Постанова № 33333810, 03.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 5017/2357/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Погребняка В.Я.розглянувши касаційну скаргу Української аграрної біржіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року у справі господарського суду № 5017/2357/2012 Одеської областіза заявою Української аграрної біржідо ТОВ "Вольвіна"про визнання банкрутому судовому засіданні взяли участь представники:

Української аграрної біржі:Арбузов О.О. (довіреність №042.07/180 від 20.05.2013 року),ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області: Єлістратов К.Ю. (довіреність №1506/9/15-17-00 від 21.08.2013 року),ТОВ "Вольвіна":не з'явилися.В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вольвіна" (далі - боржника) за заявою Української аграрної біржі (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2012 року визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 3 269 993, 51 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора подати у десятиденний строк оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів, примірник якого надати суду (том 1, а.с. 62 - 64).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вольвіна" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №166 від 14.09.2012 року (том 1, а.с. 112).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з грошовими вимогами ТОВ "Хавестер": 45 000 грн. основний борг (четверта черга), 6 182, 04 грн. неустойка (шоста черга), 1 102 грн. судові витрати (перша черга) та Української аграрної біржі: 2 761 607, 09 грн. основний борг (четверта черга), 508 386, 74 грн. неустойка (шоста черга), 5 365 грн. судові витрати (перша черга), вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано погашеними (том 1, а.с. 120 - 122).

Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2012 року боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном і повноваження розпорядника майна боржника, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сафронову С.В., яку зобов'язано у п'ятиденний строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, скасовано арешт, накладений на майно боржника, інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, зобов'язано ліквідатора після завершення усіх розрахунків із кредиторами подати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута (том 1, а.с. 131- 133).

18.01.2013 року до господарського суду надійшла заява ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №1903/2013 про визнання кредиторських вимог до боржника - ТОВ "Вольвіна" на суму 3 295 729, 83 грн. (том 2, а.с. 108 - 132).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року (суддя Лепеха Г.А.) у задоволенні заяви (вх. №1903/2013 від 18.01.2013 року) ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Вольвіна" на суму 3 295 729, 83 грн. відмовлено з підстав подання заяви з грошовими вимогами до боржника після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону, та погашення вимог заявника відповідно до частини 2 статті 14 Закону (том 2, а.с. 6 - 7).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області (далі - скаржник) звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2013 року, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про визнання кредиторських вимог податкової інспекції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року у справі №5017/2357/2012 - без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року скасовано, апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року з матеріалами справи №5017/2357/2012 направлено на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду з підстав передчасності висновків про залишення в силі ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви податкової інспекції про визнання кредитором боржника без ознайомлення зі змістом самої заяви та доданих до неї документів. При цьому, колегія суддів касаційного суду вказала на необхідність при новому апеляційному розгляді справи перевірити обґрунтованість заявлених кредиторських вимог, доводів кредитора про відсутність правових підстав для ініціювання процедури банкрутства за заявою Української аграрної біржі в спірному випадку та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, можливість подальшого здійснення процедури банкрутства (том 3. а.с. 18 - 22).

За результатами нового апеляційного розгляду справи Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Сидоренка М.В., суддів: Жекова В.І., Аленіна О.Ю.) апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2013 року скасовано, провадження у справі №5017/2357/2012 припинено як таке, що порушено безпідставно (том 3, а.с. 7 - 13).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.07.2013 року в частині припинення провадження у справі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статей 11, 1000 Цивільного кодексу України, статті 295 Господарського кодексу України, статті 20, 191 Податкового кодексу України, пункту 3, 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про надання гарантій Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів щодо забезпечення погашення кредитів, які залучаються для фінансування закупівлі Українською аграрною біржею зернозбиральних комбайнів і тракторів" №753 від 15.07.1997 року (далі - Постанова КМУ №753 від 15.07.1997 року).

Зокрема, ініціюючий кредитор зазначив про обґрунтованість порушення справи про банкрутство ТОВ "Вольвіна" за його заявою з огляду на те, що податкова інспекція не вичинила будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості боржника перед державою, зокрема, шляхом ініціювання процедури його банкрутства, тому Українська аграрна біржа, яка згідно приписів Постанови КМУ №753 від 15.07.1997 року у відносинах організації придбання та поставки сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання (кінцевим одержувачам техніки) здійснює відповідні повноваження на засадах посередництва від імені, за доручення та в інтересах держави в особі Уряду України, правомірно звернулася до суду зі заявою про порушення даної справи про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.07.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників ініціюючого кредитора та податкового органу, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону, право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор (в зазначеній редакції).

Статтею 1 Закону передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (в зазначеній редакції).

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (в зазначеній редакції).

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону (в зазначеній редакції).

Отже, фізична або юридична особа, яка ініціює порушення справи про банкрутство, повинна довести набуття нею статусу кредитора боржника згідно приписів статті 1 Закону, а саме існування безспірних грошових вимог до боржника у встановленому Законом розмірі та неможливість їх погашення боржником протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання, додавши належні та допустимі докази до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Згідно з пунктами 191.1.17., 191.1.33. частини 191.1. статті 191 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби виконують, зокрема, такі функції: здійснюють контроль за забезпеченням стягнення заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, позиками; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

При цьому, пунктом 20.1.12. частини 20.1. статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Отже, органи податкової служби є уповноваженими державою органами на здійснення контролю за забезпеченням стягнення заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, позиками, та ініціювання процедури їх банкрутства, наслідком якої може бути припинення юридичної особи, у випадку неможливості погашення зазначеної заборгованості протягом трьох місяців з моменту настання строку її погашення, якщо розмір заборгованості відповідає приписам частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.01.2013 року до господарського суду надійшла заява за вх. №1903/2013 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 3 295 729, 83 грн., що становлять заборгованість боржника перед Державним бюджетом України, що визнана у судовому порядку на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2011 року у справі №22-5-3-1/409-06-10832, яке було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій та набрало законної сили (том 2, а.с. 108 - 132).

