Постанова № 33334471, 06.06.2013, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 1231/6381/2012

Провадження №2-а/432/19/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року

Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Юрченко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання незаконною бездіяльності відповідача та стягнення недоотриманої щорічної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду позивач зазначив, що є ветераном-учасником війни та має право на пільги, встановлені ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», згідно, з якою учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Згідно з діючим законодавством розмір мінімальної пенсії за віком не може бути менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Згідно ст. 17-1 Закону про ветеранів щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці і соціального захисту населення. Разом з цим в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому сплачено щорічну грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком. З урахуванням викладеного позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність УПСЗН Стахановської міської Ради щодо невиплати щорічної допомоги, передбаченої ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та стягнути з відповідача недоплачену щорічну допомогу до 5 травня за 2004-2010 роки.

Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 06 червня 2013 року позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності УПСЗН Стахановської міської Ради щодо невиплати щорічної допомоги, передбаченої ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» та стягнення з відповідача недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2004-2009 роки залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивачем та представником відповідача надано заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, у зв'язку з чим, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Представником відповідача надані письмові заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнаються у повному обсязі з огляду на наступне. Позивач має статус учасника війни відповідно до ст.9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту». Відповідно до Постанови КМУ №299 від 07.04.2010р. позивачу в 2010р. було виплачено одноразову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі 120грн., через поштове відділення 94007 в квітні 2010року. Відповідно до Конституції України виключно Законами України про державний бюджет України визначаються будь-які відрахування держави на загальнообов'язкові потреби, розмір та цільове використання цих відрахувань. Розпорядники бюджетних коштів виконують бюджетні зобов'язання лише у межах бюджетних асигнувань. Виходячи з конституційних засад норми закону про державний бюджет є пріоритетними щодо Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є ветераном - учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 29.01.2003 року (ар.с.5) та відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка сплачується до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав у квітні 2010р. 120грн., при цьому відповідач керувався положеннями Постанови КМУ від 07.04.2010р. №299. Позивач звертався до відповідача 26.07.2010р. (ар.с.6) із заявою про виплату недоплачених сум, в чому йому було відмовлено (ар.с.7).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-Хп зі змінами та доповненнями позивач має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня відповідного року в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за № 10-рп норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такими, що не відповідає Конституції України.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші правові акти визнаються неконституційними повністю або в окремій частині за рішенням Конституційного Суду України. Закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А отже, дія ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком поновлена з 22.05.2008р. Законами України про державні бюджети України на 2009 та 2010 роки будь-яких змін до ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не вносилось, положень щодо зупинення їх дій, не приймалось.

Статтею 52 Закону України „Про державний бюджет України на 2010рік" передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились. Тобто, на спірний період Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" був діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним Законом.

У 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня становить 706грн.

А отже, виходячи з засад пріоритетності законів над підзаконними актами, визначених ч.4 ст.9 КАС України, розмір щорічної допомоги позивачу має обчислюватись саме відповідно до вимог ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, а не відповідно до Постанови КМУ від 07.04.2010р. №299, якою суттєво звужено соціальні пільги та гарантії, встановлені Законом. Тому суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо неправомірності бездіяльності відповідача по несплати щорічної грошової допомоги у повному обсязі.

Статтею 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Статтею 17-1 наведеного Закону передбачено, що виплату разової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12-16 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. А отже, обов'язком відповідача є нарахування та сплата за рахунок коштів відповідних бюджетів допомоги позивачу за 2010р. в сумі 1998грн. з розрахунку: (706 х 3) - 120грн.

З урахуванням того, що спірні виплати було здійснено відповідачем у квітні 2010р. тоді як до суду він звернувся у серпні 2010р. позовні вимоги заявлено позивачем у межах шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, визначеного ст.99 КАС України. Згідно ч.4 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Позивач реалізував це своє право, але отримав відмову з боку відповідача.

Керуючись ст.ст. 6,9,10,11,12,159,160,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про визнання незаконною бездіяльності відповідача та стягнення недоотриманої щорічної допомоги, задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради щодо не донарахування та невиплати у 2010р. щорічної допомоги до 5 травня як учаснику війни, передбаченої ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 .

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу, передбачену ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту» за 2010 рік в сумі 1998 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя: