Постанова № 33335611, 02.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року місто Київ № 810/3930/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомFONT>

Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області

до

Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»

s103">про

стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення заборгованості в сумі 32 588, 14 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено суми єдиного внеску у визначений законом строк, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за цим обов’язковим платежем.

Відповідачем на адміністративний позов були подані письмові заперечення (вхідний № 11840 від 12.08.2013 року), в яких позивач просив залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п’ятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків, зокрема, не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Дослідивши заперечення відповідача суд зазначає, що перешкод для розгляду даної адміністративної справи у порядку скороченого провадження (без проведення судового засідання за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України) немає.

Відповідач, Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» є юридичною особою, ідентифікаційний код: 08358735. Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 року було порушено провадження у справі № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».

УПФУ у місті Білій Церкві Київської області є кредитором по відношенню до ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» із заявленими та визнаними відповідачем та судом конкурсними кредиторськими вимогами, зміст яких складає заборгованість підприємства зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по вересень 2012 року включно.

Проте, після порушення справи про банкрутство ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», останнім не припинено господарської діяльності, а починаючи з жовтня 2012 року у відповідача виникає поточна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно з абзацом 4 частини восьмої статті 23 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зі змінами та доповненнями), поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до підпункту 1-1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції з 19.01.2013 року), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 1 та статтею 12 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов’язання. За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідним від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати обов’язкових платежів, які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України при розгляді справ відповідної категорії (постанова від 11.06.2012 року у справі № 21-179а12).

Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач є платником внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Частиною другою статті 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлений перелік обов’язків платника єдиного внеску, зокрема, обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до визначеної статтею 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платника єдиного внеску, з урахуванням видів його економічної діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Так, за травень 2013 року у відповідача утворилася заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до УПФУ у місті Білій Церкві Київської області на суму 32 588, 14 гривень.

Позивачем до відповідача була виставлена вимога про сплату боргу від 01.07.2013 року № Ю-165. Вищевказана вимога надсилалася на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім 04.07.2013 року.

Відповідач у запереченнях зазначив, що не отримував копії позовної заяви разом із усіма доданими до неї матеріалами. Однак, в матеріалах справи наявний доказ, який підтверджує факт надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви разом із усіма доданими до неї матеріалами, а саме: розрахунковий документ (квитанція) та бланк опису вкладення з відміткою календарного штемпеля відділення поштового зв’язку від 22.07.2013 року, з кого вбачається, що на адресу відповідача (09100, Київська область, місто біла Церква, вулиця Матросова, 17) направлявся адміністративний позов № 15712/08 від 19.07.2013 року з додатками на 19 аркушах.

Також відповідач посилався на частину шосту статті 12 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Тому, боржнику дозволяється під час процедури розпорядження майном задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною шостою статті 12 Закону не поширюється дія мораторію.

З вищевикладеними твердженнями відповідача в обґрунтування вимог заперечень суд не погоджується з наведених вище фактичних обставин та обґрунтованістю вимог позивача, викладених у позовній заяві.

Оскільки вимогу відповідач не оскаржив та в десятиденний термін не сплатив суму боргу, то відповідно до абзацу 7 пункту 4 статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення боргу (недоїмки).

Загальна сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом України складає 32 588, 14 гривень, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 67 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 4, частини другої статті 6, статті 9, статті 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області заборгованість в розмірі 32 588 (тридцять дві тисячі п’ятсот вісімдесят вісім) гривень 14 копійок.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Шевченко А.В.