Розглянувши зазначену заяву, суд першої інстанції ухвалою від 18.01.2013 року відмовив у її задоволенні з підстав звернення заявника з грошовими вимогами до боржника після закінчення строку, встановленого для пред'явлення кредиторських вимог згідно з частиною 1 статті 14 Закону, та їх погашення відповідно до частини 2 статті 14 Закону.

Переглядаючи ухвалу про відмову у визнанні податкової інспекції кредитором боржника при новому апеляційному розгляді, апеляційний суд, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року у даній справі, перевірив доводи податкової інспекції, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність правових підстав для ініціювання процедури банкрутства ТОВ "Вольвіна" за заявою Української аграрної біржі та дійшов висновку про їх обґрунтованість з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, звертаючись до суду зі заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство Українська аграрна біржа обґрунтовувала свої грошові вимоги наявністю у боржника простроченої заборгованості перед Державним бюджетом України за угодою про реструктурування №130-04/186 від 31.12.2003 року на суму 3 269 993, 51 грн., в тому числі основний борг - 2 676 525, 35 грн., відсотки за користування кредитом - 85 081, 74 грн., пеня за прострочення кредиту - 508 386, 74 грн., яку з боржника було стягнено за рішенням господарського суду Одеської області від 29.09.2011 року у справі №22-5-3-1/409-06-10832 за позовом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області до ТОВ "Вольвіна" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та Української аграрної біржі, яке було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій та набрало законної сили (том 1, а.с. 4 - 6, 9 - 12, 13 - 19, 20 - 23).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Українська аграрна біржа не довела належними та допустимими доказами у справі факту наявності у неї статусу кредитора боржника в розумінні приписів статті 1 Закону на момент звернення до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Вольвіна", оскільки заборгованість, що стала підставою для порушення справи про банкрутство, була стягнена з боржника на користь держави за результатами розгляду справи за позовом податкового органу - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, у якій ініціюючий кредитор був залучений третьою особою, що не заявляв самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство), ініціюючим кредитором є особа, яка має власні грошові вимоги до боржника, підтверджені відповідними виконавчими документами, які перевищують 300 мінімальних розмірів заробітної плати та не задовольняються боржником більше трьох місяців.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором не було доведено належними доказами наявності у нього безспірних грошових вимог до боржника в розумінні статей 1, 6, 7 Закону.

Пунктом 27 Постанови Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснено про те, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, встановивши обставини порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючим кредитором, який не набув статусу кредитора боржника в розумінні статті 1 Закону, а також непідтвердження належними та допустимими доказами у справі безспірності заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором, апеляційний суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі №5017/2357/2012 про банкрутство ТОВ "Вольвіна" як безпідставно порушеного, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про помилковість висновків апеляційного суду про погашення вимог ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області за наслідком здійсненої публікації в газеті "Урядовий кур'єр" №166 від 14.09.2012 року оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вольвіна". Оскільки така публікація здійснена в ході безпідставно порушеної справи про банкрутство №5017/2357/2012, вона не може мати наслідком припинення (погашення) вимог конкурсних кредиторів, одним з яких є ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області.

Доводи скаржника про неналежну оцінку обставин справи, зокрема, наділення скаржника певними агентськими повноваженнями щодо перерахування коштів, отриманих боржником через скаржника для придбання сільськогосподарської техніки, як обґрунтування його правового статусу на стягнення спірних грошових сум, спростовуються наведеними нормами Податкового кодексу України, згідно яких єдиним органом, якого держава наділила повноваженнями щодо стягнення заборгованості за кредитами, отриманими під державні гарантії є податкові органи. Зазначене не виключає компетенції органів виконавчої влади (кабінету Міністрів України) наділити інші органи, в даному випадку Українську аграрну біржу, окремими агентськими повноваженнями, необхідними для контролю повернення кредитних коштів, отриманих під державні гарантії. Отже, такі доводи скаржника є необґрунтованими.

З огляду на встановлене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів статей 1115, 1117 ГПК України, вважає постанову апеляційного суду від 03.07.2013 року прийнятою в цілому з дотриманням норм матеріального та процесуального права та такою, яку слід залишити в силі, однак з мотивувальної частини постанови апеляційного суду необхідно виключити абзац такого змісту:

"Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали підготовчого засідання від 04.09.2012 р. Ініціюючий кредитор подав до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, яке опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" № 166 від 14.09.2012 р. (т. 1 а.с. 112). Отже, враховуючи подання ДПІ у Комінтернівському районі заяви про визнання кредиторських вимог вх. № №1903/2013 саме 18.01.2013 р., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі про те, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки подана після встановленого законом строку, який за вимогами закону є граничним і поновленню не підлягає.".

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Української аграрної біржі залишити без задоволення.

2. Виключити з мотивувальної частини Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року у справі №5017/2357/2012 абзац такого змісту:

"Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали підготовчого засідання від 04.09.2012 р. Ініціюючий кредитор подав до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, яке опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" № 166 від 14.09.2012 р. (т. 1 а.с. 112). Отже, враховуючи подання ДПІ у Комінтернівському районі заяви про визнання кредиторських вимог вх. № №1903/2013 саме 18.01.2013 р., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі про те, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки подана після встановленого законом строку, який за вимогами закону є граничним і поновленню не підлягає."

3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року у справі №5017/2357/2012 залишити в силі.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

В.Я. Погребняк