Рішення № 33335901, 05.09.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2973/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

при секретарі Пилипів В.І.

з участю позивача ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

представника відповідача Золочівського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що з 1994 р. працювала на шахті № 6 «Великомостівська», поверхневою стволовою ІІ розряду. 21.04.1998 року переведена поверхневою стволом ІІІ розряду. У зв'язку із пере тарифікацією, 1.03.2000 року, переведена поверхневою стовбуровою ІІ розряду.

Через тривалу роботу в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в неї погіршився стан здоров'я, внаслідок чого неодноразово була змушена звертатись за медичною допомогою.

З 11.08 по 26.08.2008 р. та з 27.09. по 10.10. 2008 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний бронхіт в стадії загострення, емфізема легень. Також з 11.12. по 25.12.2008 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛН-І-ІІ, хронічна пояснично-крижова радикулопатія у стадії неповної ремісії з помірним болевим синдромом.

14.01.2009 р. її було звільнено з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

На підставі акту розслідування профзахворювання від 19.01.2009 р., таке виникло внаслідок роботи в шкідливих умовах шахти «Лісова» поверхневим стовбуровим з 1994 р. по 2009 р. на дільниці шахтного транспорту при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом при несприятливому мікрокліматі, фізнавантаження.

Вважає, що їй було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 55% втратила працездатність внаслідок профзахворювання та їй встановлено ІІІ групу інвалідності, що значно посилює її фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушена постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя, втратила можливість належно матеріально забезпечувати свою сім'ю. Розмір моральної шкоди оцінює у 30000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивачка в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала, пояснила, що у зв'язку з роботою на шахті отримала професійне захворювання, що відобразилось на здоров'ї. Вона знала, що працює в шкідливих умовах праці, проте не думала, що це призведе до інвалідності. На даний час в неї погіршився стан здоров'я, потрібно докладати для організації свого життя. Вважає, суму моральної шкоди у 30000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Пояснення позивачки підтримав і її представник ОСОБА_2

Представник відповідача Золочівський В.П. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та пояснив, що позивачка добровільно виконувала свою роботу за яку отримувала заробітну плату у підвищеному розмірі та ряд соціальних послуг і виплат. Окрім того, факт втрати працездатності не може бути фактом для відшкодування шкоди. Висновком МСЕК чи іншими медичними документами не встановлено факту наявності моральної шкоди чи стресу. Вважає позов необґрунтованим, поданим із порушенням строку позовної давності та просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 1994 по 2009 роки, позивачка працювала на шахті № 6 «Великомостівська», в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на ім'я ОСОБА_1 1964 року народження.

Частиною 2 статті 153 КЗпПУ стверджується, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивачка неодноразово зверталася за медичною допомогою, що підтверджується відповідними витягами з історії хвороби, виписками з історії хвороби.

На підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання від 19.01.2009 року професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи в шкідливих умовах праці при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом з перевищенням ГКД.

Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-2 № 027502 від 24.12.2009 р., позивачці вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати працездатності у зв'язку із профзахворюванням.

Згідно довідки МСЕК № 1 серії ЛВА-2 № 030584 від 26.12.2011 р. ОСОБА_1 встановлено 55 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 р., ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачці моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими їй було встановлено 55 % втрати професійної працездатності. Вона не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнена 14.01.2009 р. згідно Наказу № 8-к від 16.01.2009 у зв'язку із встановленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо спливу строку позовної давності то суд виходить з наступного.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно із ст. 268 ЦК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - позовна давність не застосовується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань отриманих позивачем внаслідок професійного захворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з того, що позивачка має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, втрати нормальних життєвих зв'язків, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивачки слід стягнути 9500 грн. моральної шкоди так як вимоги про стягнення 30000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 84, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_1 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

В решті вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 - ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А. І. Жураковський