коштів з рахунків позивача на відшкодування шкоди за позовом ОСОБА_7, третя особа, інтереси якої він представляє, діяла у межах чинного бюджетного законодавства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Фінансового управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, начальник управління ОСОБА_11, у судовому засіданні пояснила про те, що, позивач фінансується з бюджету і з його профінансованих рахунків Управлінням Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області списувалися кошти на покриття витрат за позовом ОСОБА_7 в розмірі 11124 гривні 10 копійок.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила про те, що вона дійсно одержувала відшкодування від позивача на картковий рахунок у межах заявленої позивачем до стягнення з відповідачів суми.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити позов за наступних встановлених судом обставин.

За даними постанови Семенівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2012 року, яка набрала законної сили 16 серпня 2012 року після її перевірки Апеляційним судом Чернігівської області, винесеній у кримінальній справі за обвинуваченням кожної із вищезазначених відповідачів у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, відповідач ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України на підставі п. п. «ґ» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI, а відповідач ОСОБА_3 була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI. Звільнення відповідачів від кримінальної відповідальності стосувалося діяння, кваліфікованого органом досудового розслідування як невиконання та неналежне виконання лікарем-педіатром дільничним дитячої консультації комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 та сестрою медичною стаціонару інфекційного відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітньої хворої ОСОБА_8 у виді її смерті в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-9).

Згідно рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2013 року, яке набрало законної сили 01 квітня 2013 року після його перегляду Апеляційним судом Чернігівської області, через установлення винності у смерті неповнолітньої хворої ОСОБА_8 як лікаря-педіатра дільничного дитячої консультації комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_2, так і сестри медичної стаціонару інфекційного відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_3, з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» за позовом ОСОБА_7, матері померлої ОСОБА_8, було стягнуто: на користь ОСОБА_7 - 7810 гривень 00 копійок на відшкодування майнової шкоди, зв'язаної з похованням ОСОБА_8 та спорудженням надгробного пам'ятника, 200000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, 1236 гривень 00 копійок на відшкодування судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката; на користь держави - 2078 гривень 10 копійок судового збору (а.с. 4-6; 10-14).

За даними листів та меморіальних ордерів Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області, на підставі виконавчих листів Семенівського районного суду Чернігівської області, виданих у справі за позовом ОСОБА_7, з рахунків позивача, комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», було безспірно списані кошти: на відшкодування судового збору на користь держави - 2078 гривень 10 копійок; на відшкодування витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_7 - 1236 гривень 00 копійок; на відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_7 - 7810 гривень 00 копійок, що разом складає 11124 гривні 10 копійок (2078,10 + 1236,00 + 7810,00 = 11124,10) (а.с. 15-16; 18-24).

Вказані відомості, поряд із даними вищенаведених документів, доводяться вищезазначеними поясненнями у судовому засіданні представника позивача ОСОБА_10, третьої особи ОСОБА_7, та представників третіх осіб ОСОБА_11 і ОСОБА_12.

Стороною відповідачів не надано суду жодних доказів не завдання шкоди позивачеві внаслідок спільних дій відповідачів та не перебування відповідачів на час заподіяння шкоди у трудових відносинах з позивачем, окрім оціночних суджень про невинуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_9, висловлених у наведених вище їх поясненнях, які, з огляду на їх безґрунтовність, враховуючи приведені дані доказів у їх сукупності, судом при ухваленні даного рішення до уваги не беруться та відкидаються.

За таких обставин, суд убачає за потрібне позов задовольнити повністю з таких підстав.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно норм ч. ч. 1, 2 ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Виходячи з приписів п. 3 ст. 134 Кодексу законів про працю України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

У відповідності до засад, окреслених у ч. 1 ст. 9, ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Таким чином, беручи до уваги те, що у справі доведено належними і допустимими доказами завдання шкоди позивачеві через спільне, переслідуване у кримінальному порядку, діяння винних відповідачів, пов'язане з не виконанням та неналежним виконанням ними своїх трудових обов'язків, з відповідачів, на підставі вказаних норм законодавства, за відсутності прагнення позивача до визначення відповідальності винних осіб перед ним у частках, слід стягнути солідарно заявлену виплачену позивачем суму відшкодування повністю, тобто у розмірі 11124 гривні 10 копійок, із зарахуванням стягуваних коштів на рахунок позивача (банківські реквізити, надані позивачем, на а.с. 67).

Приходячи до такого висновку, суд відхиляє висловлені у судовому засіданні вказані вище доводи представника відповідачів ОСОБА_4: у частині неправомірності списання коштів з рахунків позивача, через те, що бюджетна дисципліна не може спростовувати встановленої у судовому засіданні втрати належних позивачеві коштів з його рахунків з-за відшкодування шкоди, завданої відповідачами, та отримання ОСОБА_7 (як слідує з її пояснення у судовому засіданні) сум відшкодування; у частині того, що відповідачами не вчинено спільні умисні дії, а тому вони не можуть відповідати перед позивачем солідарно, бо зазначені вище положення ч. 1 ст. 9, ст. 1190 Цивільного кодексу України ведуть мову про солідарне відшкодування не тільки на основі дій осіб, але й їх бездіяльності; у частині того, що у відшкодуванні шкоди наряду з відповідачами має брати участь ще й позивач, адже у судовому засіданні вини позивача у виникненні шкоди не виявлено; у частині того, що судом першої інстанції невірно визначено судовий збір у розмірі 2078 гривень 10 копійок, позаяк це суперечить правилам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», де вказано, що за позовну заяву майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (спір за позовом ОСОБА_7 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» стосувався грошового відшкодування майнової шкоди та виключно грошової компенсації моральної шкоди (згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, а гроші, безумовно, згідно ст. ст. 190, 192 Цивільного кодексу України є нічим іншим як особливим видом майна), виходячи з чого, оскільки позивач звільнявся від сплати судового збору, суд правильно визначав розмір судового збору, що стягнений з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», у пропорціях до розмірів стягнутих за судовим рішенням грошових компенсацій шкоди.

Оскільки даний позов підлягає повному задоволенню, спираючись на сутність правил, закладених у норми ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що позивач в силу закону звільнений від оплати судового збору при подачі розглядуваного позову з вимогами, що випливають із трудових правовідносин (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), суд вважає за потрібне при задоволенні позову визначити розмір судового збору на користь держави у сумі 229 гривень 40 копійок згідно положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» для позовів майнового характеру, розділивши цю суму на обох відповідачів, стягнувши таким чином як з ОСОБА_2, так і з ОСОБА_3 по 114 гривень 70 копійок (229,40 : 2 = 114,70) судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за регресною вимогою, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області; Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області; ОСОБА_7, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) солідарно на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» (ідентифікаційний код 02006509) виплачене грошове відшкодування у розмірі 11124 (одинадцять тисяч сто двадцять чотири) гривні 10 копійок із зарахуванням коштів на рахунок за банківськими реквізитами: 35412012001092; код 02006509; МФО 853592; банк: УДКСУ у Чернігівській області, місто Чернігів; одержувач: комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня».

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Гнип